Коефіцієнт ризику

Стратегії, Sі	Прибуток за з/е умов					KR
	1	2	3	4	5
S1	17	5	24	10	4	2,06
S2	11	20	14	32	46	0,34
S3	35	5	3	37	2	6,42
S4	15	14	10	30	6	0,32
S5	17	23	20	9	12	0,59
S6	19	4	16	2	1	2,21

Чим менший коефіцієнт ризику (K_R), тим менший ризик. За цим показником найвигіднішою є четверта стратегія.

3. Інтервальна оцінка ефективності кожної стратегії та визначення типу ризику кожної з них.

Для її визначення необхідно розрахувати граничну похибку, яка є абсолютним показником інтегральної оцінки ризику.

Результати розрахунків подано в табл. 9.

Таблиця 9

Граничні похибки

Стратегії, Sі	Прибуток за з/е умов					∆і
	1	2	3	4	5
S1	17	5	24	10	4	15,61
S2	11	20	14	32	46	25,53
S3	35	5	3	37	2	38,86
S4	15	14	10	30	6	13,42
S5	17	23	20	9	12	10,08
S6	19	4	16	2	1	20,43

, (8)

де t — критерій Стьюдента (таблична величина),  — рівень значущості, або ймовірність, з якою відхиляється рівень граничної похибки.

Додамо граничну похибку до середньої ефективності (математичного сподівання) й дістанемо максимально можливий рівень ефективності із заданою ймовірністю: . У результаті віднімання матимемо мінімально можливе значення очікуваної ефективності: . Чим менше значення граничної похибки (граничного відхилення), тим безпечніша й надійніша стратегія. Такою є п’ята стратегія.

Результати розрахунків подано в табл. 10.

Таблиця 10

Максимально та мінімально можливий рівень ефективності

Стратегії, Sі	Прибуток за з/е умов					aimax	aimin
	1	2	3	4	5
S1	17	5	24	10	4	29,59	– 1,63
S2	11	20	14	32	46	41,73	– 9,33
S3	35	5	3	37	2	65,37	– 12,35
S4	15	14	10	30	6	28,74	1,90
S5	17	23	20	9	12	27,42	7,26
S6	19	4	16	2	1	34,32	– 6,54

За табл. 10 ми можемо проаналізувати зміни граничних інтервалів ефективності стратегій:

• a_imax характеризує максимальну границю інтервалу ефективності, тобто очікувані прибутки; тут кращою є третя стратегія;

• a_imin характеризує мінімальне значення інтервалу ефективності; коли воно від’ємне, тоді ми можемо бачити розмір утрат; виходячи з цих умов вигіднішою є п’ята стратегія, завдяки своїй не збитковості та найбільшому додатному значенню.

Визначимо ризик на основі розмаху варіації:

. (9)

Результати розрахунків подано в табл. 11.

Чим більше розмах варіації, тим більший ризик притаманний стратегії. Отже, п’ята стратегія є найменш ризикованою.

Таблиця 11

Розмах варіації

Стратегії, Sі	Прибуток за з/е умов					Ri VAR
	1	2	3	4	5
S1	17	5	24	10	4	31,22
S2	11	20	14	32	46	51,05
S3	35	5	3	37	2	77,72
S4	15	14	10	30	6	26,85
S5	17	23	20	9	12	20,16
S6	19	4	16	2	1	40,86

Для того, щоб простежити динаміку стратегій, зобразимо графічно три останні показники.

Встановимо тип ризику через підрахунок відсотка втрат для кожної стратегії (табл. 12).

Таблиця 12

Тип ризику

Стратегії, Sі	Прибуток за з/е умов					Втрати, %	Тип ризику
	1	2	3	4	5
S1	17	5	24	10	4	– 11,68	Допустимий
S2	11	20	14	32	46	– 57,56	Критичний
S3	35	5	3	37	2	– 46,58	Допустимий
S4	15	14	10	30	6	12,37	Допустимий
S5	17	23	20	9	12	41,86	Допустимий
S6	19	4	16	2	1	– 47,1	Допустимий

Висновок: за вищенаведеною таблицею можна підсумувати таке:

• стратегія S₁ завдасть збитків у розмірі 11,68 %; ця стратегія збиткова, але ризик — допустимий;

• стратегія S₂ завдасть збитків у розмірі 57,56 %; стратегія збиткова, ризик — критичний;

• стратегія S₃ завдасть збитків у розмірі 46,58 %; стратегія збиткова, але ризик — допустимий;

• стратегія S₄ принесе прибуток у розмірі 12,37 %; стратегія є прибутковою.

• стратегія S₅ принесе прибуток у розмірі 41,86 %; це прибуткова стратегія, яка є найвигіднішою за всіма показниками;

• стратегія S₆ завдасть збитків у розмірі 47,1 %; стратегія збит­кова, але ризик — допустимий.

Оцінювання господарського ризику передбачає необхідність побудови кривої ризику — кривої розподілу ймовірностей виникнення певного рівня втрат/прибутку. Це надзвичайно складна задача, тому на практиці доводиться обмежуватися спрощеними підходами, оцінюючи ризик за одним або кількома показниками. Процес побудови кривої ризику, як правило, включає такі етапи:

1. встановлення зон ризику, в рамках яких утрати не перевищують визначеного рівня;

2. визначення залежності ймовірності утрат від їх рівня;

3. побудова типової кривої ймовірностей одержання певного рівня прибутку;

4. побудова кривої ризику на основі кривої ймовірностей отримання певного рівня прибутку та зон ризику.

На рис. 7.3 схематично показано основні зони ризику, які повин­ні враховуватися під час оцінки ризику конкретного виду діяльності.

Рис. 7.3. Основні зони ризику підприємницької діяльності^*

Наступним етапом у процесі оцінювання ризикованих ситуацій є встановлення залежності ймовірності втрат від їх рівня. Розглянемо прибуток як випадкову величину та побудуємо спочатку криву розподілу ймовірностей одержання певного рівня прибутку (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Типова крива ймовірностей одержання певного рівня прибутку

При цьому слід дотримуватися таких припущень:

• найбільш імовірним є отримання прибутку, що дорівнює його очікуваній величині (Прр); за результатами багаторічних спостережень така ймовірність на промислових підприємствах становить переважно від 0,8 до 0,95; імовірність (Ір) отримання прибутку максимальна, відповідно значення (Прр) можна вважати математичним сподіванням прибутку. Ймовірність прибутку, більшого або меншого порівняно з розрахунковим тим нижча, чим більше такий прибуток відрізняється від розрахункового, тобто значення ймовірності відхилення від розрахункового прибутку монотонно спадають за зростання відхилень;

• імовірність винятково великих (теоретично нескінченних) втрат практично дорівнює нулю, оскільки втрати явно мають верхню межу (не враховуються витрати, які неможливо кількісно оцінити);

• втратами прибутку (ΔПр) вважається його зменшення порів­няно з розрахунковою величиною Прр. Якщо реальний прибуток дорівнює Пр, то ΔПр = Прр – Пр.

Хоча прийняті припущення певною мірою відносні (можуть не дотримуватися для всіх видів господарських ризиків), проте здебільшого вони правильно відображають закономірності зміни підприємницького ризику. При цьому такі припущення базуються на підході, згідно з яким прибуток, як випадкова величина, підпоряд­кований нормальному або близькому до нормального закону розподілу з погляду ймовірності одержання певної його суми.

На основі кривої ймовірностей отримання певного рівня прибутку та зон ризику побудуємо криву ризику (рис. 7.5). Фактично це та сама крива, але побудована в іншій системі координат.

Рис. 7.5. Крива ризику^*

Для побудови кривої ризику обмежимося даними про ймовірність виникнення втрат у точках 1, 2, 3, 4. Здобуттю більш точного результату сприяє визначення проміжних величин ймовірності появи витрат. Слід зауважити, що частота виникнення певних утрат, інтенсивність, форма кривої ризику на графіку будуть різними відповідно для виробничого, комерційного, фінансового та валютного ризиків.

Прийняття остаточного рішення щодо здійснення конкретного підприємницького проекту вимагає визначення граничного рівня господарського ризику. Можна орієнтуватися на такі показники, як 0,1, 0,01 та 0,001 відповідно для допустимого, критичного та катастрофічного ризиків. Але специфічність умов функціонування будь-якого підприємства зумовлює різні значення граничного показника [46].