Лекція 11

Основи екологічного права

та завдання санітарно - епідеміологічного нагляду

в галузі охорони навколишнього середовища

План лекції:

1. Поняття, предмет і джерела екологічного права.

2. Право власності та природні ресурси.

3. Правове забезпечення екологічної безпеки.

4. Екологічна експертиза.

5. Роль санітарно-епідеміологічного нагляду.

6. Юридична відповідальність у галузі екології

1. Поняття, предмет і джерела екологічного права.

Суспільство існує в природному середовищі, яке для всіх людей є неодмінною складовою, без якої неможливе ісиуван-3 розвитком суспільства розширюється його взаємодія з природою, збільшується потреба людей у використанні при­тих ресурсів, тому очевидною є необхідність правової рег­ентами таких відносин. Згідно зі ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким може бути засекречена.

Згідно з чинним законодавством, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи, навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про охорону навко­лишнього природного середовища", державній охороні і регу­люванню використання на території України підлягають:

• навколишнє природне середовище як сукупність природ­них і природно-соціальних умов та процесів;

• природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві вданий період (зем­ля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ);

• ландшафти та інші природні комплекси.

Предмет екологічного права складають екологічні правовідносини, які виникають в галузі викорис­тання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на різних формах права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Ці правовідносини складаються між громадянами, ор­ганізаціями, органами державної влади та місцевого самовряду­вання з приводу належності, використання, відтворення об'єктів охорони навколишнього природного середовища з метою задо­волення екологічних та інших потреб. Залежно від природних об'єктів їх можна поділити на сім груп – екологічні відносини з приводу використання і охорони землі, води, тваринного світу, надир, атмосферного повітря, природно-заповідного фонду, лісів.

Виходячи із наведеної класифікації, кожна із перерахованих груп відносин має відповідне коло джерел нормативного регулювання та галузь законодавства, як-то земельне, лісове, законодавство про тваринний світ, надра, природно-заповідний фонд

Екологічне право — галузь права, норми якої регу­люють відносини, що виникають з приводу викори­стання, відновлення, охорони об'єктів природного середовища, та забезпечують раціональне викорис­тання природних ресурсів та їх охорону.

Ст. З Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища визначає основні принципи екологічного права:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість втримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

• гарантування екологічно безпечного середовища для життя здоров'я людей;

• запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього тетродного середовища;

• екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

• збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

• науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних -і соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

• обов'язковість екологічної експертизи;

• гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

• науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

• безоплатність загального та платність спеціального вико­ристання природних ресурсів для господарської діяльності;

• стягнення збору за забруднення навколишнього природ­ного середовища та погіршення якості природних ресурсів, ком­пенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища;

• вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факто­рів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

• поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

• вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

До основних завдань екологічного законодавства належать:

• регулювання відносин у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів;

• забезпечення екологічної безпеки;

• запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на природне середовище;

• збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікаль­них територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.