Тема 2.6 Комплектування деталей

Призначення й суть комплектування деталей . Роботи, які виконуються при комплектуванні . Способи комплектування деталей: суть , переваги і недоліки, застосування у виробництві , прилади , інструмент , який застосовується при виконанні комплектувальних робіт .

Організація робочих місць .

Методичні вказівки

Комплектування – це відповідальна операція виробничого процесу ремонту машини , під час якої підбирають сполучені деталі спряжень і вузлів.

Від правильності підбору спряжень залежить точність складання вузлів і агрегатів, а також якість роботи готових машин. Попереднє комплектування спряжень і вузлів значно підвищує продуктивність складальних процесів, знижує трудомісткість операцій по їх підгонці.

Комплектування являє собою частину виробничого процесу, що виконується перед зборкою й призначена для забезпечення безперервності й підвищення продуктивності процесу збирання, для ритмічного випуску виробів необхідного й стабільного рівня якості й зниження трудомісткості й вартості складальних робіт.

Основна мета комплектування – зменшення до мінімуму підгоночні роботи та збільшення продуктивності праці при збиранні машини чи вузла.

При комплектуванні виконуються наступні роботи:

1. Загальна перевірка якості і облік деталей, що надходять у відділення.

2. Підбір комплекту деталей по номенклатурі згідно специфікації для кожного робочого місця.

3. При потребі підбір деталей за розмірами і за масою.

4. При потребі слюсарні роботи по підгонці з'єднань.

5. Облік виданих деталей.

2.Розрізняють три способи підбору деталей у комплекти: штучний, груповий ( селективний),змішаний.

При штучній комплектації до базової деталі, що має дійсний розмір, підбирають другу деталь даного сполучення виходячи з величини зазору або натягу, що допускає технічними умовами. Наприклад, до блоку циліндрів підбирають поршні. При штучному підборі затрачається багато часу. Цей спосіб застосовують на невеликих ремонтних підприємствах з великою номенклатурою машин.

При груповій комплектації поле допусків розмірів обох деталей, що сполучаються, розбивають на кілька інтервалів, а деталі сортують відповідно до цих інтервалів на розмірні групи. Розміри групи деталей, що сполучають, обов'язково маркірують цифрами, буквами або фарбами.

Кількість розмірних груп може становити від чотирьох до 7-8. Вона залежить від величини поля допуску спрягаємих поверхонь, точності засобів вимірювання, важливості спряжень. Після такого відбору спрягаємі деталі підбираються з розмірних груп без додаткового вимірювання.

Прикладами застосування селективного підбору є підбір поршнів і циліндрів; поршневих пальців і отворів в бобишках поршнів, поршневих пальців по розмірах втулок у верхніх головках шатунів, підбір плунжерних пар, підбір золотників гідравлічних розподільників по отворах в корпусах.

Групову комплектацію застосовують для підбора відповідальних деталей (гільз, поршнів, поршневих пальців, колінчатих валів, плунжерних пар).

При змішаній комплектації деталей використають обидва способи. Відповідальні деталі комплектують груповим, а менш відповідальні - штучним способом.

Поряд із трьома основними способами комплектації щоб уникнути незбалансованості деяких деталей, наприклад КШМ двигунів внутрішнього згоряння, деталі – підбирають за масою. Прикладом може становити підбирання за масою поршнів, пальців, шатунів для одного двигуна. Технічними умовами встановлена допустима різниця в масі даних деталей.

Точність зазорів, натягів і просторового положення деталей у з'єднанні може бути визначена шляхом рішення збірних розмірних ланцюгів.

Розмірний ланцюг (терміни, визначення й позначення за ДСТ 16319-80) являє собою замкнутий контур взаємозалежних розмірів, що обумовлюють їхні чисельні значення й допуски. Розмірний ланцюг складається зі складових, вихідного (замикаючого) і інших видів ланок.

Організація робочих місць.

Комплектування це важливий етап виробничого процесу ремонту машини. Роль комплектування в забезпеченні якості виробів ремонтного виробництва одна з самих важливих. Тому комплектувальні роботи повинні виконуватися спеціалізованими підрозділами, робітниками високої кваліфікації. На підприємствах створюються спеціалізовані дільниці по комплектуванню. Площа комплектувальної дільниці включає: комплектувальну кладову, зону накопичення деталей, зону комплектувальних робіт.

В кладовій розташовані стелажі для скомплектованих і не розукомплектованих деталей. Найбільш ефективними є стелажі зі з’ємними ящиками. В кладовій використовується підйомно-транспортне обладнання.

Зона комплектувальних робіт – це основна частина комплектувальної дільниці. Комплектувальні роботи повинні бути забезпечені необхідними інструкціями, технологічними та операційними картами. Скомплектовані складальні комплекси знаходяться в зоні накопичення, укладені спеціальну тару, за допомогою транспортуючих засобів відправляються по постам зборки.

Робочі місця для комплектувальних робіт рекомендовано спеціалізувати по найменуванню агрегатів, вузлів. Робочі місця повинні мати достатнє освітлення( загальне штучне, місцеве штучне), технологічну документацію, а також повний комплект інструментів та пристроїв.

Питання для самоконтролю

1. Основна ціль комплектування.

2. Роботи, які проводять при комплектуванні деталей.

3. Штучний спосіб комплектування, його застосування.

4. Селективний( груповий ) спосіб комплектування його застосування, переваги та недоліки.

5. Підбір деталей за масою.

6. Вимоги до організації робочих місць.

[2] с. 114…128

[5] с. 63...68

[3] с. 114…116