7. Значення криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики в кримінальному судочинстві, використання їх даних у інших сферах юридичної практики

Положення теорій криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики мають важливе теоретичне значення для всіх розділів криміналістики як одна зі складових їх наукових засад – насамперед це стосується криміналістичної техніки. На підставі положень зазначених теорій за кожним розділом розробляються рекомендації, що пов’язані з розв’язанням ідентифікаційних і діагностичних питань, установленням групової належності та відповідними дослідженнями.

Практичне значення теорій криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики виявляється у двох аспектах. Передусім їх положення безпосередньо чи як складова відповідних криміналістичних рекомендацій використовує слідчий, учасники судового розгляду кримінальних справ, експерт під час збирання, дослідження, оцінки і використання доказів (наприклад, слідчий під час пред’явлення для впізнання, експерт під час криміналістичних експертиз).

Інший аспект полягає в тому, що результати ідентифікації, встановлення групової належності, діагностики, одержані як за процесуальною, так і непроцесульною формою, мають вагоме значення для розслідування конкретних злочинів, судового розгляду кримінальних справ. Вони уможливлюють найбільш ефективне планування і організацію розслідування, тактику слідчих дій, тактичних операцій, інших заходів; їх використовують для встановлення і розшуку злочинців, предметів посягання, засобів учинення злочину, з’ясування вини конкретних осіб, інших важливих обставин у справі. Зафіксовані в передбачених ч. 2 ст. 65, ст. 82 КПК України джерелах зазначені результати набувають значення доказів. На їх підставі приймаються процесуальні рішення у справі. Отож, результати криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики сприяють всебічному, повному і об’єктивному дослідженню обставин справи, доведенню всіх обставин, що передбачені ст. 64, 23 КПК України і підлягають доказуванню в конкретній кримінальній справі, а отже встановленню об’єктивної істини.

Певне застосування положення криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики можна виявити і в інших сферах юридичної практики. Йдеться, насамперед, про цивільне, господарське судочинство, де суттєву роль у процесі доказування відведено судовим криміналістичним експертизам. Також можна згадати діяльність нотаріусів, адвокатів, юрисконсультів тощо. Дані аналізованих теорій є застосовуваними як у процесуальній, так і в повсякденній діяльності (наприклад, під час відбору об’єктів для дослідження, формулювання завдань експертові, оцінки експертних висновків, для ототожнення людини, зображеної на фотознімку документа, тощо).