1. Фізіологічні особливості регіонарного кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового, черевного.

2. Кровообіг плода. Зміни кровообігу після народження.

3. Лімфа, її склад, кількість, функція. Механізм утворення та руху лімфи по лімфатичних судинах. Фізіологія регіонарного кровообігу

Фізіологія регіонарного кровообігу, або окремих судинних діля­нок, що кровопостачають певні органи й тканини, регулюється тими самими механізмами, які розглянуто вище. При цьому найбільше зна­чення в регуляції кровообігу в периферичних судинах мають місцеві (локальні) механізми і менше - центральні гуморальні й нервові. Час­тина їх може діяти синергічно, інші - антагоністично. Однак кожна судинна ділянка має свої особливості, які полягають у переважанні своїх механізмів регуляції. Крім того, якщо кровотік одних ділянок залишається майже незмінним незалежно від стану організму, то інших - значно варіюється. Так, кровотік головного мозку практич­но однаково високий у всіх ситуаціях, скелетних м'язів - залежить від функціонального навантаження. Регуляція місцевого кровообігу відносно потреб органів і тканин здійснюється завдяки зміні оіюру токові, тобто регуляції гідродинамічного опору. Це обумовлено тим, що зміна діаметра судини більше впливає на величину кровообігу, ніж зміна тиску.

1. Фізіологічні особливості регіонарного кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового, черевного.

Регіонарним називають кровообіг у пев­ному органі чи ділянці тіла.

Розглянемо переважно кровообіг в органах.

Кровообіг легень

Легеневий кровообіг - система низького тиску внаслідок анатомічних особливостей.

Особливість легеневого кровообігу полягає у тому, що тиск у су­динах легеневого кола кровообігу значно менший, ніж у системному внаслідок відсутності артеріол із скоротливими м'язовими елемента­ми. Легеневі кровоносні судини легко розтягуються і тому легко збіль­шують свою ємність, депонуючи кров.

Ронк = 25 мм рт. ст., і тому тут немає процесів фільтрації та реабсорбції, тому також немає водного прошарку між альвеолою та капіляром, що погіршувало б дифузію газів.

Систолічний тиск легеневої артерії становить близько 25 - ЗО мм рт. ст., діастолічний - близько 5-10 мм рт. ст. Відповідно значно мен­ший як градієнт тиску (пульсовий тиск дорівнює 15 - 20 мм рт. ст.), так і опір легеневих судин (майже в 10 разів). Це обумовлено більшим діаметром легеневих артеріол (80 мкм проти 12 мкм). Як наслідок, пульсуючий характер кровотоку зберігається до лівого передсердя. Відповідно і навантаження на правий шлуночок менше.

Кровопоста­чання різних частин легень неоднакове у зв'язку з впливом гідроста­тичного тиску. Так, вершини легень кровопостачаються слабко на відміну від нижніх частин, де гідростатичний тиск складається з ар­теріальним, і судини більше розтягнуті. У результаті верхні відділи ле­гень краще вентилюються, а нижні краще кровопостачаються.

Леге­нева кровоносна система є кров'яним депо і в термінових випадках може збільшити викид лівого шлуночка на 300 мл протягом дуже ко­роткого часу. Крім того, тут не вся кров насичується киснем на 100%. Внаслідок цього та частини венозної крові, що надходить до тканин легень по анастомозах і впадає у вени малого кола кровообігу, наси­чення крові, що потрапляє у ліве передсердя, зменшується і становить 96 - 98 мм рт. ст. При цьому р02 у альвеолах становить 100 мм рт.

Легені постачаються кров'ю з обох кругів кровообігу:

• малий через легеневу артерію доставляє венозну кров у капіляри легеневих альве­ол для газообміну,

• великий через бронхіальні судини - артеріальну кров для живлення легеневої тканини.

Тобто спостерігається трофіч­на (великим колом) і специфічна (газообмінна - малим) функції. Кіль­кість крові, що проходить легеневими судинами, становить 1 - 2 % хвилинного об'єму кровообігу.

Легенева артерія дає 17 розгалужень. При цьому в кінцевих ар­теріол гладенькі м'язи або зовсім відсутні, або розташовані на значній відстані один від одного. Тому вони не можуть виконувати резистивну функцію.

Площа обмінних капілярів у легенях дорівнює 140 м2. При пере­буванні еритроцитів у капілярі протягом 1 с газообмін протікає лише за 0,3 с. При надмірному фізичному навантаженні еритроцит проска­кує капіляр швидше, ніж за 0,25 с. Це супроводжується зменшенням насичення крові 02.

Регуляція легеневого кровообігу здійснюється симпатичними су­динозвужувальними нервами ІП-ІУ грудних сегментів спинного моз­ку. Вони перебувають у стані постійної тонічної активності. Так, подразнення зірчастого вузла викликає значне підвищення тиску в легеневій системі, хоча звужувальні ефекти менше виражені, ніж у ве­ликому колі кровообігу.

Регуляція здійснюється також метаболіч­ними факторами (розширяють) та гуморальними речовинами типу адреналін, серотонін та ангіотензин II (звужують) і ацетилхолін з гістаміном (розширяють). Однак чутливість до гуморальних факто­рів менша, ніж в інших судинних ділянках.

Важливу роль відіграє міогенна регуляція. Однак ефекти на роз­тягання внаслідок меншої кількості гладеньких м'язів у стінці судин виражені слабше. Підвищення судинного тонусу спостерігається при падінні р02 та зростанні рС02. Це спрямовує кров до альвеол, які кра­ще перфузуються. Крім газообмінної та депонувальної функцій, ле­гені очищають кров від дрібних чужорідних частинок.

Залежно від усіх факторів значно змінюється і ємність легеневого русла. Так, при звуженні судин і підвищенні опору в судинах велико­го кола кровообігу кількість крові в легеневих значно зростає. Буду­чи для організму кров'яним депо, легені змінюють ємність від 10% до 25 % загальної кількості крові в організмі, беручи участь у перероз­поділі крові з великого кола в мале.

Підвищення тиску у великому колі рефлекторно викликає депре­сорні реакції з його ж боку (розширення судин опору, зменшення час­тоти й сили серцевих скорочень) зі збільшенням кровонаповнення ле­гень. Це також сприяє вирівнюванню тисків.

Однак існують і зворотні рефлекси. У разі підвищення тиску в ле­геневих артеріолах і перенаповнення малого кола кровообігу вна­слідок активації депресорного відділу судинорухового центру спостерігається розширення судин великого кола із затримкою в ньому крові (рефлекс Китаєва - венознопульмональний рефлекс). Відпо­відно зменшується кровонаповнення малого кола, що запобігає роз­виткові набряку легень.

Важливу роль відіграють і механізми регуляції співвідношення вентиляції і кровообігу в легенях. Виключення альвеол одночасно викликає і спазм їхніх судин. Тому кров у легенях завжди протікає лише через вентильовані альвеоли. Порушення кровообігу легень спостерігаються при зміні об'єму циркулюючої крові, роботи право­го шлуночка та стану його клапанного апарату, легеневого опору.