
- •1. Стильове функціонування сучасної української мови
- •2.Функції мови
- •3.Терміни у професіональному мовленні
- •4.Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні
- •5.Мова,українська мова,національна мова,державна мова
- •6.Фразеологізми у професійному мовлення
- •7.Мовна норма
- •8.Багатозначні слова та контекст
- •9.Складноскорочені слова у професійному мовленні
- •10.Пароніми,омоніми,та синоніми у професійному мовленні
- •11. Абревіатури та графічні скорочення у професійному мовленні
- •12. Мовна політика україни
- •13. Особливості використання іменників у професійному мовленні
- •14.Особливості використання прийменників у професійному мовленні
- •15. Особливості використання дієслів у проф. Мовлені
- •16. Професіоналізми у професійному мовленні
- •17(Такой же как и 1 вопрос)
- •18. Мовленевий етикет спілкування
- •19. Усне мовлення ,писемне мовлення
15. Особливості використання дієслів у проф. Мовлені
До поняття «дієслово» належ 5 форм:
1)інфінітив-читати,вчитися
2)безособова-написано,забуто
3)три спос.дієслів:
-наказовий(читай,пиши)
-дійсний(читаю,працюю)
-умовний(читав би,писав би)
4)дієприкметник –працююий
5)дієприслівник _читаючи,працюючи
При викор дієслів форм у проф. спілкув слід дотрим таких правил:
1)у діловій мові най пошир є форма теперішнього часу ,недокон вид діє передається «розщепленими» присудками (будуть здійснюватися заходи) 2)до специ ділового стилю належ також вжив інфінітива у знач наказового способу (відрядити бух.,забороняється палити)
3) в укр..м не має пасив діє прикмет теперішнього часу,рос.дієприкм на –ущ(-ющ),-ащ(-ящ) при перекладі укр..м. змін підрядними реченнями
У род відмін імен мають закін а,я коли:
1)імена,прізвищ,осіб
2)назви тварин і дерев
3)назви насел пунктів
4)назви предметів
5)назви мір і довжин(року і часу)
6)терміни інш.пох
Закін: у,ю
1)назви речовин
2)назви понять
3)назви буд.,закладів
4)назви явищ природи
5)назви процесів,станів(грипу)
6)назви ігор,танців
7)назви річок,гір,островів
16. Професіоналізми у професійному мовленні
Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів.
В офіційно-діловому стилі мовлення професіоналізми вживають із певними застереженнями.
Наприклад як в :
-фінансах(фінанси,ціні папери,підприємство)
-лікарів(таблетка,почка,печінка)
-музикантів(фонограма,ремікс)
17(Такой же как и 1 вопрос)
18. Мовленевий етикет спілкування
Мовленевий службовий етикет-це правило мовленєвої поведінки на роботі.
Правила які дозволяють провести бесіду успішно:
1)ретельна підготовка
2)пам’ятайте дочого ви прагнете
3)намагайтеся створити атмосферу довіри
4)не підозрюйте співбесідника в ненадійності
5)зясуйте перед бесідою чи має ваш співбесідник відповідні повноваження
6)не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення
7)сосерджуйтесь на реальних потребах а не амбіціях.
8)слухайте уважно співбесідника і ставне коректні запитання
9)підписуйте результати співбесіди
Правила правопису прізвищ слов’янського походження :
1.Якщо е означає о після м’якого приголосного тоді пишеться (Синьов)
2.Після шиплячих ж,ч,ш,щ та у завжди пишеться о(Кольцов) в ненаголошеній позиції пишеться е( Сонцев)
3.російська літера е після приголосних передається літерею е(Кривенко)
19. Усне мовлення ,писемне мовлення
Усна і письмова форма мовлення мають свої особливості і розрізняються за такими ознаками:
1.за походженням
2.за сприйняттям
3.за виражальними засобами(усна форма матеріалізується у звуках,жестах,інтонації),(а писемна у буквах і розділових знаках)
4.за осн.одиницями(осн.од.усе.фор.-висловлювання,писемна-текст)
Усне мовлення має два напрямки: 1) відправлення мовленнєвого сигналу та його прийом; 2) говоріння й аудіювання. Говоріння — це озвучення думки, кодовий перехід з мисленнєвого коду (з коду внутрішнього мовлення) на звуковий код, на код акустичний (фонетичний).
Писемне мовлення. Цей вид має багато кодів: ідеографічне письмо, ієрогліфічне, фонемне письмо. Писемне мовлення має два напрямки: 1) письмо як письмове вираження думки; 2) читання. Письмо — це процес, дія, перекодування змісту думки з коду мислення на графічний, літерний код. Проміжною ланкою перекодування служить фонема.