2.1. Подання касаційної скарги

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касацій­ної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим статтею 326 ЦПК.

У разі надходження касаційної скарги, не оформленої від­повідно до вимог, встановлених статтею 326 ЦПК, або у разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення ст. 121 ЦПК, про що суддею-доповідачем постановлюється відповідна ухвала.

Касаційні скарги і подання на вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому проваджен­ню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасова­но, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.

У разі подачі скарги чи подання з пропуском встановленого частинами 1 і 2 ст. 386 КПК України строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений.

2.2. Відкриття касаційного провадження

Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до ви­мог статті 326 ЦПК, суддя-доповідач протягом десятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провад­ження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї ма­теріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

На стадії відкриття касаційного провадження можуть мати місце ускладнення:

1)           повернення касаційної скарги;

2)           відмова у відкритті касаційного провадження.

Підстави повернення касаційної скарги:

-               невиконання у встановлений строк вимог судді-доповідача ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усу­нення її недоліків, сплати судового збору та витрат на інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи (ч. 2 ст. 327, ст. 121 ЦПК);

-               подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження, якщо особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку.

Підстави відмови у відкритті касаційного провадження у справі:

1)           справа не підлягає касаційному розгляду у порядку ци­вільного судочинства;

2)           справа не переглядалася в апеляційному порядку;

3)           є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'яз­ку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рі­шення чи ухвалу;

4)           є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касацій­ною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;

5)           касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній до­води не викликають необхідності перевірки матеріалів спра­ви.

Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунто­ваності касаційної скарги.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з додани­ми до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається в суді ка­саційної інстанції.

Приєднання до касаційної скарги - це спеціальний проце­суальний термін, оскільки він відрізняється від самостійної касаційної скарги особи, яка бере участь у справі, та запере­чень проти касаційної скарги. Відмінність між ними полягає не тільки щодо прийнятого апеляційним судом рішення чи ухвали, тобто у фактичному підтриманні апеляційної скарги, а процесуальних властивостях цього документа.

Правом приєднатися до апеляційної скарги наділені особи, які беруть участь у справі на стороні скаржника, а також осо­би, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права і обов'язки. Але вважається, що правом приєд­натися до касаційної скарги мають наділятися всі особи, які брали або не брали участі в справі, оскільки обидві сторони мо­жуть погодитися з тим, що судом було неправильно вирішено справу, оскільки його висновки не збігаються з встановлени­ми юридичними обставинами. У такому разі обидві сторони можуть бути не задоволені висновком суду.

Заява про приєднання до касаційної скарги за формою та змістом має відповідати вимогам, встановленим у ст. 326 ЦПК до касаційної скарги, але не повторювати аргументів, наведе­них у касаційній скарзі. Дублювання одного і того самого ма­теріалу призведе до зайвих витрат часу судом касаційної інстанції. Тому особа, яка бажає приєднатися до касаційної скарги, може висловити додаткові аргументи на користь задо­волення касаційної скарги. Водночас якщо вимоги особи, яка приєдналася до касаційної скарги, відрізнятимуться від від­повідних вимог самої касаційної скарги, то таку заяву слід сприймати як самостійну касаційну скаргу.

Специфічність за­яви про приєднання до касаційної скарги виявляється в тому, що вона має бути подана до касаційної інстанції протягом де­сяти днів з дня одержання копії касаційної скарги, а не у вста­новлений судом строк для подання заперечень проти касацій­ної скарги. Пояснити причини різного ставлення у ЦПК за строками до заперечень проти касаційної скарги та заяви про приєднання до неї важко, оскільки за правовим значенням ці документи мають однакову силу, а за строком надходження до касаційної інстанції їх доцільно отримати судді-доповідачу до доповіді при попередньому розгляді касаційної скарги.

Положення ч. 3 ст.329 ЦПК про те, що за подання заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачу­ється, вважається правильним через те, що судовий збір вже має бути сплачений скаржником. Нічого в ЦПК не сказано, яке значення для розгляду справи має заява про приєднання до касаційної скарги.

Доповнення, зміна, відкликання та відмова від касаційної скарги

Особа, яка подала касаційну скаргу має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Щодо доповнень касаційної скарги, то вони можуть поля­гати у доповненні певними доводами, оцінкою доказів тощо.

Зміна касаційної скарги може проявлятися у проханні не направляти справу на повторний розгляд у суд першої чи апе­ляційної інстанції, а прийняти до провадження суду касацій­ної інстанції тощо.

Зміни чи доповнення до касаційної скарги мають оформля­тися відповідно до ст. 326 ЦПК, але з урахуванням раніше по­даної скарги. Вони мають бути логічно пов'язані з раніше по­даною скаргою, не повторювати її доводів та аргументів. Зага­лом такі зміни чи доповнення можуть кардинально змінювати зміст попередньої скарги або можуть лише уточнюватися фор­мулювання, наведені у попередній скарзі. Шляхом доповнень можуть висловлюватися додаткові клопотання, зокрема про вжиття заходів забезпечення позову, заявлятися відводи суд­дям касаційної інстанції тощо.

Право на відкликання касаційної скарги відповідає принципу диспозитивності. Особа може відкликати ка­саційну скаргу до початку розгляду справи. Така заява має оформлятися відповідно до ст. 326 ЦПК. Мотивувальна час­тина у такій заяві не обов'язкова, оскільки скаржник вправі не зазначати причин, за якими він відмовляється від поданої скарги. У ЦПК нічого не сказано про наслідки, які мають місце для осіб, які приєдналися до касаційної скарги в по­рядку ст. 329 ЦПК. Ці суб'єкти є особами, які беруть участь у справі та виступали на стороні особи, яка подала касаційну скаргу, а потім від неї відмовилась. Повернення касаційної скарги (ч. 4 ст. 330 ЦПК), на нашу думку, не може призводи­ти до закриття провадження у справі, хоча у справі відсутня касаційна скарга, але касаційний суд повинен розглядати за­яви інших осіб, на права яких впливатиме рішення суду. Хо­ча наведена гіпотеза не може застосовуватися на практиці доти, доки це положення не буде чітко визначене у законо­давстві, але істотні переваги в неї існують. Зокрема, для поз­бавлення права на розгляд заяви про приєднання до ка­саційної скарги в порядку ст. 329 ЦПК має існувати конк­ретне положення закону.

При відкликанні касаційної скарги суд постановляє ухвалу лише про повернення касаційної скарги, і в строк, що зали­шився для подання касаційної скарги, особа вправі подати ка­саційну скаргу вдруге.

Право відмови від касаційної скарги є складовою принци­пу диспозитивності. Таке право належить особі, яка подала касаційну скаргу та є одним із її розпорядчих прав. Така відмова повинна мати місце до закінчення касаційного про­вадження. У ч. З ст. 330 ЦПК йдеться про те, що при прийнят­ті відмови від скарги суд має закрити касаційне провадження, про що постановити ухвалу. Буквальний аналіз цієї норми свідчить, що ухвала має стосуватися одночасно двох обставин:

-               прийняття відмови від скарги;

-               закриття касаційного провадження.

У ч. 3 ст. 330 ЦПК йдеться про повноваження судді щодо прийняття відмови від касаційної скарги. Проте суд може й відмовити у прийнятті відмови від касаційної скарги. При цьому він повинен перевірити чи не суперечить така відмова від касаційної скарги закону або чи не порушує права інших осіб, чи не зроблена вона в результаті помилки, обману, на­сильства, погрози тяжкої обставини.

Суд не може закривати касаційне провадження, оскільки до касаційної скарги можуть приєднатися інші особи, які бра­ли участь у справі та виступали на стороні особи, яка подала касаційну скаргу, або ними можуть бути подані до суду власні скарги.

У разі відмови особи від поданої нею касаційної скарги суд має роз'яснити їй процесуальні наслідки, що повторне оскар­ження цього рішення та ухвали цією особою не допускається.