Терморецептори

Нервово-гуморальні механізми підтримування сталості температури тіла реалізуються із збудженням терморецепторів, які за місцем розташу­вання поділяються на периферійні та центральні. Терморецептори змінюють свою актив­ність відповідно до зміни температури. Розрізняють теплові і холодові терморецептори.

Периферійні розташо­вані у шкірі і містять два типи рецепторів

теплові та холодові (тільця Фатера - Пачіні і колби Краузе).

Це вільні нервові закін­чення, що спеціалізуються виключно на сприймані термічних подразників.

Терморецептори шкіри виконують го­ловним чином сенсорну функцію, їхня роль у процесах терморегуляції незначна. У ви­падках локального охолодження чи на­грівання виникають відповідне відчуття і локальні судинорухові реакції, а терморе­гуляторні реакції на рівні організму розви­ваються, як правило, у випадках значного і тривалого охолодження шкіри.

Терморецептори внутрішніх органів. Адекватне подразнення цих рецепторів не спричинює певного термічного відчуття. Імпульси від них надходять до гіпоталаму­са і можуть викликати деякі терморегуля­торні реакції.

Центральні терморецептори — це нейрони, розміщені в гіпоталамусі, спинному мозку і деяких інших відділах ЦНС, які виявляють чутливість переважно до зміни температури.

Вони також поді­ляються на теплові й холодові і відіграють основну роль у регуляції температури тіла.

Во­ни здатні реагувати на зміну температури крові, яка протікає через мозок, навіть на 0,01 °С.

Деяка кількість термочутливих клітин локалізована в шийно-грудному відділі спинного мозку, у м'язах, абдомінальній ділянці. Ці рецептори відіграють значну роль у забезпеченні регулювання тепло­обміну, тому що вони контролюють температуру ядра.

Між центральними і периферійними терморецепторними імпульсами є реципрокні взаємодії, які забезпечуються структурами центру терморегу­лювання.

Так, в умовах активації шкірних холодових рецепторів звужу­ються судини і збільшується виділення тепла. Однак процес підвищення теплоутворення у такому разі не настільки інтенсивний, щоб спричинити підвищення температури ядра. Цьому перешкоджують центральні термо­рецептори. І навпаки, підвищення температури тіла під час фізичної робо­ти викликає збудження центральних терморецепторів, запускає процеси усунення надлишку тепла шляхом розширення судин, потовиділення. Надмірному прояву цих реакцій можуть перешкоджати холодові рецепто­ри шкіри, особливо якщо приєднується вплив низької зовнішньої темпе­ратури.

Частота виникнення нервових імпульсів у рецепторах залежить від температури шкіри. Для холодових і теплових рецепторів характерна дея­ка спонтанна активність, на яку накладається відповідний температурний подразник. За температури шкіри в діапазоні 34-38 °С ( шкірне температурне вікно) імпульсація в обох типах рецепторів мінімальна. Це створює відчуття температурного ком­форту. Приблизно за такою ж схемою функціонують і центральні терморе­цептори, але для них "температурне вікно" лежить у межах 37-37,5 °С.