Лекція №10 Тема:”фінансовий менеджмент”
План:
Сутність та функції фінансового менеджменту
Беззбитковість підприємства в умовах впливу фінансових ризиків
Управління активами підприємства
Фінансовий менеджмент — це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обігу його грошових коштів.
Головна мета фінансового менеджменту полягає в забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах, раціональному використанні ресурсів з метою створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.
Фінансовий менеджмент реалізує головну мету й основні завдання шляхом здійснення таких функцій: створення доходів (накопичення капіталу), здійснення витрат (розподільна), контроль ефективності.
Створення доходів виявляється в роботі фінансового менеджера за допомогою своєчасної та повної концентрації фінансових ресурсів у фондах грошових коштів. Розподільна функція виявляється в масштабі підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, насамперед, виручки від реалізації продукції або послуг. Розподільна діяльність потребує від фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень; він має залучати всі тимчасово вільні ресурси та спрямовувати їх, авансувати в пріоритетні чи найефективніші вкладення.
Контрольна функція фінансів тісно пов'язана з попередніми, вона виявляється шляхом аналізу фінансових показників, за допомогою заходів фінансового впливу — головні рішення фінансового менеджера.
Основною умовою виконання зазначених функцій є розробка фінансової стратегії діяльності підприємства. Під поняттям фінансової стратегії розуміють формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найефективніших шляхів їх досягнення.
Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства.
До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства належать:
1) визначення загального періоду формування фінансової стратегії;
2) дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон'юнктури фінансового ринку;
3) формування стратегічних цілей фінансової діяльності;
4) конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації;
5) розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії найвідповідальніший.
6) оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Цей процес є завершальним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і здійснюється за такими основними параметрами:
— узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку;
— узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища;
— внутрішня збалансованість фінансової стратегії;
— реалізованість фінансової стратегії;
— прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із реалізацією фінансової стратегії;
— результативність розробленої фінансової стратегії.
2. Аналіз беззбитковості є однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку.
Поріг рентабельності (точка беззбитковості, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації, точка самоокупності) — виручка від реалізації, за якої забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку*30. Підприємство не має ні прибутку, ні збитків.
Щоб визначити поріг рентабельності, слід згадати класифікацію витрат на постійні та змінні залежно від обсягу реалізації продукції (рис. 1).
До складу постійних входять витрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в межах певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умови браку основної діяльності. До них належать: орендна плата, опалення, освітлення, адміністративні витрати та ін.
До складу змінних входять витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. До них належать: сировина і матеріали, комплектувальні; заробітна плата виробничих працівників; паливо й енергія на технологічні потреби та ін.
Сума постійних і змінних витрат становить валові (сумарні) витрати підприємства.
Рис. 1. Розподіл валових витратна змінні та постійні
З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні та змінні використовуються такі методи, як метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва, математично-статистичний, графічний метод із побудовою кореляційного поля та ін. Детальніше розглянемо метод максимального та мінімального значення обсягу виробництва:
1) по підприємству аналізуються дані звітного року щодо щомісячних обсягів виробництва у натуральному (кількісному) визначенні та здійснених фактичних витрат у вартісному визначенні. Із сукупності даних вибирається два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва (наприклад, лютий та серпень);
2) аналітик будує таблицю, щоб визначити різницю в рівнях обсягу виробництва і затрат.
3. Активи це ресурси, контрольовані підприємством, використання яких зумовлює збільшення економічних вигід у майбутньому. До їх складу входять усі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату, а також їх розміщення та використання.
Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, чи протягом 12 місяців з дати балансу
Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:
1) необоротні активи;
2) оборотні активи;
3) витрати майбутніх періодів.
До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи й інші необоротні активи.
Головні завдання управління оборотними активами полягають у: забезпеченні безперервності процесу виробництва, пришвидшенні обіговості оборотних активів, поліпшенні рентабельності оборотних активів, мінімізації ризиків і витрат, пов'язаних із формуванням та використанням оборотних активів.
У процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу розрізняють виробничий і фінансовий цикли.
Тривалість виробничого циклу включає: період обертання середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів; період обертання середнього обсягу незавершеного виробництва; період обертання середнього запасу готової продукції.
Фінансовий цикл підприємства — період обертання грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію.
Заниження величини оборотних активів призводить до нестійкого фінансового положення підприємства, перебоїв у виробничому процесі, і як наслідок до зменшення обсягу виробництва і прибутку. В свою чергу, завищення розділу оборотних активів знижує можливості підприємства здійснювати капітальні вкладення щодо розширення виробництва.
Дебіторська заборгованість поділяється на такі види:
дебіторська заборгованість за товари, термін сплати яких не настав;
дебіторська заборгованість за товари, термін сплати яких минув;
дебіторська заборгованість за отриманими векселями;
дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;
дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом та інші види дебіторської заборгованості.
Найбільшу частку займає дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (понад 80 % загальної суми).
Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства є невід'ємною частиною управління оборотними активами.
Величина залишку грошових коштів на поточному валютному рахунку в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися за невідкладними фінансовими зобов'язаннями (термін виконання до одного місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а отже, і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Управління грошовими коштами має здійснюватися на таких засадах:
— підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного виконання поточних розрахунків;
— створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;
— формування резерву грошових коштів з метою компенсації передбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансово-господарської діяльності;
— своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.