Кровообіг скелетних м'язів.

На живлення скелетних м'язів людини потрібно близько 1 л/хв крові, що стано­вить 15-20 % хвилинного об'єму крові.

Якщо перерахувати об'єми кровотоку на 100 г маси скелетних м'язів, то виявиться, що м'язи в стані спокою отримують крові всього 2-5 мл/хв.

Під час значного фі­зичного навантаження кровотік у скелет­них м'язах може зростати більш ніж у 30 разів і перебирати на себе до 90 % хвилинного об'єму крові. Проте під час максимальних скорочень скелетного м'яза внаслідок перетискання судин, що прохо­дять між м'язовими волокнами, кровотік зменшується і не задовольняє потреб м'я­за в поживних речовинах та кисні — ви­никає кисневий борг. Після закінчення скорочень м'язовий кровотік зростає вище рівня, що був перед скороченням, — роз­вивається реактивна гіперемія, зав­дяки якій компенсується кисневий борг, відновлюється біохімічний та функціональ­ний стан м'яза.

Регуляція кровопостачання м'язів. У судинах скелетних м'язів переважає ба­зальний судинний тонус, на частку нейрогенного компонента припадає не більш як 20 % загального тонусу судин. Можливо, тому вони добре реагують розширенням на гуморальні чинники, насамперед на про­дукти метаболізму м'язів: карбонатну та молочну (лактатну) кислоту, аденозин, крім того, на нестачу кисню, а також на зростан­ня осмолярності тканинної рідини в м'язах, зумовленої збільшенням позаклітинної кон­центрації йонів калію, що виділяються з клітин під час їх скорочення.

Кровоносні судини м'язів, на відміну від судин більшості органів і тканин, отриму­ють подвійну іннервацію: судинозвужу­вальну адренергічну та судинорозширю­вальну холінергічну. Обидві належать до симпатичної нервової системи, і якщо пер­ша тонічно активна й постійно підтримує тонус судин скелетних м'язів, то друга акти­візується лише у разі виникнення загро­зи організму чи необхідності інтенсивного фізичного напруження. Вона забезпечує передстартову підготовку скелетних м'язів, істотно, але короткочасно посилюючи їх кровопостачання. Якщо потреба відпала, то м'язовий кровотік швидко повертається до норми. Якщо ж м'язи починають працюва­ти, то подальше їх посилене кровопостачан­ня забезпечується за рахунок утворюваних ними метаболітів.

Кровотік в органах черевної ділянки.

Кровотік в органах черевної ділянки в основному забезпечує процеси травлення, внаслідок чого капіляри тут фенестрованого типу.

Кровотік тонкої кишки перева­жає кровотік товстої і в обох переважає такий в підслизовому шарі (м'язовий шар потребує всього 20% кишкового кровообігу). З під­вищенням інтенсивності процесів травлення кровообіг ще більше зростає в підслизовому шарі. Регуляція здійснюється нервовими та гуморальними механізмами. До гуморальних відносять вазодилататорний вплив пептидів, кінінів, а також зменшення напруження кисню.

Подразнення парасимпатичних нервів спричиняє вазодилатацію. Хоча це може бути непрямим ефектом у відповідь на функціональне підвищення їх активності. Судинозвужувальна реакція на симпа­тичні подразнення залежить від наповнення кишок та стану ор­ганізму. Так, наявність хімусу викликає вазодилатацію, однак стрес запобігає цьому і спричиняє вазоконстрикцію.