ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПРОЦЕСІВ, МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсового проекту з Машин і обладнання

Напрям підготовки 6.100102 – Процеси, машини та обладнання АПВ

Житомир 2013

Методичні вказівки розроблені доцентом кафедри механізації землеробства Мамчуром В.А.

Затверджено на засіданні кафедри механізації землеробства вересня 2013 року, протокол № 1.

Рецензенти:

В.В.ЛЮБЧЕНКО, кандидат технічних наук, зав. відділом Інституту сільського господарства Полісся

М.В. МЕЛЬНИК, кандидат технічних наук, доцент ЖНАЕУ

-1-

1. Мета і задачі курсового проекту.

Курсове проектування з сільськогосподарських та меліоративних машин є заключним етапом навчання студентів факультету механізації с.г. з дисципліни "Сільськогосподарські та меліоративні машини" і виконується з метою систематизації, закріплення і розширенння теоретичних і практичних знань студентів, розвитку розрахунково-графічних навичок студентів і набуття досвіду самостійного вирішення інженерних задач.

При виборі теми курсового проекту і його виконанні необхідно враховувати задачі, що ставить сучасне сільськогосподарське виробництво перед машинобудуванням, вимоги технічного прогресу, а також економічну ефективність засобів і технологій.

Курсовий проект повинен передбачати максимальне збільшення продуктивності праці, зниження поточних і капітальних затрат на одиницю роботи, покращення умов праці і захист навколишнього природного середовища.

Студент повинен показати вміння користуватись сучасними методами досліджень, виконувати технічні та економічні розрахунки, графічні роботи, примінити передові досягнення пауки і техніки, передовий досвід.

Тема курсового проекту вибирається самостійно студентом з переліку тем що готується на кафедрі кожний рік з урахуванням розвитку науки і техніки. При визначенні тематики рекомедується враховувати реальні потреби виробництва. Студенту надається право вибору теми курсового проекту в відповідності з його інтересами.

2. Зміст курсового проекту.

Курсовий проект виконується в відповідності з завданням, складеним

викладачем і повинен складатися з двох частин: розрахунково-пояснювальної записки і графічної частини.

-2-

Розрахунково-пояснювальна записка виконується на 28..30 сторінках рукописного тексту на українській мові і повинна включати наступні розділи:

Вступ.

1. Обгрунтування теми проекту.

2. Конструктивна частина.

3. Технологічна частина.

4. Економічна частина.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

В тих випадках, коли в роботі є складні математичні розрахунки, для їх виконання використовується електронно-обчислювальна техніка кафедри. Всі розрахунки проводяться в міжнародній системі одиниць CІ.

За прийняті в роботі технічні рішення і за правильність розрахунків, відповідальність несе студент - автор роботи .

У вступі висвітлюється актуальність вибраної теми і формулюється основна мета роботи. Об’єм вступної частини - 1... 2 сторінки.

В розділі 1 дається наукове обгрунтування теми, характеристика умов роботи машини, агротехнічні вимоги до машини, короткий критичний аналіз стану сільгоспмашинобудування по даній темі, ставляться задачі, які необхідно вирішити для досягнення мети роботи. Розділ повинен бути проілюстрований необхідною кількістю рисунків і таблиць. В розділі повинно бути описання конструкції і процесу роботи 5...6 найближчих вітчизняних і зарубіжних аналогів машини, що розробляється або удосконалюється в проекті.

Об'єм розділу приблизно 15%...20% всієї роботи.

-3-

Розділ 2 є основним в курсовому проекті. Він повинен складатися з двох підрозділів: 2.1 - детальне описання конструкції машини і розроблених робочих органів ; 2.2 – конструктивні розрахунки вузлів і деталей машини та розрахунки на міцність.

Підрозділи ілюструються необхідними схемами і графіками. В другому підрозділі повинно бути 5...6 розрахунків основних вузлів машини, необхідних для обгрунтованого вибору конструктивних параметрів машини. Допускається включення експериментальної роботи, проведеної студентом. Об'єм розділу приблизно 50%.

Розділ 3 повинен включати описання технологічного процесу роботи с.г. машини, що poзpoбляється в npoeкті, і всі необхідні технологічні розрахунки ( oбгpунтування робочої швидкості, продуктивності машини, витрати палива і т.д.). Об'єм розділу приблизно 20 %.

Розділ 4 повинен містити економічне обгрунтування інженерного рішення роботи, що включає співставлення економічних показників ефективності розробленої с.г. машини і серійного аналогу і оцінку відповідними показниками (річний економічний ефект і річна економія, строк окупності капітальних вкладень, рентабельність і т.д. ). Об'єм розділу приблизно 10 %. При оцінці економічної ефективності інженерного рішення роботи використовують офіційно діючі методики розрахунку.

Вихідні дані для розрахунку оформляються в вигляді таблиці.

Таблиця 1.

Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності

Найменування параметрів	Значення параметрів
	серійної машини	розробленої машини
1	2	3

-4-

Продовження таблиці 1

1	2	3
1. Склад агрегату - трактор - машина 2. Продуктивність W, га/год: - за годину основної роботи - за годину експлуатаційного часу 3. Оптова ціна Ц, тис.грн.: - трактора - машини 4. Річне завантаження t, год.: - трактора - машини 5. Амортизаційні відрахування а, %: - трактора - машини 6. Відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування r,%: - трактора - машини 7. Тарифна ставка обслуговуючого персоналу з, гр. 8. Кількість обслуговуючого персоналу n, чол. 9. Ціна пального d, грн/кг 10.Нормативний коефіцієнт капіталовкладень , Є

-5-

Продуктивність W за годину основної роботи визначається за формулою:

W = B_p  V_p , (1)

де B_p - робоча ширина захвату, що визначається конструктивною шириною захвату і коефіцієнтом використання ширини захвату;

V_p - робоча швидкість агрегату, що визначається з врахуванням агротехнічно допустимої швидкості виконання технологічного процесу, теоретичної швидкості трактора на вибраній передачі і коефіцієнта буксування рушіїв трактора.

Продуктивність W_е за годину експлуатаційного часу визначається за формулою:

W_е = B_p  V_p  , (2)

де  - коефіцієнт використання часу зміни.

Витрата палива визначається за формулою:

Q = Q_зм / W_зм , (3)

де Q_зм - витрата палива за зміну, кг/зм;

W_зм – продуктивність агрегату за зміну, га/зм;

Q_зм = Q_рТ_р + Q_хТ_х + Q_зТ_з , (4)

де Q_р ,Q_х , Q_з – відповідно годинна витрата палива за час робочих ходів, холостих і на зупинках з працюючим двигуном, кг/год:

Т_р ,Т_х ,Т_з - відповідно затрачений час на робочі і холості ходи та на зупинки з працюючим двигуном. Для розрахунків можна прийняти Т_х = Т_з , тоді Т_х = Т_з = (Т_зм – Т_р)/2,

де Т_зм – час зміни; Т_р – робочий час зміни, Т_р = Т_зм   .

Ціну розробленої машини можна розрахувати методом співвідношення мас: Ц_р = (G_p/G_c) Ц_с , (5)

де G_p - маса розробленої машини;

G_c - маса серійного аналогу.

-6-

Розрахунок показників затрат в грн/га по машинах, що порівнюються, проводиться в наступній послідовності:

Затрати на заробітну плату: З = n з / W. (6)

Відрахування на амортизацію трактора і машини:

А = 1,1 Ц а / t W. (7)

Відрахування на поточний ремонт трактора і машини:

R = 1,1 Ц r / t W. (8)

Затрати на пальне: П = Q  d . (9)

Сумарні затрати по агрегатах, що порівнюються:

В = З + А + R + П. (10)

Питомі капіталовкладення: К = 1,1 Ц / t W. (11)

Приведені затрати: I = В + Є К. (12)

Розрахунки за формулами (6)...(12) необхідно провести для розробленого агрегату і серійного аналогу.

Річний економічний ефект від використання розробленої машини:

Е = ( I_c - I_p) W_p t_p. (13)

В висновках дається коротке резюме, що підсумовує інженерне рішення і його ефективність.

В списку літератури приводять лише ті джерела, на які є посилання в тексті.

Графічна частина виконується на З листах ватману формату А1 і повинна, як правило, включати загальний вид розробленої машини в маштабі (згідно з завданням 1 лист формату А1), складальне креслення розробленого робочого органу машини ( 1 лист формату А1) і деталювання ( 1 лист формату А1).

Загальний вид виконується не менш як в двох проекціях в масштабі, як правило, 1:5, де вказуються габаритні розміри машини і позиції

-7-

специфікації. При необхідності загальний вид виконується на 2 листах формату А1.

На другому листі виконується креслення збірного вузла або робочого органу машини, шо розробляється або удосконалюється, не менш як в двох проекціях (формат А1).

На третьому листі виконується креслення 6...8 деталей машини (формати АЗ і А4 ).

Для грунтообробних машин додатково виконується силовий аналіз машини (на листі формату А1), що є основою для конструктивних і технологічних розрахунків.

3.Оформлення курсового проекту.

Розрахунково-пояснювальна записка курсового проекту повинна бути написана розбірливим почерком чорними чорнилами (пастою) на одній стороні гладкого білого паперу формату А4. Висота букв і цифр повинна бути не менше 2,5 мм, відстань між рядками 7...10 мм. Кожний лист записки

оформляється рамкою (чорною тушшю або чорнилами). Віддаль від лівої сторони листа - 20 мм, від інших сторін - 5мм. Відстань від лінії рамки до тексту рекомендується залишати на початку рядка - не менше 5мм, в кінці рядка - не менше З мм, до верхнього і нижнього краю рамки - не менше 10мм. Зміст записки розділяють на розділи, підрозділи і пункти в відповідності з проектним завданням. Кожний розділ тексту повинен починатися з нової сторінки. На першому листі розділу виконується основний напис по формі 2, а на інших - по формі 2а [З]. Розділи в межах всього тексту повинні мати порядкові номери, які позначаються арабськими цифрами з крапкою. Підрозділи повинні мати порядкові номери в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і номеру підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу повинна бути

-8-

крапка, наприклад "3.2." (другий підрозділ третього розділу). Номер пункту складається з номеру розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками і з крапкою в кінці. Найменування частин і розділів записують в вигляді заголовка прописними буквами (розмір шрифту 5...7мм), найменування підрозділів записують першою прописною, а потім строчними літерами. Перенос слів в заголовках і їх підкреслювання не допускається. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Заголовки з декількох речень розділяються крапкою. Віддаль від заголовка до тексту повинна бути 10мм, до попереднього тексту, виконаного на цьому ж листі - не менше 15 мм. Всі сторінки розрахунково-пояснювальної записки

повинні мати нумерацію арабськими цифрами. В розрахунково-пояснювальній записці повинно бути достатньо іллюстрацій для розуміння тексту. Всі іллюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах всієї записки (наприклад: Рис.1., Рис.2. і т.д.).

Посилання на іллюстрації дають по типу: (Рис.3.). Іллюстрації повинні мати тематичне найменування, а при необхідності і підрисуночний текст, відповідний змісту іллюстрації (таблиці, рисунки, графіки), які розташовані на окремих сторінках записки, включають в загальну нумерацію сторінок. Ілюстраціі можуть бути розташовані як по тексту записки (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і в додатках. Розташування ілюстрацій повинно бути таким, щоб їх можна було проглядати без повороту сторінки. Допускається на одному листі розташування декілька ілюстрацій.

Цифровий матеріал оформляється в вигляді таблиць. Заголовки граф таблиць потрібно починати з прописних літер, а підзаголовки - з строчних. Висота рядка таблиці повинна бути не менше 8 мм. При переносі таблиці на другу сторінку головку таблиці повторюють і над нею вказують слово "Продовження". Тематичний заголовок розміщують тільки над першою частиною таблиці.

-9-

Всі таблиці, якщо їх декілька повинні бути пронумеровані арабськими цифрами в межах всього документа. Над правим верхнім кутом таблиці розміщують напис "Таблиця ..." з вказуванням порядкового номера таблиці, наприклад "Таблиця 2". Слово "Таблиця" при наявності тематичного заголовку пишуть над заголовком. Якщо в документі тільки одна таблиця, то номер їй не присвоюють і слово таблиця не пишуть. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "Таблиця" в тексті пишуть

повністю, якщо таблиця не має номера, і скорочено - якщо має номер,

"...в табл. Г".

Графіки і діаграми виконують тушшю, а машинобудівні креслення -олівцем.

Формули в пояснювальній записці нумеруються арабськими цифрами, номер ставлять з першої сторінки листа на рівні формули в круглих дужках. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера

формули, розділених мііж собою крапкою. Посилання в тексті на

порядковий номер формули дають в дужках, наприклад: (в формулі 4).

Значення символів і числових коефіцієнтів формули повинні бути приведені безпосередньо над формулою в послідовності запису в формулі.

Значення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок тлумачення пишеться з словом "де" не ставлячи дві крапки після нього.

Наприклад:

q = QBV/600

де q - витрата робочої рідини розпилювачем, л/хв;

Q - задана норма витрати робочої рідини, л/га;

B - ширина захвату машини, м;

V- швидкість агрегату, км/год.

-10-

Всі формули і розрахунки, розміщені в тексті, виконують в одиницях

системи СІ по ГОСТу 8 471-81, або в одиницях, допущених до використання нарівні з одиницями системи СІ. Дозволяється поряд з позначенням одиниць вимірювання в системі СІ вказувати позначення в раніше використовуваній системі. При використанні емпіричних формул допускається проводити розрахунок в одиницях передбачених даною формулою, даючи потім можливість переведення одержаної величини в одиниці системи СІ.

Перелік використаної літератури розміщують в кінці розрахунково-пояснювальної записки.

В перелік літератури включають всі використані джерела. Джерела розташовуються в переліку в порядку появи посилань на них в тексті. Стандарти і нормативи в список літератури не входять.

Посилання на. використані літературні джерела наводять в тексті, ставлячи в квадратних дужках порядковий номер джерела в списку літератури, наприклад [2].

В переліку літератури слід вказати:

а) для книг (підручники, довідники і ін.) одного автора прізвище і ініціали автора, заголовок книги, том, частину, випуск, місце видавництва, видавництво і рік видання, кількість сторінок. Для книг двох – чотирьох авторів:прізвище і ініціали всіх авторів вказати в послідовності, даній в видавництві, і далі по формі.

Для книг більше чотирьох авторів - прізвище і ініціали перших трьох і добавити "і ін.". І далі по формі.

б) для статей з журнала і збірників праць: прізвище і ініціали автора (авторів), заголовок статті, назва журнала або збірки, рік видання, номер випуску, сторінки, на яких розміщена стаття,

в) для проектної і іншої технічної документації: заголовок, вид документації і її позначення (при наявності такого), місто, організація яка

-11-

випустила документацію, рік випуску, кількість сторінок.

Приклади запису літературних джерел:

1. Кленин Н.И. , Сакун В.А. Сельскохозяйственные и мелиоративные машины. - М.: Колос, 1981. - 456с.

2. Смирнов В.Т. Опыт технического обслуживания и использования МТП / Техника в сельском хозяйстве. 1985, №8, с. 41.

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА виконується на З листах креслярського паперу формату А1 (594 х 841 мм).

Креслення повинні точно відповідати стандартам ЕСКД. Не допускається розробка креслень на деталі промислового виробництва, якщо в них не внесені студентом суттєві зміни.

Позначення і розміри основних форматів повинні відповідати вказаним в додатку, допускається використання додаткових форматів, утворених збільшенням коротких сторін основних форматів на величину, кратну їх розмірам. Позначення довільного формату складається з позначення основного формату і його кратності, наприклад, А9х2; А4х8 і

т.д. Виділяюча лінія повинна наноситись на відстані 5 мм від лінії обрізання форматів АЗ і А4 і на віддалі від 5 до 10 мм для решти форматів. Товщина лінії - не менше 0.7 мм. Основний напис повинен розміщуватись для формату А4 на короткій стороні, а для інших форматів на довгій стороні. В обумовлених випадках для форматів більше А1 допускається вертикальне розміщення креслення з розміщенням основного напису на короткій стороні. На всіх кресленнях повинно бути залишене вільне місце для підшивання розміром 20х297 мм.

Позначення конструкторських документів і листів графічної частини, що записуються в основному написі, повинні мати:

в графі 1 - найменування виробу,

в графі 2 - позначення документу, що складається по наступній схемі:

-12-

Індекс проекту - "ПК" - проект курсовий;

Індекс виробу - призначається студентом, наприклад, начіпний обприскувач з обємом бака 600 літрів позначається ОН - 600 .

Номер сукупності збірних одиниць (груп) - двозначне число 01, 02, 03 ...09., 10,11...

Номер збірної одиниці - тризначне число: 001, 002... -011, 012.... крім номерів, які. надаються вузлам і підвузлам машини: 010, 020 і т.д.

Шифр документу: креслення загального виду - ВЗ, збірне креслення -ЗБ.

Приклад позначення для начіпного обприскувача з обємом бака 600

літрів:

загальний вид - ПК.ОН 600. 00. 000 ВЗ;

Збірні одиниці :

Рама - ПК.ОН 600. 01. 000 ВЗ;

Насос - ПК.ОН 600. 02. 000 ВЗ і т.д.

Нумерація деталей:

Кронштейн – ПК.ОН 600. 01. 001;

Вал - ПК. ОН 600. 01. 002 і т.д.

Види конструкторської документації.

Конструкторська документація в залежності від стадії розробки розділяється на проектну і робочу. До проектної конструкторської документації відносяться технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний і технічний проект, що складається з пояснювальної записки і креслення загального виду.

Технічний проект після узгодження і затвердження в встановленому порядку є основою для розробки робочої конструкторської документації (ГОСТ 2102-68). Робоча конструкторська документація призначена для -12-

-13-

виготовлення виробів в виробництві. До робочої конструкторської документації відносяться: специфікація, робочі креслення деталей, робочі креслення складальних одиниць, робоче складальне креслення виробу в цілому, експлуатаційні документи, ремонтні документ і т.д.

Креслення загального виду - документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його основних частин і пояснює принцип роботи виробу.

Креслення загального виду повинні мати зображення виробів з їх видами, перерізами, а також текстову частину і написи, необхідні для розуміння конструктивної будови виробу, взаємодію його основних складових частин і принципу роботи виробу, а також дані про стан виробу.

Дані про стан виробу розміщують на кресленні у вигляді кутової специфікації, тобто специфікації розташованої над основним написом креслення, виконаній по формі 1. На кресленнях загального виду дозволяється розміщувати технічну характеристику виробу.

Складальне креслення - документ, що має зображення виробу і інші дані, необхідні для його складання і контролю. До складальних креслень також відносять гідромонтажні, пневмомонтажні і електромонтажні креслення.

Складальне креслення повинно мати зображення складальної одиниці,

що дає уявлення про розташування і взаємозвязок складальних частин, які

зєднуються по даному кресленню і забезпечують можливість здійснення контролю складальної одиниці.

На складальному кресленні вказують габаритні, установочні і приєднувальні розміри, якщо вони не вказані в іншому конструкторському документі, в технічних умовах і ін.

На складальному кресленні дозволяється зображувати рухомі частини виробів в крайньому або проміжному положенні з відповідними розмірами.

-14-

Складальні креслення допускається виконувати спрощено згідно гост 2.109-68.

На складальному кресленні всі складові частини складальної одиниці нумерують в відповідності з номером позиції, вказаними в специфікації цієї складальної одиниці. номери позицій вказують на полках виносних ліній, проведених від зображення складової частини, на всіх зображеннях, на яких відповідні складові частини проектуються як видимі, як правило, на основних виглядах і їх розрізах. Номери позицій розміщують паралельно

основному напису креслення за контуром зображення і групують їх в стовпчик чи рядок по можливості на одній лінії.

Якщо на креслені є декілька груп кріпильних деталей, відмінних по типах і розмірах, то замість нанесених номерів позицій, що повторюються, рекомендується однакові кріпильні деталі позначати умовними знаками, а номер позиції наносити тільки один раз.

Номер позицій наносять на кресленні, як правило, один раз. Дозволяється повторно вказувати номер позицій однакових конструктивних частин. В цьому випадку номери позицій, що повторюються, виділяють подвійною поличкою. Розмір шрифту номерів позицій повинен бути в один - два рази більше, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому ж кресленні. Дозволяється робити загальну виносну лінію з вертикальним розташуванням номерів позицій для великих деталей кріплення, що відносяться до того ж місця кріплення.

Специфікація - це документ, який визначає склад складальної одиниці. Вона необхідна для виготовлення і планування впровадження в виробництво складальної одиниці. Специфікації по ГОСТ 2.108-68 складають при виготовленні робочої конструкторської документації на кожну складальну одиницю на окремих листах формату А4.

Специфікація складається з розділів, які розташовують в такій

-15-

послідовності: "Документація", "Комплекси", "Складальні одиниці", "Деталі", "Стандартні вироби", "Інші вироби", "Комплекси".

Наявність тих чи інших розділів визначається будовою виробу. Назву кожного розділу вказують у вигляді заголовка в рядку "Назва" і підкреслюють тонкою лінією. Нижче кожного заголовку потрібно залишати один вільний рядок, вище - не менше одного вільного рядка. Після кожного розділу специфікації необхідно залишати декілька вільних рядків для додаткових записів. Порядок заповнення граф специфікації детально наведений в довіднику по кресленню.

Якщо складальна одиниця виконана на листі формату А4 (297х210),

допускається специфікацію виконувати на тому ж листі над основним написом. При цьому основний напис виконується по формі 1.

Схема - документ, на якому показані в вигляді умовних зображень або

позначень складові частини виробу і звязки між ними. Графіки і схеми виконують на полі, обмеженому рамкою. Основний напис розміщується в правому нижньому куту.

При необхідності виконання заголовку використовується шрифт висотою 20мм. Заголовок пишеться прописними літерами по ГОСТ 2.304-68. При написанні заголовків на декількох листах використовують шрифт

одного виду: похилий чи прямий. Товщина ліній графіка 1.5...2.0 мм, товщина ліній координатної сітки рівна 1 мм.

-16-