Аутентифікація по сітківці ока

Метод аутентифікації по сітківці ока отримав практичне застосування приблизно в середині 50- х років минулого століття. Саме тоді була встановлена ​​унікальність малюнка кровоносних судин очного дна ( навіть у близнюків дані малюнки не збігаються). Для сканування сітківки використовується інфрачервоне випромінювання низької інтенсивності , спрямоване через зіницю до кровоносних судин на задній стінці ока . З отриманого сигналу виділяється кілька сотень особливих точок , інформація про які зберігається в шаблоні . До недоліків подібних систем слід в першу чергу віднести психологічний фактор: не всякому людині приємно дивитися у незрозуміле темний отвір , де щось світить в око. До того ж , подібні системи вимагають чіткого зображення і , як правило , чутливі до неправильної орієнтації сітківки. Тому потрібно дивитися дуже акуратно , а наявність деяких захворювань (наприклад , катаракти ) може перешкоджати використанню даного методу. Сканери для сітківки ока набули великого поширення для доступу до надсекретних об'єктів , оскільки забезпечують одну з найнижчих ймовірностей помилки першого роду (відмова в доступі для зареєстрованого користувача) і майже нульовий відсоток помилок другого роду

Генетичний фінгенпринтінг, фінгерпринтінг (від англ. fingerprinting — «зняття відбитків пальців») або метод генетичних відбитків пальців — метод розрізннення індивідуумів за допомогою використання зразків їх ДНК. Перший варіант методу був розроблений Алеком Джеффресом в Лестерському університеті в 1985 році. Більшість нуклеотидної послідовності ДНК кожних двох людей зазвичай ідентична. В методі фінгерприниінгу використовуються, проте, надзвичайно варіабельні послідовності, які дозволяють розрізнити різних людей. Дві родственно незв'язані людини навряд чи матимуть таку ж саму картину ДНК в даному локусі. Генетичний фінгерпринтінг не є єдиним методом, а набором засобів розрізнення послідовностей цих варіабельних послідовностей. Наприклад, в методі STR-профайлінгу використовуються повторювані ділянки, мінісателіти, які ампліфікуються за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення числа повторень в кількох локусах. Таком чином можна встановити ідентичність людини, яка надзвичайно навряд чи опиниться помилковою, окрім випадків ідентичних близнят, які мають ідентичні геноми.

У судово-медичній експертизі метод фінгерпринтігу використовується для ідентифікації підозрюваних по зразкам крові, волосся, слини або сперми. Це вже привело до кількох випадків реабілітації підозрюваних, навість після винисення вироку. Метод також використовується для встановлення ідентичності людських залишків, тесті на батьківство, відповідності донорських органів, дослідження популяції диких тварин і встановлення походження продуктів харчування. Метод може використовуватися і для перевірки гіпотез про походження етнічних груп.

Метод фінгерпринтінгу вимагає певного законодавства, щоб мати юридичну силу. Зазвичай тест є добровільним, але може бути обов'язковим за допомогою судового ордеру або запиту. Декілька юрисдикцій почали збирати бази даних, що містять інформацію ДНК злочинців. Найбільші у світі бази даних ДНК підтримують США (NDNAD) та Велика Британія, кожна містить понад 4,5 мільйони записів станом на 2007 рік. Розмір баз даних та право держави на збір даних, проте, викликають занепокоєння деяких правозахисних організацій в обох країнах^[1].