V. Зміст теми заняття( розгорнутий текст) Пластмасові коронки

Пластмасові коронки використовуються за анатомічної, функціональної та естетичної неповноцінності фронтальних зубів і премолярів:

1) дефекти природних зубів унаслідок карієсу, травми (у випадках, коли неможливо відновити форму пломбою або вкладкою);

2) аномалії розвитку та положення зубів (у випадку неможливості ортодонтичного лікування);

3) некаріозниі ураженння твердих тканин зубів (флюороз, гіпоплазія емалі та дентину, клиноподібні дефекти);

4) естетичний дефект внаслідок зміни кольору зуба або наявності штучних коронок, які не відповідають необхідним вимогам.

В основі протипоказань до застосування пластмасових коронок покладені деякі негативні якості пластмаси та наявність певної патології зубощелепної системи: глибокий прикус, при якому тонкі та невеликі за розмірами різці не дозволяють виготовити пластмасову коронку достатньої товщини для забезпечення її міцності , парафункція жувальних м”язів (бруксизм), наявність пародонтиту тяжкої форми.

Клініко-лабораторні етапи віготовлення пластмасової коронки.

У зв’язку з тим, що товщина пластмасової коронки повинна бути більшою, ніж металевої коронки, виникає необхідність знімати більший шар твердих тканин зуба.

Препарування починають із сепарації контактних боків, знімаючи шар тканин 1,0-1,5 мм. У ділянці шийки зуба утворюють уступ. Препаруючи вестибулярну та оральну стінки зуба, також утворюють уступ, з’єднуючи з уступом на апроксимальних поверхнях. Таким чином, навколо шийки зуба утворюється уступ шириною 0,5-0,8 мм. Після препарування зуб повинен мати конусоподібну або циліндричну форму. Виключення відпрепарованого зуба із прикусу обов’язково перевіряється за допомогою рухів нижньої щелепи з використанням різних видів оклюзії.

Залежно від топографо-анатомічних умов, розвитку патологічного процесу та віку пацієнта препарування зуба під пластмасову коронку може проводитися без утворення уступу. В цьому разі знімається шар твердих тканин зуба товщиною 1,0-1,5 мм. Бокові стінки зуба додатково препарують під нахилом 3-5⁰ для одержання форми конуса. За більш вираженого конуса з’являється небезпека погіршання фіксації штучної коронки.

Відтиски знімаються за допомогою мідного кільця (відпрепарований зуб з уступом) з обох щелеп стандартними ложками. Найкращі результати дають подвійні відбитки та відбитки із силіконових, альгінатних мас.

Після зняття відтисків ретельно визначається колір пластмаси за симетрично розташованими природними зубами (при денному освітленні). В разі їх відсутності – за однойменними зубами протилежної щелепи.

Одержані в клініці відтиски використовують для виготовлення робочої комбінованої моделі (гіпс + фосфат-цемент, амальгама) та допоміжної гіпсової моделі. На робочій моделі безколірним воском здійснюють моделювання анатомічної форми зуба. Потім опорний зуб із восковою репродукцією штучної коронки та сусідніми зубами вирізають у вигляді блока і гіпсують у кюветі одним із методів (вертикально, вестибулярною поверхнею униз, угору, під кутом у 45⁰ відносно вісі зуба). Кювету із затверділим воском ставлять у гарячу воду на 10-15 хвилин, виділяють залишки розплавленого воску і охолоджують кювету.

Підготовлену пластмасу формують у кювету, пресують і піддають полімеризації. Суворо витримавши режим полімеризації, пластмасову коронку виділяють із кювети, обробляють, шліфують та полірують.

Готову коронку необхідно оглянути і перевірити якість її виготовлення. Переконавшись, що коронка повністю відповідає усім вимогам, підбирають цемент за кольором і після дезінфікування коронку фіксують на опорному зубі.

У разі виникнення труднощів під час накладання готової коронки необхідно додатково перевірити:

1) якість її виготовлення;

2) якість препарування зуба.

Для клінічної корекції пластмасової коронки використовується копіювальний папір. Змочений у воді папір підкладають під коронку, намагаючись надіти її на опорний зуб. У тих ділянках, де відмічаються сліди копіювального паперу, пластмасу вибирають металевими борами. Перевірку коронки завершують оцінюванням анатомічної форми і за необхідності проводять відповідну корекцію. Після полірування коронку фіксують на цемент.

Виготовлена пластмасова коронка повинна відповідати таким клінічним вимогам:

1) край коронки повинен доходити до ясенного краю;

2) щільно охоплювати шийку зуба;

3) відновлювати контакти з сусідніми зубами;

4) відновлювати функцію зуба, не перешкоджаючи артикуляції та оклюзії;

5) відновлювати анатомічну форму зуба і мати колір природних зубів;

6) бути достатньо міцною.

Але на практиці доводиться стикатися з такими негативними явищами: швидке стирання ріжучої або жувальної поверхні, зміни кольору коронки, в ділянці стикання з яснами спостерігається набухання краю коронки, що викликає запалення пародонта. У деяких хворих пластмаса викликає алергічні реакції.

Пластмаси для незнімного протезування: склад, властивості, застосування, режим полімеризації

Для виготовлення пластмасових коронок та облицювання незнімних зубних протезів (штамповано-паяних та суцільнолитих) використовуються пластмаси “Синма-М” та “Синма-74”. Вони становлять собою акрилову пластмасу гарячого затвердіння типу порошок–рідина. Порошок- суспензійний фторвмісний сополімер; рідина – суміш акрилових мономерів та олігомерів. Рідина “Синма-74” не містить олігомерів, тому її неможливо використовувати для прямого моделювання. Завдяки наявності олігомера в “Синма-М” збільшений час життєздатності маси в пластичному стані, що дозволяє моделювати облицювання безпосередньо з пластмаси.

Для облицювання протезів пластмасою “Синма-М” застосовують два методи:

1) моделювання облицювання безпосередньо на каркасі зубного протеза;

2) пакування пластмаси в кювету.

При моделюванні безпосередньо на каркасі протеза виключають етапи моделювання із воску, гіпсування в кюветі, діставання готової конструкції з кювети. Перебування пластмаси протягом тривалого часу в стані пластичності (до 30 хв.) дозволяє моделювати облицювання масами різних відтінків безпосередньо на каркасі зубного протеза, що забезпечує високі естетичні характеристики протеза.

Для полімеризації використовуються апарати - пневмополімеризатор стоматологічний ПС-1 (Україна) або “Ивомат” (Німеччина). В цих апаратах “Синма-М” полімеризується протягом 10 хв. при температурі 120 ⁰С та тиску в 5 атм. За необхідності в корекції протеза проводиться друга полімеризація при температурі 100 ⁰С.

В ортопедичній стоматології використовують пластмаси для виготовлення коронок і облицювання незнімних зубних протезів (штамповано-паяних і суцільнолитих). Найчпчастіше застосовують пластмаси Синма-М і Синма-74). Це акрилові пластмаси горячого твердіння типу порошок-рідина. Порошок - суспензійний сополімер, до складу якого входить фтор; рідина суміш акрилових мономерів і олігомерів. Рідина Синми-74 не містить олигомерів, тому її не можна застосовувати для прямого моделювання. Завдяки наявності олігомера в Синма-М збільшений час життєздатності маси в пластичному стані, що дозволяє моделювати облицювання безпосередньо з пластмаси, рівномірно її завдавати і розподіляти.

Використовувати Синму-М для облицювання протезів можна двома методами:

1) моделюванням облицювання безпосередньо на каркасі зубного протеза;

2) пакуванням пластмаси в кювету.

Перевага моделювання безпосередньо на каркасі протеза полягає в тому, що можна обійтися без трудомістких етапів, як моделювання з воску, гіпсування в кювету, виварювання воску, витяг готової конструкції з кювети.

Тривалий час перебування пластмаси в пластичному стані (до 30 хв.) дозволяє моделювати облицювання масами різного відтінку безпосередньо на каркасі зубного протеза, що забезпечує високі эстетичні характеристики протезів.

Для полімеризації використовують аппарат-пневмолімеризатор стоматологічний ПС-1, що випускається Київським заводом автоматики ім. Петровського, або закордонний аналог "Ивомат" ф. Ивоклар (Німеччина). У цих апаратах Синма-М полімеризується протягом 10 хв. при температурі 120°С і тиску 5 атм. Якщо виникає необхідність у корекції протеза, проводиться друга полімеризація при температурі 100°С. Це попереджає утворення тріщин між металом і пластмасою.

Для поступової полімеризації облицювання мостоподібних протезів великої протяжності проводять першу, другу і такі інші полімеризації при температурі 100°С, а останню - при 120°С.

При виготовленні облицювання на суцільнолитих каркасах прямим засобом застосовують суцільнолиті металеві каркаси з ретенційними пунктами у виді кульок діаметром 0,2-0,6 Мм. Для цього використовують ретенційний набір для металопластмасових робіт. На виготовлену воскову модель каркаса рівномірно наносять кульки з набору. Відлитий металевий каркас після механічного опрацювання піддають наступному піскоструминному опрацюванню піском середньої зернистості. Після цього каркас полірують, не торкаючись ділянок, які підлягають облицюванню, старанно промивають і висушують.

Перед тим , як установити каркас, готовий для облицювання, на модель, потрібно ізолювати всі ділянки гіпсу, що можуть стикатися з пластмасою. Каркас обезжирюють мономером (АКР-7), висушують на повітрі і наносять щіточкою тонкий прошарок грунту. Грунт готують змішуванням порошку і рідини ЭДА-02 до сметаноподібної консистенції. Ретенційні кульки варто старанно покрити до повного укриття металу рівномірним прошарком, не допускаючи затікання і потовщень. Загрунтований каркас підсушують на повітрі протягом 15 хв., потім поміщають у полімеризатор і витримують 10 хв. при 120°С і тиску 5 атм. Щоб уникнути зміни кольору облицювання грунтове покриття перед нанесенням пластмаси повинно бути сухим і твердим.

Потім роблять добір порошків дентину й емалі. Кожний порошок дентину з комплекту Синма-М по кольору відповідає одному з номерів єдиної шкали стоматологічної расцветки. При необхідності одержання кольору з більш інтенсивним відтінком до основного порошку добавляють невеличку кількісті концентрату барвника потрібного кольору і старанно перемішують. Для обраного кольору дентину підбирають відповідний колір порошку емалі.

Емаль кольору № 1 застосовується зі світлими кольорами порошку дентину номерів б, 10, 12 і 14, а емаль кольору № 2 із кольорами номерів 16, 19, 20 і 24.

Процес готування пластмаси такий. Порошок дентину і рідину змішують в об'ємному (3:1), або масовому (2:1) співвідношеннях у порцеляновому або скляному судинах. Закриту судину з масою лишають для набухання протягом 6 хв., якщо технік працює шпателем. За цей час масу 1-2 рази перемішують. У закритій судині маса зберігає робочу консистенцію протягом 20-25 хв., у відкритому - протягом 15 хв.

Якщо технік працює щіточкою, то масою можна користуватися через 1 хвилину після замішування і до зміни консистенції (загускнення). При цьому її готують при масовому співвідношенні порошок:рідина - 2:1,5.

Для того, щоб маса не прилипала до шпателя, її легенько змочують рідиною Синма-М. Масу наносять на каркас невеличкими порціями, надаючи облицюванню форму потрібного зуба. Не варто наносити багато маси, товщина прошарку не повинна перевищувати 3 мм, тому що при більшій товщині пластмаса може давати тріщини в процесі полімеризації.

Якщо каркас має велику протяжність, облицювання необхідно моделювати або швидко, або послідовно по 3-4 одиниці, щоб уникнути пересихання маси на змодельованих ділянках. Моделювання починають із дентинової маси, яку наносять клиноподібно, залишаючи вільними медіальну і дистальну сторони, а також ріжучий край коронки.

Обробка і полірування протеза проводяться звичайними методами.