
- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •Внс має деякі особливості будови та функцій:
- •Автономні ганглії, функції. Механізм передачі збудження в синапсах симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Автономні ядра
- •Автономні вузли
- •Автономні нервові волокна
- •Медіатори автономної нервової системи
- •Інші трансмітери автономної нервової системи.
- •3. Вплив симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції організму. Автономна нервова система
- •Симпатичний відділ внс
- •Парасимпатична відділ внс
- •Мал. 165. Парасимпатична частина автономної нервової системи (передвузлові волокна зображено суцільними лініями, післявузлові — штриховими):
- •Краніальна частина.
- •Крижовий відділ парасимпатичної нервової системи.
- •Метасимпатичиий відділ внс
- •Рефлекси внс.
- •Спінальні центри регулювання автономних функцій.
- •Рефлекси стовбура мозку
- •4. Центральне регулювання в регуляції вісцеральних функцій. Роль стовбура мозку та гіпоталамуса в регуляції вісцеральних функцій.
- •Значення гіпоталамуса в регулювання автономних функцій
- •Участь ретикулярної формації, мозочка і підкіркових ядер у регулюванні автономних функцій
- •Участь кори великого мозку в регулюванні автономних функцій.
- •А. Тести для самоконтролю:
- •Б. Ситуаційні задачі для самоконтролю:
- •VI. Матеріали активізації студентів.
- •Viіі. Матеріали для самопідготовки студентів.
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Крижовий відділ парасимпатичної нервової системи.
Центральна частина представлена парними крижовими ядрами S2 - S4. Периферична частина представлена прегангліонарними волокнами, вузлами і постгангліонарними волокнами .
Прегангліонарні волокна виходять із спинного мозку в складі передніх корінців , вступають до складу нижнього підчеревного сплетіння і закінчуються на органних вузлах .
Постгангліонарні волокна утворюють сплетіння , які іннервують органи порожнини тазу . Вони посилюють перистальтику кишок, розслаблюють стискач відхідника.
Крижовий відділ парасимпатичної нервової системи контролює переважно органи малого таза: сечовий міхур, пряму кишку з їхніми сфінктерами, статеві органи.
Парасимпатична нервова система (ПНС, або вагоінсулярна система) - це система підтримання гомеостазу організму в стані спокою, яка відновлює його гомеостаз під час відпочинку після напруженої ситуації (трофотропна регуляція).
Її завдання відновити і зберегти стабільність внутрішнього середовища за будь-яких розладів і змін, що спричинені активуванням симпатичного відділу.
При збудженні парасимпатичної нервової системи, навпаки, гальмується функція серця, знижується артеріальний тиск, збільшується секреція інсуліну, що знижує рівень глюкози в крові, проте зростає рухова активність травного каналу і посилюється його секреторна функція.
У такому разі діяльність двох відділів може проявлятися іноді антагоністично. Але це не означає, що функції органів і тканин керуються тільки антагоністичними впливами. Парасимпатичні нервові волокна в низці випадків можуть як стимулювати, так і гальмувати функцію регульованих ними органів, забезпечуючи всі процеси фактичного регулювання, що необхідні для збереження гомеостазу.
Вплив симпатичної та парасимпатичної нервових систем частіше протилежний.
Вночі підвищується тонус парасимпатичної, а вдень — симпатичної системи.
Співвідношення функції симпатичної і парасимпатичної систем в організмі у деяких випадках може бути дещо зміщене в бік переважання однієї з них. Тому поряд з нормотонічним типом організму, в якому збалансовані функції обох систем, існують симпатотонічний і парасимпатотонічний типи.
За звичайних умов у здорових людей спостерігаються добові коливання тонусу автономної нервової системи.
Метасимпатичиий відділ внс
по суті є післявузловим відділом парасимпатичної нервової системи.
Метасимпатичний відділ – це комплекс вісцеральних вузлів, розміщених переважно інтрамурально — у м'язовій стінці внутрішніх органів (серце, кишки тощо).
Ця частина здійснює регуляторний вплив на функцію внутрішніх органів за допомогою місцевих периферичних рефлексів, що замикаються в її межах і можуть виконуватись за повної децентралізації органа .
Характерною особливістю цих вузлів є їхня постійна фонова активність. До них підходять симпатичні й парасимпатичні нервові волокна, через які здійснюються центральні виливи.
Медіатором у них є АТФ, серотонін, норадреналін, ацетилхолін, речовина Р. Рецепторами відповідно - М-холінорецептори, адренорецептори, пурино-, пептид-, серотонінергічні.
"Місцеві" периферійні рефлекси регулюють роботу серця, перистальтику кишок, здійснюють взаємозв'язок різних відділів шлунка і деяких інших органів.
Серед структур метасимпатичної нервової системи є пейсмекерні клітини, які володіють здатністю до мимовільної деполяризації, що забезпечує ритм скорочення непосмугованих клітин органа.
Імпульси, що надходять до органа прегангліонарними волокнами парасимпатичних нервів, вступають у взаємодію з імпульсами, що забезпечують процеси внутрішньоорганного рефлекторного регулювання. Характер відповідної реакції органа визначається результатом зазначеної взаємодії.
Ефект подразнення прегангліонарних волокон парасимпатичного відділу ВНС не буває однозначним.
На органи, у яких виявлено інтрамуральні рефлекторні механізми регулювання, прегангліонарні парасимпатичні волокна можуть здійснювати (залежно від функціонального стану органа) як збуджувальний, так і гальмівний вплив. Вони можуть запускати чи припинювати, підсилювати або послаблювати ту чи іншу функцію органа, здійснюючи різноманітні регуляторні впливи, необхідні для підтримання нормальної поточної діяльності і забезпечення гомеокінезу.
На характер "місцевих" рефлексів може впливати і симпатична нервова система. Але, на відміну від парасимпатичного, симпатичний відділ автономної нервової системи за різної сили подразнення здійснює на органи однотипні впливи. Волокна симпатичної системи, що підходять до органа, - постгангліонарні. Вони закінчуються безпосередньо на клітинах органів і тканин. І хоча імпульси, що надходять по них, майже не вступають у взаємодію з елементами внутрішньоорганної рефлекторної дуги, проте трансмітери симпатичних нервів, які виділяються поблизу структур метасимпатичного відділу, можуть впливати на виділення трансмітера в них.
Таким чином, еферентні інтрамуральні нейрони являють собою загальний кінцевий шлях для імпульсів внутрішньоорганного і позаорганного походження.
Наявність "місцевих" механізмів нервового регулювання функцій внутрішніх органів має велике фізіологічне значення.
Насамперед це звільняє ЦНС від необхідності переробки надлишкової інформації, що надходить від внутрішніх органів і збільшує надійність регулювання фізіологічних функцій цих органів. Таке регулювання є базовим і спрямоване на збереження гомеостазу.
Крім того, місцеві рефлекси забезпечують передавання збудження із ЦНС до ефекторних органів, адаптують та координують регуляторні впливи, підтримують діяльність органів на певному рівні, завдяки автономній фоновій активності (моторну активність гладеньких м'язів; секреторну, екскреторну та всмоктувальну діяльність шлунково-кишкового тракту; регуляцію локального кровотоку; проникність капілярів; регуляцію функцій місцевих інкреторних клітин).
Водночас воно в разі потреби може легко коригуватися вищими рівнями автономної нервової системи і гуморальними механізмами. Це регулювання може здійснюватися навіть і після переривання зв'язку органів із ЦНС.
ПОДВІЙНА ІННЕРВАЦІЯ ОРГАНІВ . |
|||
ОРГАН |
СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА |
ПАРАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА |
|
1.0КО |
Розширює зіницю Екзофтальм Розширює очну щілину |
Звужує зіницю Енофтальм Звужує очну щілину |
|
2. Серцево - судинна система |
Тахікардія Підвищення АТ |
Брадикардія. Зниження АТ |
|
3. Бронхи |
Розширює, знижує секрецію слизу |
Звужує, посилює секрецію |
|
4. Шлунок, кишки |
Зниження секреції, послаблення перистальтики. |
Посилення перистальтики, збільшення секреції. |
|
5. Шкіра |
Збудження вазоконстрикторів, звуження судин , блідість , посилення піломоторних рефлексів(„гусяча шкіра") |
Збудження вазодилататорів, розширення судин, почервоніння. |
|
6. Слинні залози |
Виділення густої в'язкої слини. |
Посилене виділення рідкої водянистої слини. |
|
В'язкий скудний піт. |
Не мають парасимпатичної іннервації.
|
||
7. Потові залози. |
|||
Розслаблення. |
|||
8. Стискачі сечового |
Скорочення. |
||
міхура і прямої кишки. |
|