2. Ергономічні властивості взуття.

Це такі властивості, що визначають взаємодію системи: людина - виріб - середовище, де людина виступає в ролі споживача.

Ці властивості охоплюють всі фактори, що впливають на людину при роботі або відпочинку і виріб що експлуатується.

Ергономічні властивості поділяють на :

- антропометричні;

- фізіологічні.

Антропометричні властивості - розмір, повнота, форма взуття, висота взуття і жорсткого задника, ширина берець і халяв, висота каблука тощо.

Всі ці показники визначають наскільки взуття зручне при використанні, одіванні та знятті. Значення їх не можуть встановлюватись довільно, їх находять на основі аналізу розмірних признаків стопи та даних дослідного застосування взуття.

Розміри та форма взуття в процесі зберігання та носіння змінюються в наслідок релаксійних процесів після зняття взуття з колодки, під дією зволожування і висушування, в процесі носіння, під дією тиску стопи.

Визначають розміри взуття за допомогою найпростіших пристроїв (лінійка, сантиметрова стрічка). Відповідність форми взуття формі стопи встановлюється при примірці. В лабораторних умовах для цього застосовують ряд спеціальних методик, основаних на тензометрії.

Фізіологічні властивості - характеризують відповідність взуття фізіологічним можливостям людини, зокрема її силовим можливостям. До них відноситься : маса (вага) взуття, гнучкість (жорсткість конструкції на згині), розпірну жорсткість або відсутність лишнього тиску на м'які тканини стопи, амортизаційні властивості низу, фрикційні властивості.

Маса взуття значно впливає на степінь втомленості людини при ходьбі.

Залежність маси взуття від виду, розміру, застосованих матеріалів верху та низу, товщини деталей, кількості металевих кріпників. Співвідношення у взутті маси деталей верху до деталей низу 1: 4; 1:3.

Показники маси взуття нормовані. Норми диференційовані по видам взуття, матеріалу верху, статте-вовіковому признаку, методу кріплення, матеріалу підошви.

Маса взуття визначається зважуванням з точністю до грама на пів пару, попередньо видержаної при нормальних умовах: температури та відносної вологи повітря.

Гнучкість - характеризує жорсткість по згинанню конструкції низу та визначення зусилля для згинання при русі та викликає передчасне стомлення м'язів та організму. Особливо небажана підвищена жорсткість до згину в дитячому взутті.

Гнучкість залежить від жорсткості і застосованих матеріалів на деталі і конструктивних особливостей низу взуття (наявність деталей низу, вид устілки, метод кріплення, застосування товстої платформи або двошарової підошви).

В процесі нетривалого носіння жорсткість взуття на згині значно зменшується , зникають напруження в підошвенних скріпленнях, проходить приформування взуття до стопи. Гнучкість взуття нормована. Норми диференційовані.

Розпірна жорсткість характеризує тиск, який створює верх взуття на м'які тканини тильної сторони стопи. Тісне взуття стискує стопу, зупиняє рух крові в капілярах, викликає відмирання тканин при температурі вищій 00С.

Амортизаційні властивості - характеризуються здатністю низу взуття послаблювати ударні дії під час руху людини.

Амортизаційна здатність низу взуття значно впливає на зносостійкість підошви. Наявність амортизуючих підкладок між підошвою і устілкою, розподіляє тиск стопи на відносно більшу площу та підвищує строк служби підошви.

Фрикційні властивості - характеризують відсутність або наявність зсуву взуття на опорній поверхні.

Зціплення низу взуття з ґрунтом залежить від виду матеріалу підошви та набійки (коефіцієнт тертя), виду ґрунту, раціонального рихлення підошви, опірної поверхні каблука.

Гігієнічні властивості взуття.

Ці властивості виділяють в самостійну групу з врахуванням їх особливого значення для одягу - взуттєвих та інших товарів, що забезпечує умови життєдіяльності людини. До них відносяться теплозахисні, вологозахисті, вологообмінні та газообмінні властивості, відсутність шкідливих виділень, електрофізичні властивості.

Теплозахисні властивості - характеризують здатність взуття зменшувати тепловіддачу від стопи в зовнішнє середовище або обмежити передачу до стопи тепла з зовні.

Різко понижуються теплозахисні властивості взуття при зволоженні: коефіцієнт теплопровідності води, що заповнює пори при зволоженні, в багато раз більший коефіцієнта теплопровідності повітря.

Тепловий опір взуття вимірюється в м2/град./Вт.і визначається по методу ЦНДІШП.

Вологозахисті властивості мають велике значення при оцінці якості взуття спеціального (виробничого спортивного) побутового - осінньо-весняного. Це взуття, що використовується в умовах систематичного контакту з водою.

Такі властивості характеризуються трьома показниками: намокаємість, промокаємість і водопроникність.

- під намокаємістю - розуміємо здатність вбирати воду;

- промокаємість - показує, через який час вода, що контактує з взуттям, проникне в середину;

- водопроникність - дозволяє визначити як в подальшому проникає вода через промоклі наскрізь стінки взуття або нещільності, що виникли при виготовленні вузлів і деталей.

Визначають: намокаємість - по збільшенню ваги взуття; водопроникність - кількість води, що проникала у взуття за певний час (см3/хв.).

Вологообмінні властивості характеризують здатність взуття поглинати виділяєму стопою вологу, виводити її на зовні або заводити в шар матеріалу, що не контактує з ногою. Одна частина вологи, що виділяється стопою, виводиться через отвори та щілини в заготовці, інша - сортується внутрішніми стінками взуття (підкладкою та устілкою), дифузує через товщу матеріалу верху та випаровується на зовні.

Вологообмінні властивості взуття визначають шляхом вимірювання відносної вологості повітря всередині взуття, носків або панчіх вкладних устілок після певного часу носіння

Безвредність характеризується відсутністю виділення взуттєвими матеріалами речовин, які можуть завдати небажану дію на тканини стопи та організму в цілому.

Електрофізичні властивості - характеризуються електризуємістю та електропровідністю взуттєвих матеріалів, що застосовуються.

Пило- та брувдозахисні властивості також відносяться до гігієнічних.