3. Лімфа, її склад, кількість, функція. Механізм утворення та руху лімфи по лімфатичних судинах. Лімфатична система

лімфатична система складається з лімфатичних капілярів, лімфатичних судин з клапанами, лімфа­тичних вузлів, а також лімфатичних про­ток. Вона охоплює майже всі органи і тканини, за винятком поверхневих шарів шкіри, хрящів, кісток, центральної нервової системи, органа зору.

Лімфатичні капіляри мають діаметр від 10 до 100 мкм, на відміну від крово­носних капілярів вони замкнені з одного боку — сліпі.

Їхня стінка складається з одного шару клітин ендотелію, між якими є широкі проміжки — щілини. Завдя­ки цим проміжкам лімфатичні капіляри мають високу проникність, крізь їхню стінку можуть проникати практично всі компо­ненти тканинної рідини, в тому числі високомолекулярні сполуки, білки, краплинки емульгованого жиру, часточки графіту і навіть лімфоцити та еритроцити. Речови­ни з молекулярною масою 6000 і більше проникають лише всередину лімфатичних капілярів, а дрібніші молекули вільно про­ходять в обидва боки. Така однобічна про­никність лімфатичних капілярів для високомолекулярних речовий значною мірою пов'язана з особливостями будови ка­пілярів. Краї ендотеліальних клітин на­кладаються один на один таким чином, що виконують роль своєрідних клапа­нів; при збільшенні гідроста­тичного тиску зовні лімфатичного капіля­ра клапан відкривається, і крізь щілину вільно проникають будь-які молекули та дрібні клітини, а коли тиск у капілярі стає вищим, ніж зовні, щілина-клапан закривається і великі молекули не можуть вийти з капіляра.

Лімфатичні судини.

Кілька капілярів, зливаючись, утворюють лімфатичну суди­ну, в стінці якої з'являються гладкі м'язо­ві клітини. У стінці більших лімфатичних судин кількість гладком'язових клітин зро­стає, з'являються еластичні й колагенові волокна і вона набуває будови, типової для кровоносних судин. Проте стінка лімфа­тичної судини залишається значно тоншою і більш розтяжною порівняно з кровонос­ною. Ендотелій лімфатичної судини періо­дично, через кожні 310 мм, утворює склад­ки — клапани, які підтримують однобіч­ний рух лімфи. Гладком'язові клітини лімфатичних судин здатні до автоматизму, який має міогенне походження. Вони спон­танно скорочуються з частотою 10-20 разів на 1 хв.

Лімфатичні судини серця — це розширення лімфатичних судин, у стінці яких з'явля­ються посмуговані м'язові волокна, здатні ритмічно скорочуватися з частотою 30-40 разів на хвилину і більше під впливом імпульсів від ЦНС. Своїми скороченнями вони проштовхують лімфу до венозних судин.

Лімфатичні вузли — це скупчення лімфоїдної тканини, вкриті сполучнотканин­ною капсулою, пронизані густою сіткою кровоносних судин і нервових волокон.Капсула здатна скорочуватись, проштовхуючи лімфу через вузол. Кожна лімфатична судина підходить до лімфатичного вузла – це приносні судини, і відходять від вузла – виносні судини . Причому вузол отримує лімфу від 4-8 судин, а віддає лише 2-3 судинам.

У лімфатичних вузлах відфільтровуються і знешкоджуються чу­жорідні часточки, бактерії тощо.

Лімфатичні стовбури. Утворюються при злитті л/с. Самі стовбури зливаються і утворюють лімфатичні протоки.

Лімфатичні протоки. У людини їх дві: грудна протока і права лімфатична прото­ка. Перша впадає в ліву, а друга в праву підключичну вени. Через ці протоки до кровоносної системи повертається у вигля­ді профільтрованої і збагаченої лімфоци­тами та різними речовинами та частина тканинної рідини, що не реабсорбувалась у кровоносні капіляри і яка і є лімфою.