Організація навчального заняття передбачає:
Застосування педагогічних прийомів для актуалізації і збагачення індивідуального досвіду дитини.
Проектування характеру навчальної взаємодії на основі врахування індивідуальних особливостей учнів.
Використання різноманітних форм спілкування (особливо діалог та полілог).
Створення для учнів ситуації успіху.
Вияв довіри і толерантності у навчальній взаємодії.
Стимулювання учнів до здійснення колективного та індивідуального вибору типу, виду завдання, форми його виконання.
Вибір прийомів та методів педагогічної підтримки у ролі пріоритетних способів діяльності учителя на уроці.
Використання учнями таких фраз: «мені здається, що...», «на мою думку,...», «я вважаю ...» тощо.
Особливості особистісно-орієнтованого уроку:
конструювання дидактичного матеріалу різного типу, виду і форми, визначення мети, місця та часу його використання на уроці;
продумування учителем можливостей для самореалізації школярів;
проведення спостережень за учнями;
надання учням можливості задавати питання, не стримуючи їхньої ініціативи;
заохочення до висловлювання оригінальних ідей та гіпотез;
організація обміну думками, оцінками;
стимулювання учнів до активних дій щодо засвоєння знань, до доповнення і аналізу відповідей однокласників;
прагнення до створення ситуацій успіху для кожного учня;
залучення учнів до використання альтернативних шляхів пошуку інформації при підготовці до уроку;
використання індивідуального досвіду учнів;
порівняння цього досвіду з науковими уявленнями;
забезпечення уваги до кожного учня, його думок, дій, дотримання прав дитини;
послідовність виконання завдань, видів роботи для зняття втоми, збереження здоров'я учнів.
У системі традиційних занять урок, побудований на особистісно-орієнтованій взаємодії, є найсучаснішим і оптимальнішим у навчально-виховному процесі, тому що він передбачає врахування індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях для здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.
Виділення загальних завдань та засобів організацій особистісно-зорієнтованого уроку має бути конкретизованим вчителем у залежності від призначення уроку, його тематичного змісту.
Для того, щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її етапами:
1. Орієнтація
2. Покладання мети
3. Проектування
4. Орієнтація
5. Реалізація
6. Контроль
7. Оцінка.
Для опанування етапів діяльності пропонується технологія особистісно-зорієнтованого уроку, яка складається з таких основних "вузлів ":
1. Етап орієнтації.
Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивні установка на роботу.
Орієнтація учнів щодо місця заняття.
Опора на особистий досвід з проблеми заняття.
2. Етап покладання мети.
Визначення разом з учнями особистісно-значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку.
Методи і засоби реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова стимуляція, драматизація-інтрига, ігрова симуляція, формування пізнавального інтересу тощо.
3. Етап проектування
Залучення учнів (у разі можливості) до планування діяльності, яка здійснюватиметься на уроці, через попередню роботу.
Складання плану наступної роботи.
• Обговорення плану роботи, яку передбачено виконати.
4. Етап організації виконання плану діяльності.
Надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмового або усного, індивідуального або в групі, переказ опорних положень або розгорнута відповідь в узагальнюючому вигляді або на конкретних прикладах).
• Вибір учнями способів фіксацій пояснення нового матеріалу.
• Варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).
Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуацій успіху; пізнавальний інтерес: створення проблемної ситуації і спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.