3. Юридичний аналіз окремих злочинів проти моральності.

Ст. 297 Наруга над могилою

Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання.

Предметом злочину може бути могила, інше місце поховання, тіло померлого (останки, прах), урна з прахом, предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого (ч.1 ст. 297 КК України), братська могила, могила Невідомого солдата (ч.2 ст. 297 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину виражена: 1) в нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над тілом померлого або урною з прахом; 2) в незаконному заволодінні тілом померлого, урною з прахом, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого.

Наруга – це образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до відповідних предметів. Наруга може вчинятися шляхом осквернення могили, її розкопування, пошкодження ніші в стіні, урни з прахом, осквернення труни, знущання з трупа, пошкодження пам'ятника, надгробної плити, пам'ятних написів на ній, огорожі тощо.

Незаконне заволодіння припускає протиправне, таємне або відкрите вилучення вище перелічених предметів і звернення їх на свою користь. Якщо таке заволодіння було поєднане із застосуванням насильства або погроз насильством, то вчинене слід кваліфікувати за ч.2 ст. 297 КК України, а якщо воно потягнуло за собою тяжкі наслідки, то – за частиною третьою цієї статті.

Даний склад злочину за своєю структурою є формально-матеріальним, а, отже, в частині наруги є закінченим з моменту вчинення цього суспільно небезпечного діяння, а в частині заволодіння – з моменту, коли суб’єкт вилучив відповідний предмет і мав можливість ним розпорядитись.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Якщо зазначені вище дії були вчинені з корисливих або хуліганських мотивів, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч.2 ст. 297 КК України.

Суб'єкт цього злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Ст. 302 Створення або утримання місць розпусти і звідництво

Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків.

Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій. Це може бути будинок, квартира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс чи інше службове приміщення, підсобні приміщення (підвал, сауна, сарай, гараж та інші, де відбуваються розпусні дії).

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в 1) створенні місць розпусти; 2) утриманні місць розпусти; 3)звідництві для розпусти.

Створенням місця розпусти будуть дії, завдяки яким певний об’єкт починає використовуватись для розпусти, наприклад, пошук приміщення, облаштування такого місця, підбір обслуги, забезпечення засобами зв'язку і транспорту тощо.

Утримання місця розпусти припускає – це дії по забезпеченню функціонування таких місць, наприклад, пошук клієнтів, оплату оренди приміщення, транспорту, інші фінансові розрахунки, придбання і реалізацію для клієнтів напоїв, продуктів тощо.

Звідництво – це своєрідне посередництво, що виражається в сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Воно може полягати в знайомстві або організації зустрічей таких осіб, у пошуку осіб, які погоджуються займатися розпустою тощо.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і мета вчинення злочину можуть бути різними, однак, за наявності мети наживи дії суб’єкта підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302 КК України.

Суб'єкт цього злочину – загальний.

Частина 2 ст. 302 КК України ще передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за такий злочин, або вчинені організованою групою, а частина 3 ст. 302 КК України посилює відповідальність за дії, вчинені із залученням неповнолітнього.

Ст. 303 Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

Основним безпосереднім об’єктом є моральні засади життя суспільства в частині задоволення статевих потреб, а додатковим – особиста недоторканість потерпілої особи.

Частини 2 і 3 ст. 303 КК України дещо конкретизують потерпілих осіб. Мова іде про особу, яка була в матеріальній або службовій залежності від суб’єкта чи неповнолітню особу.

Із об’єктивної сторони злочин полягає в одній із наступних дій: 1) втягнення особи в заняття проституцією; 2) примушування особи до заняття проституцією; 3) сутенерстві.

Втягнення – це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню її в доцільності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти та іншим чином. Характерним при втягненні є те, що в подальшому особа вчиняє бажані для суб’єкта дії за власною волею.

Примушування виражається у протиправному психічному впливі, що включає відкриту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї наслідків.

Сутенерство – це дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою (примітка до ст. 303 КК України).

Характерною ознакою об’єктивної сторони цього складу є спосіб його вчинення. Кримінальний закон вказує на обман, шантаж, використання уразливого стану особи або застосування чи погроза застосування насильства.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вище перелічених дій (формальний склад).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Мотиви та мета значення для кваліфікації не мають.

Суб’єкт злочину – загальний. Якщо це діяння було вчинене службовою особою із використанням свого службового становища, то вчинене слід кваліфікувати за ч.2 ст.303 КК України.

До кваліфікованих видів також відносять: 1) вчинення цього діяння щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) організованою групою.

Ст. 304 Втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність

Об’єктом злочину є моральні засади життя суспільства в частині ставлення до виховання підростаючого покоління.

Потерпілим від цього злочину є неповнолітні особи – особи віком до 18 років.

Об’єктивна сторона полягає у втягненні неповнолітніх у: 1) злочинну діяльність; 2) пияцтво; 3) заняття жебрацтвом; 4) заняття азартними іграми.

Втягнення неповнолітнього в таку діяльність — це психічний чи фізичний вплив на нього, вчинений дорослою особою з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому в ролі співвиконавця або пособника чи в інших антигромадських діях.

Втягнення – це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню її в доцільності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти та іншим чином. Характерним при втягненні є те, що в подальшому особа вчиняє бажані для суб’єкта дії за власною волею.

Втягнення у злочинну діяльність – це залучення неповнолітньої особи до вчинення одного чи кількох злочинів.

Втягненням у пияцтво визнаються умисні дії дорослої особи, безпосередньо спрямовані на збудження (появу) у неповнолітнього бажання систе¬матично вживати спиртні напої, частіше – це спільне з неповнолітнім вживання таких напоїв.

Втягнення у заняття жебрацтвом полягає в умисному схиленні неповнолітнього до систематичного (не менше трьох разів) випрошування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей.

Втягнення неповнолітнього в азартні ігри теж означає умисне схилення такої особи до систематичної (не менше трьох разів) гри на гроші або інші матеріальні цінності.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт – особа, віком з 18 років.

Ч.2 ст. 304 КК України встановлює кримінальну відповідальність за аналогічні дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього.