2. Автономні ганглії, функції. Механізм передачі збудження в синапсах симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Автономні ядра

Автономні ядра — це нервові цен­три, які знаходяться в головному і спинному мозку.

Ядра ВСН представляють центральний відділ ВСН.

Центри автономної нервової системи перебувають у стані постійного тонусу, внаслідок чого іннервовані ними органи постійно отримують збуджувальні або гальмівні імпульси.

Периферичний відділ ВНС представлений:

• периферичними нервовими вузлами ( автономними гангліями),

• периферичними нервовими волокнами( пре вузловими і після вузловими),

• нервовими сплетеннями.

Автономні вузли

Автономні вузли — це нервові цен­три, винесені на периферію; у частині їх замикаються периферичні автономні реф­лекси.

У них можуть замикатись дуги вегетативних рефлексів, які називаються периферичними, в них відбуваються дивергенція й конвергенція процесів збудження та гальмування, а також їх сумація, подовження й поси­лення біологічно важливих, але слабких сигналів, пластичність (здатність змінювати свої функціональні можливості).

Вегетативні ганглії (вузли) розміщені за межами ЦНС і зв'язані з нею через прегангліонарні нервові волокна.

Ганглії симпатичного відділу автономної нервової системи в залежності від їх локалізації поділяють на:

• парні вертебральні,

• паравертебральні,

• превертебральні.

Вертебральні симпатичні ганглії роз­ташовані з обох боків хребта й утворюють два симпатичних стовбури, отримують імпульси від нейронів, розташованих у бічних рогах спинного мозку. Аксони постгангліонарних симпатичних нейронів спрямовуються від гангліїв до периферійних органів самостійними нервовими шляхами або у складі соматичних нервів.

Більшість прегангліонарних волокон симпатичної нервової системи перериваються у гангліях прикордонного стовбура.

Менша частина передвузлових волокон проходить через симпатичний стовбур без перерви і переривається у превертебральних гангліях.

Превертебральні ганглії розташовані на більшій відстані від хребта, ніж ганглії прикордонного стовбура, і дальше від органів, які ними іннервуються.

Ганглії парасимпатичного відділу локалізуються всередині органів або поблизу них.

Внутрішньоорганні волокна і ганглії утворюють сплетення, багаті на нервові клітини. Вони розташовані у м'язових стінках багатьох внутрішніх органів: серця, бронхів, середньої і нижньої третин стравоходу, шлунка, кишок, жовчного міхура, сечового міхура, а також у залозах зовнішньої і внутрішньої секреції. На відміну від симпатичного відділу, прегангліонарні парасимпатичні волокна довші, ніж постгангліонарні.

Автономні вузли відіграють значну роль у розподілі й поширенні нервових імпульсів, які крізь них проходять.

Автономні нервові волокна

від­різняються від соматичних функціональ­но:

- мають нижчу збудливість,

- більшу хронаксію,

- тривалий латентний період ре­акції,

- меншу швидкість проведення збу­дження.

Прегангліонарні волокна автономної нервової системи мають тонку мієлінову оболонку. Їх діаметр 2-3,5 мкм (рідше 5 мкм). Нервові імпульси поширюються ними зі швидкістю у прегангліонарних волокнах - від 3 до 18 м/с.

Постгангліонарні волокна мають діаметр не більший ніж 2 мкм. Значна їхня частина не має мієлінової оболонки. Постгангліонарні волокна характеризуються низькою збудливістю: для їхнього збудження потрібна більша сила подразнення, ніж для рухових волокон, що іннервують скелетні м'язи. Нервові імпульси поширюються в постгангліонарних волокнах зі швидкістю - від 1 до 3 м/с.

Чим тонше волокно, тим менша його збудливість, триваліша рефрактерність, менші лабільність і швидкість проведення нервових імпульсів.

Потенціали дії як симпатичних, так і парасимпатичних нервових волокон відрізняються більшою тривалістю, ніж потенціали дії соматичних нервових волокон.

Симпатичні нервові волокна мають значно ширше представництво, ніж парасимпатичні. Симпатичні нерви іннервують фактично всі органи і тканини організму.

Парасимпатичні нерви не іннервують скелетних м'язів, ЦНС, значну частину кровоносних судин і матку. До багатьох органів парасимпатичні волокна підходять у складі блукаючих нервів, які іннервують: бронхи, серце, стравохід, шлунок, печінку, тонку кишку, підшлункову залозу, наднирникові залози, нирки, селезінку, частину товстої кишки.

Синаптична передача.

Особливістю для синапсів ВНС є те, що в них синаптична затримка, збуджу­вальні постсинаптичні потенціали і слідові потенціали більш тривалі, ніж у синапсах ЦНС.

Збудження в автономній системі передається з нейрона на нейрон чи на іннервовану тканину за допомогою медіаторів.

За характером ви­ділюваних медіаторів волокна поділяють:

• холінергічні — нервові закінчення ви­діляють медіатор ацетилхолін,

• адре­нергічні — норадреналін.

У більшості ви­падків холінергічними є:

- перед- і післявуз­лові парасимпатичні волокна,

- передвузлові симпатичні волокна,

Адренергічними є:

- післявузлові симпатичні волокна.

Винят­ком є симпатичні післявузлові волокна, які прямують до потових залоз, а також неве­лика кількість симпатичних волокон, що розширюють судини скелетної мускулату­ри. Ці волокна виділяють ацетилхолін, тобто є холінергічиими.

Холінергічна передача здійснюється за допомогою нікотинових і мускаринових холінорецепторів.

Адренергіч­на — через а- і в-адренорецептори, розмі­щені в серцевому м'язі, гладких м'язах кровоносних судин і внутрішніх органів.

Гангліонарні синапси (симпатичні й парасимпатичні) є холінергічними. Вони містять Н-холінорецептори, оскільки активу­ються не тільки ацетилхоліном, а й малими концентраціями нікоти­ну. М-холінорецептори активуються мускарином.