
- •Методичний посібник для самостійної роботи студентів з предмету «Ремонт машин» ( I,II розділи )
- •Тема1.1: Вступ. Загальні положення по ремонту.
- •Методичні вказівки
- •4.Види дефектів машин
- •Тема 1.2: Види і методи ремонту
- •Види ремонту
- •3.Види майстерень
- •Тема 1.3 Організація технічного контролю
- •Методичні вказівки
- •Контроль геометричних параметрів :
- •Тема 2.1 Загальні поняття про виробничий процес.
- •Методичні вказівки
- •При великій різноманітності техніки, загальна схема технологічного процесу їх ремонту має такий вигляд:
- •Тема 2.2 Підготовка машини до ремонту.
- •Про стан машини , зданої в ремонт
- •Про стан агрегатів і вузлів, здаваних у ремонт
- •Приймально-здавальний акт № ______ на прийом до капітального ремонту машини
- •Приймально-здавальний акт № ______ на прийом до капітального ремонту агрегатів і вузлів
- •Вимоги до майданчика зберігання ремонтного фонду
- •Тема 2.3 Розбирання машин та агрегатів
- •Методичні вказівки
- •4.Організація робочих місць. Тб при виконанні робіт
- •Вимоги до пневматичного інструменту
- •Вимоги до ручного електроінструменту
- •Вимоги безпеки при експлуатації підйомників , домкратів
- •Вимоги безпеки при експлуатації лебідок
- •Тема 2.4 Миття та очистка деталей
- •Методичні вказівки
- •Способи очистки
- •3. Миття деталей від бруду і паливно-мастильних матеріалів
- •4.Очистка деталей від нагару
- •Тема 2.5 дефектація та сортування деталей
- •Методичні вказівки
- •Особливості дефектації типових деталей
- •Тема 2.6 Комплектування деталей
- •Методичні вказівки
- •Тема 2.7 Складання та випробовування агрегатів.
- •Методичні вказівки
- •Технологія складання різних видів з’єднань.
- •Тема 2.8 Загальне складання та випробування машин
- •Методичні вказівки
- •Тема 2.9 фарбування агрегатів і машин , видача їх із ремонту
- •Методичні вказівки
- •Тестові завдання для перевірки знань
Тема 2.7 Складання та випробовування агрегатів.
Способи складання агрегатів , умови й ефективність застосування .
Складання типових з’єднань і передач : різьбових ,
шпонкових , шліцевих , пресових , зубчастих , ланцюгових , пасових .
Балансування деталей , вузлів . агрегатів : статичне й динамічне балансування .
Обкатка й випробовування двигунів . Основне призначення обкатки й випробовування . Технологічний процес обкатки й випробовування .
Обкатка й випробовування коробок передач : способи , обладнання , режими , технічні умови .
Вплив якості складання агрегатів на надійність і довговічність .
Організація робочих місць , техніка безпеки .
Методичні вказівки
Точність зборки характеризується величиною дійсних відхилень значень посадок (зазорів, натягів), просторового положення осей і поверхонь й інших параметрів сопрягаемих-деталей від значень, заданих технічною документацією. Необхідна точність зборки досягається наступними п'ятьма методами (ДЕРЖСТАНДАРТ 16319-80).
Метод повної взаємозамінності - метод, при якому необхідна точність зборки досягається шляхом з'єднання деталей без їхнього вибору, підбору і або зміни розмірів. Наприклад, точність зборки корінних і шатунних підшипників двигуна визначається величинами допусків розмірів деталей, що сполучають, на діаметр гнізда під вкладиші
Метод неповної взаємозамінності - метод, при якому необхідна точність зборки досягається не у всіх з'єднань при сполученні деталей без їхнього вибору, підбора або зміни розмірів, а в заздалегідь обумовленої їхньої частини, тобто певний відсоток (або частки відсотка) з'єднань не задовольняє вимогам точності зборки й вимагає розбирання й повторної зборки.
Наприклад, у з'єднанні штовхач клапана
Метод групової взаємозамінності є найбільш ефективним (так званий селективний метод)— метод, при якому необхідна точність зборки досягається шляхом з'єднання деталей, що належать до однієї з розмірних груп, на які вони попередньо розсортовані. Даний метод є найбільш ефективним, що забезпечує високу точність зборки при економічній точності й вартості обробки деталей, що сполучають.
Метод регулювання - метод, при якому необхідна точність зборки досягається шляхом зміни розміру однієї з деталей (або групи деталей) з'єднання, називаної компенсатором без зняття шару маталу. Наприклад, необхідна точність осьового зазору (натягу) з'єднань із конічними підшипниками кочення.
Метод пригону - метод взаємозамінності, при якому необхідна точність зборки досягається шляхом зміни розміру компенсатора зі зняттям шару маталу. Наприклад, необхідна точність посадки плунжера в гільзі або герметичність у з'єднанні клапана - сідло досягається шляхом притирання.
Способи збирання виробів систематизуються по наступних основних ознаках:
По об'єкту збирання діляться на:
Вузлову: збирання поршня із шатуном і кільцями, колінчатого вала з маховиком і зчепленням, головки циліндрів із клапанними механізмами,
загальну. складання агрегатів з вузлів, складання автомобіля з агрегатів і вузлів.
По послідовності збирання діляться:
послідовну (операції виконуються одна за іншою),
паралельну (операції виконуються одночасно).
послідовно-паралельну (операції виконуються й одна за іншою, і одночасно).
За рівнем механізації й автоматизації процесу збирання розділяють на:
ручну,
механізовану,
автоматизовану,
автоматичну.
По стану об'єкта складання виділяють:
— стаціонарне (нерухоме),
- рухоме збирання з безперервним або періодичним переміщення виробу, що збирається,
По організації виробництва виділяють:
типову потокову,
групову (потокову й не потокову),
— одиничну — як найпоширеніший вид організації збирання на існуючих ремонтних підприємствах.