15. Особливості використання дієслів у проф. Мовлені

До поняття «дієслово» належ 5 форм:

1)інфінітив-читати,вчитися

2)безособова-написано,забуто

3)три спос.дієслів:

-наказовий(читай,пиши)

-дійсний(читаю,працюю)

-умовний(читав би,писав би)

4)дієприкметник –працююий

5)дієприслівник _читаючи,працюючи

При викор дієслів форм у проф. спілкув слід дотрим таких правил:

1)у діловій мові най пошир є форма теперішнього часу ,недокон вид діє передається «розщепленими» присудками (будуть здійснюватися заходи) 2)до специ ділового стилю належ також вжив інфінітива у знач наказового способу (відрядити бух.,забороняється палити)

3) в укр..м не має пасив діє прикмет теперішнього часу,рос.дієприкм на –ущ(-ющ),-ащ(-ящ) при перекладі укр..м. змін підрядними реченнями

У род відмін імен мають закін а,я коли:

1)імена,прізвищ,осіб

2)назви тварин і дерев

3)назви насел пунктів

4)назви предметів

5)назви мір і довжин(року і часу)

6)терміни інш.пох

Закін: у,ю

1)назви речовин

2)назви понять

3)назви буд.,закладів

4)назви явищ природи

5)назви процесів,станів(грипу)

6)назви ігор,танців

7)назви річок,гір,островів

16. Професіоналізми у професійному мовленні

Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів.

В офіційно-діловому стилі мовлення професіоналізми вживають із певними застереженнями.

Наприклад як в :

-фінансах(фінанси,ціні папери,підприємство)

-лікарів(таблетка,почка,печінка)

-музикантів(фонограма,ремікс)

17(Такой же как и 1 вопрос)

18. Мовленевий етикет спілкування

Мовленевий службовий етикет-це правило мовленєвої поведінки на роботі.

Правила які дозволяють провести бесіду успішно:

1)ретельна підготовка

2)пам’ятайте дочого ви прагнете

3)намагайтеся створити атмосферу довіри

4)не підозрюйте співбесідника в ненадійності

5)зясуйте перед бесідою чи має ваш співбесідник відповідні повноваження

6)не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення

7)сосерджуйтесь на реальних потребах а не амбіціях.

8)слухайте уважно співбесідника і ставне коректні запитання

9)підписуйте результати співбесіди

Правила правопису прізвищ слов’янського походження :

1.Якщо е означає о після м’якого приголосного тоді пишеться (Синьов)

2.Після шиплячих ж,ч,ш,щ та у завжди пишеться о(Кольцов) в ненаголошеній позиції пишеться е( Сонцев)

3.російська літера е після приголосних передається літерею е(Кривенко)

19. Усне мовлення ,писемне мовлення

Усна і письмова форма мовлення мають свої особливості і розрізняються за такими ознаками:

1.за походженням

2.за сприйняттям

3.за виражальними засобами(усна форма матеріалізується у звуках,жестах,інтонації),(а писемна у буквах і розділових знаках)

4.за осн.одиницями(осн.од.усе.фор.-висловлювання,писемна-текст)

Усне мовлення має два напрямки: 1) відправлення мовленнєвого сигналу та його прийом; 2) говоріння й аудіювання. Говоріння — це озвучення думки, кодовий перехід з мисленнєвого коду (з коду внутрішнього мовлення) на звуковий код, на код акустичний (фонетичний).

Писемне мовлення. Цей вид має багато кодів: ідеографічне письмо, ієрогліфічне, фонемне письмо. Писемне мовлення має два напрямки: 1) письмо як письмове вираження думки; 2) читання. Письмо — це процес, дія, перекодування змісту думки з коду мислення на графічний, літерний код. Проміжною ланкою перекодування служить фонема.