Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

1. Структурно-функціональна організація ВНС.

2. Автономні ганглії, функції. Механізм передачі збудження в синапсах симпатичної та парасимпатичної нервових систем.

3. Вплив симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції організму.

4. Центральне регулювання в регуляції вісцеральних функцій. Роль стовбура мозку та гіпоталамуса в регуляції вісцеральних функцій.

1. Структурно-функціональна організація ВНС.

Усі функції організму поділяють на сенсорні й ефекторні.

Сен­сорні функції зводяться до сприйняття й аналізу інформації про подразники (зовнішні й внутрішні), які діють на нього. На цій основі формуються відчуття до сприйняття об'єктів середовища.

Ефекторні функції організму поділяють на соматичні й вісцеральні, а за типами - на соматичні й вегетативні.

Французький фізіолог М. Біш (1801 р.) запропонував усі функції організму умовно поділити на соматичні (анімальні, або тваринні) і вегетативні (вісцеральні, рослинні).

До соматичних функцій віднесені ті, що забезпечують взаємодію організму із навколишнім середовищем: сприйняття зовнішніх подразників і рухові реакції, що здійснюються скелетними м'язами і "психічні" - вищі відображен­ня функцій кори.

Автономними називають ті, від яких залежить здійснення обміну речовин у цілісному організмі, травлення, кровообіг, дихання, виділення, ріст і розмноження тощо. Вони забезпечують підтримання гомеостазу та процеси адаптації організму до швидкозмінюваних умов зовнішнього середовища.

Поняття "автономна нервова система"включає комплекс центральних і периферійних нервових структур, які підтримують рівень гомеостазу та регулюють, забез­печують і контролюють функціональний рівень внутрішнього середовища організму для реалізації адекватних реакцій усіх систем на зміни чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.

Авто­номна нервова система регулює:

• ріст орга­нізму,

• його розмноження,

• обмін речовин,

• функції внутрішніх органів,

• забезпе­чує процеси адаптації організму до умов навколишнього середовища.

Вона є функ­ціонально автономною, тобто здійснює свої функції незалежно від нашої волі й свідо­мості.

Внс має деякі особливості будови та функцій:

1) функції, за деякими винятками , не контролюються свідомістю,

2) має тільки еферентну ланку рефлекторної дуги , аферентна ж ланка цієї дуги є спільною з іншими відділами нервової системи ,

3) імпульси по еферентним волокнам передаються з малою швидкістю ( 10м/с), тоді коли імпульси від інших відділів н.с. по еферентним волокнам передаються зі швидкістю до 100 м/с .,

4) еферентні волокна або зовсім не мають шару мієліну , або він незначний , тому еферентні волокна ВНС значно тонші,

5) центральні та периферичні відділи розподілені нерівномірно , тобто і вигляді вогнищ,

6) тіло останнього неврона міститься на периферії, а сукупність таких невронів формує периферичні нервові вузли ,

7) еферентні волокна, що виходять з автономних центрів , на шляху до органу перериваються в тих , або інших автономних вузлах і їх називають перед - і після вузловими,

8) найпростіша рефлекторна дуга ВНС складається з 3-х нейронів ( обов'язково є вставний нейрон), а соматичної н.с. - з 2-х нейронів,

9) автономна нервова система іннервує органи , залози, здійснює трофіку тканин,

10) відсутність сегментарності,

11) на­явність периферичних гангліїв,

12) різноманітність медіаторів,

13) має безпосередній вихід на внутрішні органи.

Залежно від умов функціонування автономна нервова система може здійснювати на органи коригувальний і пусковий вплив.

Коригувальний вплив полягає у тому, що коли орган, володіючи автоматією, функціонує, то імпульси, які надходять автономними нервами, тільки посилюють чи послаблюють його діяльність.

Якщо ж робота органа не є постійною, а збуджується імпульсами, що надходять симпатичними чи парасимпатичними нервами, має місце пусковий вплив. Найчастіше пускові впливи доповнюють коригувальні.

Автономна нервова сис­тема здійснює два види рефлекторних впливів:

• функціональний,

• трофічний.

Функціональний вплив на органи полягає в тому, що подразнення автономних нервів або стимулює їх функцію, або гальмує її.

Трофічний вплив— у зміні обміну речовин у виконавчих органах, чим визначається рівень їхньої функції. Цей ефект нази­вають адаптаційно-трофічним впливом (Л. Орбелі).

Прикладом такого впливу може бути класичний дослід Орбелі — Гіиецинського на скелетному м'язі. Так, якщо тривалим ритмічним подразненням соматичного нерва викликати стомлення м'яза, то при додат­ковому подразненні симпатичного нерва амплітуда м'язових скорочень збільшуєть­ся. Це відновлення працездатності м'яза під виливом симпатичної імпульсації зу­мовлюється посиленням обміну речовин у ньому.

Фізіологічне значення автономної нервової системи полягає в тому, що вона розвантажує кору від другорядної інформації.