- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •Внс має деякі особливості будови та функцій:
- •Автономні ганглії, функції. Механізм передачі збудження в синапсах симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Автономні ядра
- •Автономні вузли
- •Автономні нервові волокна
- •Медіатори автономної нервової системи
- •Інші трансмітери автономної нервової системи.
- •3. Вплив симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції організму. Автономна нервова система
- •Симпатичний відділ внс
- •Парасимпатична відділ внс
- •Мал. 165. Парасимпатична частина автономної нервової системи (передвузлові волокна зображено суцільними лініями, післявузлові — штриховими):
- •Краніальна частина.
- •Крижовий відділ парасимпатичної нервової системи.
- •Метасимпатичиий відділ внс
- •Рефлекси внс.
- •Спінальні центри регулювання автономних функцій.
- •Рефлекси стовбура мозку
- •4. Центральне регулювання в регуляції вісцеральних функцій. Роль стовбура мозку та гіпоталамуса в регуляції вісцеральних функцій.
- •Значення гіпоталамуса в регулювання автономних функцій
- •Участь ретикулярної формації, мозочка і підкіркових ядер у регулюванні автономних функцій
- •Участь кори великого мозку в регулюванні автономних функцій.
- •А. Тести для самоконтролю:
- •Б. Ситуаційні задачі для самоконтролю:
- •VI. Матеріали активізації студентів.
- •Viіі. Матеріали для самопідготовки студентів.
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Медіатори автономної нервової системи
У ВНС нараховується більше ніж 10 трансмітерів.
Ацетилхолін. Трансмітером усіх прегангліонарних волокон є ацетилхолін, який взаємодіє з холінорецепторами постсинаптичних мембран нейронів ганглію. Розрізняють два види холінорецепторів: М і Н.
М-холінорецептори втрачають чутливість до ацетилхоліну під впливом мускарину (отрута, виділена з гриба мухомора) й атропіну;
Н-холінорецептори - під впливом нікотину та інших подібних гангліоблокаторів (гексоній тощо).
Норадреналін. Адренергічними є решта еферентних нейронів симпатичних гангліїв. Є два основні види адренорецепторів, з якими взаємодіють норадреналін і адреналін: а- і в – адренорецептори.
У більшості внутрішніх органів знаходяться два види адренорецепторів, що можуть спричинити різні чи однакові реакції. В окремих органах наявний лише один з адренорецепторів.
Подібний механізм регулювання характерний і для відділів автономної нервової системи - симпатичного і парасимпатичного у разі подвійної іннервації органа.
На пресинаптичній мембрані симпатичного синапсу локалізуються М-холінорецептори і в разі взаємодії з ними ацетилхолін гальмує виділення норадреналіну. У свою чергу, мембрана нервового закінчення парасимпатичного нерва має а-адренорецептори, за участі яких норадреналін гальмує виділення ацетилхоліну.
Тим самим на периферії підтримується ефект "невтручання" між зазначеними частинами автономної системи.
Інші трансмітери автономної нервової системи.
У закінченнях симпатичних нервових волокон виявлено дофамін, виділення якого в синаптичну щілину відбувається під впливом нервових імпульсів. Вважають, що дофамін вступає у взаємодію з а-адренорецепторами, що локалізовані на самих пресинаптичних закінченнях, і тим самим гальмує виділення норадреналіну.
У деяких відділах ЦНС, у непосмугованих м'язах кишок, матки, а можливо, і кровоносних судин, наявні рецептори до серотоніну, ефект дії якого нагадує дію трансмітера ацетилхоліну, але зберігається навіть після блокади холінорецепторів.
У шлунку і кишках виявлені нейрони, збудження яких гальмує активність непосмугованих м'язів. Це здійснюється шляхом виділення закінченнями аксонів цих нейронів пуринового нуклеотиду аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Ці еферентні нейрони називаються пуринергічними. Пуринергічні нейрони є головними антагоністами холінергічної системи. Вони, забезпечуючи гальмування, сприяють розслабленню шлунка, кишок, стравохідного й анального сфінктерів і проштовхуванню харчового хімусу.
Гістамін у низці випадків також може бути трансмітером, тому що в деяких тканинах виявлені специфічні Н1 та Н2-гістамінорецептори. Гістамін є біологічно активною речовиною широкого спектру дії.
Установлено, що значно поширений у синапсах ЦНС гальмівний трансмітер гама-аміномасляна кислота (ГАМК) гальмує проведення збудження у зірчастому ганглії, але полегшує передачу його у верхньому шийному, нижньому брижовому сплетеннях і в гангліях сонячного сплетення.