Крижовий відділ парасимпатичної нервової системи.

Центральна частина представлена парними крижовими ядрами S₂ - S₄. Периферична частина представлена прегангліонарними волокнами, вузлами і постгангліонарними волокнами .

Прегангліонарні волокна виходять із спинного мозку в складі передніх корінців , вступають до складу нижнього підчеревного сплетіння і закінчуються на органних вузлах .

Постгангліонарні волокна утворюють сплетіння , які іннервують органи порожнини тазу . Вони посилюють перистальтику кишок, розслаблюють стискач відхідника.

Крижо­вий відділ парасимпатичної нервової системи конт­ролює переважно органи малого таза: се­човий міхур, пряму кишку з їхніми сфінк­терами, статеві органи.

Парасимпатична нервова система (ПНС, або вагоінсулярна систе­ма) - це система підтримання гомеостазу організму в стані спокою, яка відновлює його гомеостаз під час відпочинку після напруженої ситуації (трофотропна регуляція).

Її завдання відновити і зберегти стабільність внутрішнього середовища за будь-яких розладів і змін, що спричинені активуванням симпатичного відділу.

При збудженні парасимпатичної нер­вової системи, навпаки, гальмується функ­ція серця, знижується артеріальний тиск, збільшується секреція інсуліну, що зни­жує рівень глюкози в крові, проте зростає рухова активність травного каналу і поси­люється його секреторна функція.

У такому разі діяльність двох відділів може проявлятися іноді антагоністично. Але це не означає, що функції органів і тканин керуються тільки антагоністичними впливами. Парасимпатичні нервові волокна в низці випадків можуть як стимулювати, так і гальмувати функцію регульованих ними органів, забезпечуючи всі процеси фактичного регулювання, що необхідні для збереження гомеостазу.

Вплив симпатичної та парасимпатичної нервових систем частіше протилежний.

Вночі підвищується тонус пара­симпатичної, а вдень — симпатичної систе­ми.

Співвідношення функції симпатичної і па­расимпатичної систем в організмі у деяких випадках може бути дещо зміщене в бік переважання однієї з них. Тому поряд з нормотонічним типом організму, в якому збалансовані функції обох систем, існують симпатотонічний і парасимпатотонічний типи.

За звичайних умов у здорових людей спостерігаються добові коливання тону­су автономної нервової системи.

Метасимпатичиий відділ внс

по суті є післявузловим відділом парасим­патичної нервової системи.

Метасимпатичний відділ – це комп­лекс вісцеральних вузлів, розміщених пе­реважно інтрамурально — у м'язовій стінці внутрішніх органів (серце, кишки тощо).

Ця частина здійснює регуляторний вплив на функцію внутрішніх органів за допомо­гою місцевих периферичних рефлексів, що замикаються в її межах і можуть викону­ватись за повної децентралізації органа .

Характерною особли­вістю цих вузлів є їхня постійна фоно­ва активність. До них підходять сим­патичні й парасимпатичні нервові во­локна, через які здійснюються центральні виливи.

Медіатором у них є АТФ, серотонін, норадреналін, аце­тилхолін, речовина Р. Рецепторами відповідно - М-холінорецептори, адренорецептори, пурино-, пептид-, серотонінергічні.

"Місцеві" периферійні рефлекси регулюють роботу серця, перистальтику кишок, здійснюють взаємозв'язок різних відділів шлунка і деяких інших органів.

Серед структур метасимпатичної нервової системи є пейсмекерні клітини, які володіють здатністю до мимовільної деполяризації, що забезпечує ритм скорочення непосмугованих клітин органа.

Імпульси, що надходять до органа прегангліонарними волокнами парасимпатичних нервів, вступають у взаємодію з імпульсами, що забезпечують процеси внутрішньоорганного рефлекторного регулювання. Характер відповідної реакції органа визначається результатом зазначеної взаємодії.

Ефект подразнення прегангліонарних волокон парасимпатичного відділу ВНС не буває однозначним.

На органи, у яких виявлено інтрамуральні рефлекторні механізми регулювання, прегангліонарні парасимпатичні волокна можуть здійснювати (залежно від функціонального стану органа) як збуджувальний, так і гальмівний вплив. Вони можуть запускати чи припинювати, підсилювати або послаблювати ту чи іншу функцію органа, здійснюючи різноманітні регуляторні впливи, необхідні для підтримання нормальної поточної діяльності і забезпечення гомеокінезу.

На характер "місцевих" рефлексів може впливати і симпатична нервова система. Але, на відміну від парасимпатичного, симпатичний відділ автономної нервової системи за різної сили подразнення здійснює на органи однотипні впливи. Волокна симпатичної системи, що підходять до органа, - постгангліонарні. Вони закінчуються безпосередньо на клітинах органів і тканин. І хоча імпульси, що надходять по них, майже не вступають у взаємодію з елементами внутрішньоорганної рефлекторної дуги, проте трансмітери симпатичних нервів, які виділяються поблизу структур метасимпатичного відділу, можуть впливати на виділення трансмітера в них.

Таким чином, еферентні інтрамуральні нейрони являють собою загальний кінцевий шлях для імпульсів внутрішньоорганного і позаорганного походження.

Наявність "місцевих" механізмів нервового регулювання функцій внутрішніх органів має велике фізіологічне значення.

Насамперед це звільняє ЦНС від необхідності переробки надлишкової інформації, що надходить від внутрішніх органів і збільшує надійність регулювання фізіологічних функцій цих органів. Таке регулювання є базовим і спрямоване на збереження гомеостазу.

Крім того, місцеві рефлекси забезпечують передавання збудження із ЦНС до ефекторних органів, адаптують та координують регуляторні впливи, підтримують діяльність органів на певному рівні, завдяки автономній фоновій активності (моторну ак­тивність гладеньких м'язів; секреторну, екскреторну та всмоктуваль­ну діяльність шлунково-кишкового тракту; регуляцію локального кровотоку; проникність капілярів; регуляцію функцій місцевих інкреторних клітин).

Водночас воно в разі потреби може легко коригуватися вищими рівнями автономної нервової системи і гуморальними механізмами. Це регулювання може здійснюватися навіть і після переривання зв'язку органів із ЦНС.

ПОДВІЙНА ІННЕРВАЦІЯ ОРГАНІВ .
ОРГАН		СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА	ПАРАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА
1.0КО		Розширює зіницю Екзофтальм Розширює очну щілину	Звужує зіницю Енофтальм Звужує очну щілину
2. Серцево - судинна система		Тахікардія Підвищення АТ	Брадикардія. Зниження АТ
3. Бронхи		Розширює, знижує секрецію слизу	Звужує, посилює секрецію
4. Шлунок, кишки		Зниження секреції, послаблення перистальтики.	Посилення перистальтики, збільшення секреції.
5. Шкіра		Збудження вазоконстрикторів, звуження судин , блідість , посилення піломоторних рефлексів(„гусяча шкіра")	Збудження вазодилататорів, розширення судин, почервоніння.
6. Слинні залози		Виділення густої в'язкої слини.	Посилене виділення рідкої водянистої слини.
		В'язкий скудний піт.	Не мають парасимпатичної іннервації.
7. Потові залози.
			Розслаблення.
8. Стискачі сечового		Скорочення.
міхура і прямої кишки.