Використання технічних засобів навчання в процесі вивчення англійської мови

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОЦІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ................ 5

1.1.Види засобів навчання .................................................................................... 5

1.2. Комп’ютер на уроці іноземної мови як один із технічних засобів навчання ................................................................................................................. 9

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ .................................. 15

2.1. Використання телебачення у процесі навчання англійської мови .......... 15

2.2. Методика роботи з відеозаписами .............................................................. 17

ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................... 21

ДОДАТКИ ............................................................................................................ 23

ГЛОСАРІЙ ……..………………………………………………………............. 30

ВСТУП

Головне завдання вчителя – це пробудження та розвиток інтересу. Інтерес – рушійна сила пізнання та навчання. Інтерес – це зернятко, з якого вчитель вирощує мотивацію до навчання. Інтерес до заняття починається з вчителя. «Чи цікавий він (вона)?». Але зараз для розвитку інтересу учнів до навчання на занятті недостатньо лише особистісних якостей вчителя. Необхідно створити і нові технічні умови навчання. Тому бажано звернути увагу на використання новітніх технічних засобів на заняттях з іноземної мови.

ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення.

Досвід організації навчально-виховного процесу в школі свідчить, що чим ширше застосовуються технічні засоби навчання, зокрема комп’ютери, у процесі вивчення різних предметів (у тому числі й іноземної мови) та чим раніше учні починають працювати з ними, тим ефективніші результати навчання.

Засобами іноземної мови можна і треба розвивати навички творчого мислення дітей. Але творче мислення не є самоціллю, а лише інструментом розвитку мовленнєвих знань, умінь та навичок. Коли учні інтерактивно працюють із будь-якою інформацією, вони вчаться мислити, тренують інтелектуальні здібності, не помічаючи, що їхнім інструментом є саме іноземна мова. Набуті навички учні використовують для розвитку власного творчого потенціалу: чим більше вони знають і вміють, тим легше їм створювати власні творчі продукти – зразки мовленнєвої діяльності.

Якщо погодитися з тим, що одним з найбільш дієвих засобів боротьби з емоційним голодом на уроках іноземної мови є використання вчителем різноманітних технологій, то, наповнені позитивним емоційним зарядом ці технології, будучи цілком керованим фактором, впливають на суб’єктивний фактор, сприяючи виникненню установки.

Із розвитком нашого суспільства, новітніх технологій та техніки, учням стає не цікаво вчитися за старими методами. Вони потребують «іти в ногу з часом». Ось чому особливої актуальності в сучасній системі освіти та навчання набуло використання технічних засобів в навчальному процесі з іноземної мови.

Об’єктом даної роботи є технічні засоби навчання у процесі вивчення іноземної мови. Предметом є методика використання технічних засобів навчання на уроках іноземної мови та їх вплив на навчальну діяльність учнів.

Метою курсової роботи є вивчення методики використання технічних засобів навчання на уроках англійської мови, а також аналіз технологій роботи із різними видами технічних засобів при роботі з учнями.

Основними завданнями цієї роботи є:

• вивчення технічних засобів навчання на уроці іноземної мови;

• вивчення різноманітності видів технічних засобів навчання та їх класифікація;

• дослідження ролі використання комп’ютера на уроці іноземної мови;

• вивчення методики використання різних видів технічних засобів навчання на уроці англійської мови;

• дослідження ролі технічних засобів навчання для успішного навчання іноземної мови.

У курсовій роботі використовувались такі методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду, вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів.

Структура курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, літератури та додатку.

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОЦІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

1.1.Види засобів навчання

Засоби навчання – це відповідь на запитання «за допомогою чого навчати». Ними можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають вчителю організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням – успішно оволодіти нею.

Засоби навчання можна поділити на такі групи:

1. Основні та допоміжні засоби.

2. Засоби навчання для вчителя та засоби навчання для учня.

3. Технічні та нетехнічні засоби навчання [4, 56].

В ідеалі усі засоби навчання мають бути представлені у навчально-методичному комплексі, за яким проводиться навчання іноземної мови у даному класі середнього навчального закладу. Він включає підручник, книжки для вчителя, лінгафонний практикум комп’ютерних програм, комплект слайдів, діафільмів, аудіо- та відеодисків, таблиці тощо. Ті засоби, які вчитель використовує додатково до основних засобів навчання, вважаються допоміжними. Це, наприклад, спеціально підібрані серії малюнків, навчальні карти, таблиці, схеми, ілюстровані журнали, афіші, фотографії.

Засоби навчання можуть застосовуватися із використанням відповідної технічної апаратури, або без неї. Ті засоби, що потребують використання технічної апаратури називаються технічними засобами навчання. Інші засоби є нетехнічними [4, 56-57].

Серед технічних засобів навчання виділяють відеограму, фонограму та відеофонограму.

Доведено, що 87 % інформації людина отримує за допо­могою зорових відчуттів, а 9 — за допомогою слуху. З поба­ченого запам'ятовується 40 %, з почутого — 20 %, а з одночас­но побаченого і почутого — 80 % інформації. З прочитаної інформації запам'ятовується 10 %, з почутої — також 10 %, а коли ці процеси відбуваються одночасно — 30 %. Якщо за­стосовуються аудіовізуальні засоби, то в пам'яті зали­шається 50 % інформації, а час навчання скорочується на 20—40 % [10, 337]. Цих прикладів достатньо, щоб у дидактичному процесі одночасно зі словесними методами використовува­ти наочні, які, спираючись на різноманітні способи спосте­реження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зо­рові рецептори. Адже наочне пізнання генетично виперед­жає словесне.

Для спільного забезпечення різних видів сприйняття учнів протягом навчального процесу найчастіше використовується метод показу. Показ — це навчальний метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета, котрий вивчається, формується конкретне уявлення про нього [12, 38]. Цей метод використовується під час проведення майже усіх видів занять, незалежно від їх змісту й методики. За його допомогою використовуються наочні та технічні засоби навчання.

Розрізняють два види показу: ілюстрування і демонст­рування.

Перший характеризується як допоміжний при спілкуванні. Його значення полягає в тому, щоб яскравіше виразити думку педагога. Засоби ілюстрування — це різноманітні картини, плакати, схеми, таблиці, умовні мо­делі, муляжі, карти, малюнки на дошці. Основна їхня влас­тивість — нерухливість. Вони мають «оживати» в розповіді педагога.

Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Це можуть бути: діюча модель техніки; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепередача; технічний пристрій; комп'ютерний показ тощо. Комп'юте­ри надають можливість моделювати будь-який процес або ситуацію, вибирати найбільш оптимальні варіанти розв'язання навчальної проблеми і, відповідно, значно роз­ширюють можливості наочних методів. В демонструванні — менше елементів супроводу, а більше самостійного значен­ня натурального експоната, тому воно сприймається ефек­тивніше, ніж ілюстрування.

Змістовий компонент процесу навчання учнів і його ха­рактер створюють, по-перше, сприятливі умови для вико­ристання наочних методів і, по-друге, передбачають широ­ке їх застосування.

Дієвість показу передусім залежить від всебічної його підготовки. Тому педагог повинен чітко уявити всі аспекти показу, добре оволодіти його методикою і правильно де­монструвати предмет. Відомо, що процес пізнання почи­нається з відчуттів, які виникають внаслідок впливу пред­метів і явищ матеріального світу на органи чуття. Коваленко О., характеризуючи цей процес, визначав, що в першу мить сприйняття предмета охоплюємо найхарактерніші особливості його площинного образу, а вже потім визначаємо сам предмет. Тому під час показу важливо не тільки створити цілісний образ, а й виділити його істотні характеристики [3, 4].

Окрім навчальної, кожен показ виконує виховні та психологічні функції. Здійснюючи показ, педагог повинен створити учням вигідні психологічно та дидактич­но обґрунтовані умови для спостереження за предметом по­казу. Безперечно, необхідно керувати цими спостереження­ми за допомогою спеціальних методичних прийомів [2, 286].

Однією із психологічних умов активного і свідомого сприймання засобів наочності є вироблення спостережли­вості в учнів та формування позитивної настанови під час показу. Сама настанова на те, щоб дати докладний словес­ний опис спостережуваних явищ, може чималою мірою сприяти його точності [9, 361]. Пози­тивна настанова спрямовує учнів на відтворення істотного у змісті показу, активізує розумову діяльність, допомагає виз­начити причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та яви­щами, сформулювати правильні висновки та узагальнення. Основні прийоми формування і підтримання настанови пе­дагогом під час показу - це створення проблемної ситуації, запитання до спостерігачів. Отже, ефективність показу за­безпечується дотриманням таких методичних умов:

• чітке визначення мети і предмета показу;

• зосередження уваги учнів на предметі показу або на відповідному його елементі та постійне її підтримання;

• забезпечення оптимальних умов спостереження для всіх учасників показу;

• загальний показ усіх елементів предмета, а потім по­вторення його окремих елементів з акцентуванням уваги на ключових;

• відповідність темпу і пояснень елементів, або дій, їх демонстрації та швидкості;

• використання різноманітних засобів демонстрації предмета показу;

• відповідність елементів показу методиці та змісту заняття;

• відповідність засобів показу змісту навчального матеріалу, що вивчається (тому не рекомендується їх вивішувати або виставляти заздалегідь);

• вмотивованість, диференційованість і комплексність застосування методу показу [8, 5].