4. Інші злочини проти життя та здоров’я особи

Ст. 126 Побої і мордування

Безпосереднім об’єктом є здоров’я потерпілої особи.

Додатковим – її фізична і психічна недоторканість честь та гідність.

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і може виражатися:

1) нанесенні удару (чи інших дій);

2) нанесенні побоїв (чи інших дій);

3) вчиненні інших насильницьких дій;

4) мордуванні.

В цілому даний склад злочину буде закінченим з моменту вчинення однієї з цих дій.

Суб’єкт – загальний – особа з 16 років.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. При кваліфікації цього діяння обов’язково слід встановити чи мала місце мета (її відсутність свідчить про наявність ст. 126 КК України). Якщо ж суб’єкт вчинив такі дії з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, втому числі отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, то вчинене слід кваліфікувати не за ст.126 КК України, а за ст.127 КК України – катування. Саме за метою проводиться відмежування між цими нормами.

Ст. 129 Погроза вбивством

Безпосередній об’єкт – життя потерпілої особи.

Об’єктивна сторона – формальний склад злочину, що вважається закінченим з моменту висловлення погрози, незалежно від того чи мав намір суб’єкт цю погрозу реалізувати. Під погрозою слід розуміти психічний вплив на потерпілу особу з метою залякування її позбавлення життя. При цьому для кваліфікації за ст.129 КК України повинна мати місце погроза саме вбивством, а не іншим видом насильства. Способи погрози можуть бути різними (словами, жестами, мімікою), однак, на кваліфікацію це не впливає.

Погроза в даному випадку повинна бути дійсною та реальною, тобто такою, в результаті якої, у потерпілої особи склалось враження, що вона в будь-який момент може бути реалізована. Реальність погрози може випливати із обстановки, що склалася або із попередніх відносин між особами. Саме з моменту сприйняття погрози як реальної потерпілою особою злочин вважається закінченим.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт – загальний – особа з 16 років.

Ст. 134 Незаконне проведення аборту

Безпосереднім об’єктом є здоров’я вагітної жінки, додатковим може бути життя.

Із об’єктивної сторони злочин полягає у діях, які виражаються у:

1) в проведенні аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти;

2) в незаконному проведенні аборту, якщо це спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть особи.

Проведення аборту особою, яка немає спеціальної медичної освіти в будь якому разі є незаконною. Аборт, вчинений особою із спеціальною медичною освітою тягне відповідальність за ч.2 ст. 134 КК України лише за наявності двох в їх сукупності:

1) незаконність аборту (за наявності медичних протипоказань, не у акредитованих закладах, з недотриманням терміну, забороненими способами і ін.);

2) спричинення ним тривалого розладу здоров’я, безплідності або смерті.

У зазначеному випадку даний склад злочину є матеріальним, а отже вважається закінченим з моменту настання передбачених в законі наслідків.

Суб’єктивна сторона незаконного проведення аборту в цілому характеризується прямим умислом, хоча психічне ставлення суб’єкта до наслідків, які закріплені в ч.2 ст.134 КК України, є необережними.

Суб’єктом з ч.1 ст.134 КК України є особа, яка досягла 16-річного віку і не має спеціальної медичної освіти, а за ч.2 ст.134 КК України також і особи, які мають спеціальну медичну освіту (акушер, гінекологи).

Ст.135 Залишення в небезпеці

Безпосереднім об’єктом є життя і здоров’я особи.

Потерпілим є особа, яка характеризується двома ознаками:

1) вона перебуває в небезпечному для життя стані;

2) вона немає можливості вжити заходів до самозбереження через певні обставини (малолітній вік, старість, безпорадний стан та ін.).

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і вважається закінченим з моменту залишення потерпілої особи без допомоги не залежно від того, чи настали суспільно небезпечні наслідки. В цілому об’єктивна сторона характеризується пасивною формою поведінки (бездіяльністю). Якщо така злочинна бездіяльність призвела до смерті потерпілої особи чи інших тяжких наслідків, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч.3 ст. 135 КК України.

Із суб’єктивної сторони злочин вчиняється із прямим умислом. Суб’єкт усвідомлює суспільно небезпечний характери своєї бездіяльності і бажає вчинити саме так. Його ставлення до суспільно небезпечних наслідків, характерних для ч. 3 ст.135 КК України характеризується необережною формою вини.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Це лише дві категорії осіб, а саме:

1) особи, які зобов’язані піклуватися про потерпілого (співробітники МНС, працівники екстреної медичної допомоги, працівники міліції, опікуни, піклувальники та ін.);

2) особи, які своїми діями поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.

До кваліфікованих видів залишення в небезпеці слід віднести:

- вчинення таких дій матір’ю щодо своєї новонародженої дитини при умові, що матір не перебувала в обумовленому пологами стані (ч.2 ст. 135 КК України);

- якщо такі дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки (ч.3 ст.135 КК України).

Залишення в небезпеці слід відмежовувати від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.