9. Принцип диспозитивності;

Принцип диспозитивності є головним принципом цивільного процесуального права, оскільки він визначає механізм виникнення, розвитку та закінчення цивільної справи і він полягає в наданні заінтересованим особам, які беруть участь у справі можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Згідно з принципом диспозитивності сторони мають право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги; одержувати копії рішень, ухвал, постанов та ін, що є у справі; брати участь у судових засіданнях, заявляти клопотання та відводи тощо.

Принцип диспозитивності складається з наступних елементів: порушення цивільної справи в суді; визначення характеру й обсягу позовних вимог і заперечень, можливість їх зміни; розпорядження матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту, зокрема, відмова від позову, визначення позову, досягнення мирової угоди; порушення апеляційного і касаційного провадження, перегляд справи за ново виявленими та виключними обставинами; вимога примусового виконання судової постанови у цивільній справі.

10. Принцип змагальності у цивільному процесі.

Змагальність полягає у забезпеченні можливості сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права й інтереси, свою позицію у справі, свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Змагальністю визначається весь процес відбору (подання, витребування, залучення) фактичного матеріалу, необхідного для розв'язання судом справи, встановлюються форми, методи і способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб'єктів доказування, її послідовність і правові наслідки. Утвердження своїх міркувань і оспорювань та заперечень доводів іншої сторони визначають зовнішню форму цивільного процесу, надаючи йому змагального вигляду — спору сторін перед судом. Отже, змагальність характеризується змогою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визначати і використовувати у доказовій діяльності передбачені ЦПК України необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують.

Зміст принципу змагальності складають права і обов’язки сторін та і інших осіб, які беруть участь у справі, в сфері судового доказування; принцип змагальності визначає змагальну форму цивільного судочинства – це такий процесуальний порядок, що забезпечує сторони й ін. особами, які беруть участь у справі, можливість активно захищати особисті права й інтереси, права та інтереси ін осіб та держави.

11.Принцип процесуальної рівноправності.

Принцип процесуальної рівності сторін забезпечується змагальною формою судового провадження, яка надає їм можливість в одинаковій мірі змагатися перед судом, особливо в стадії судового розгляду справи і вирішення справи. Джерела змагання полягають в протиріччях матеріально-правових інтересів сторін спірних правовідносин, однак в суді матеріально-правова суперечка набуває форми процесуального змагання з використанням сторонами рівних процесуальних прав

Рівноправність громадян, яка проголошується Конституцією, означає рівність всіх громадян при використанні і реалізації прав, передбачених законом, і одночасно покладання однакових обов'язків. Ні Конституція, ні інші правові акти не передбачають, ніяких переваг громадян в залежності від їх соціального становища.

Таким чином, за принципом рівності сторін, на суд покладено обов'язок забезпечувати учасникам процесу одинакові можливості для реалізації їх прав і вимагати від них виконання певних обов'язків. Таке становище сторін в цивільному процесі є одним із проявів демократії.