
Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та інших держав (др.Пол. Хіv – пер.Пол хvІст.)
Шляхта - привілейований суспільний соціальний стан, форма аристократії, який утворився на основі зближення родової знаті з військовослужилою верствою і отримала значні пільги.
Панщина – примусова неоплачувана праця залежних селян у господарстві пана-землевласника.
Магдебурзьке право – міське право, за яким міста частково звільнялися від підпорядкування центральній адміністрації, влади феодалів і створювали органи самоврядування.
Магістрат – міське самоврядування.
Цехи – об’єднання міських ремісників однієї чи споріднених спеціальностей для захисту своїх інтересів, виробництва й збуту своїх товарів.
Фільварок – шляхетське господарство, в якому використовувалася праця покріпачених селян.
Українські землі в др. пол. ХVI - пер.пол. ХVІІIст.
Козак – термін тюркського походження, що означає вільну людину, шукача пригод, бурлаку; водночас уживався на означення охоронця кордонів, вправного вояка тощо.
Українська шляхта - вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Галицько-Волинський державі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України.
Реєстрове козацтво - частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі і була записана в окремий список — реєстр.
Запорізька Січ - військово-суспільний і духовний центр українського козацтва.
Клейноди – дорогоцінні знаки старшинської влади.
Військо Запорізьке - у XVI столітті офіційна назва козацького війська з центром у Запорозькій Січі, а з середини XVII століття — української козацької держави на чолі з гетьманом.
Гетьманщина - українська козацька держава.
Руїна – період історії України кінця XVIIст., що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. В наслідок громадянської війни територію України по Дніпру було поділено на дві частини – Лівобережну і Правобережну.
Конституція – основний закон країни, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію
Малоросія - у ХVІІІ ст. в Російській імперії так почали позначати Лівобережну Україну. Назви Малоросія, малоросійський, малоросіяни вживалися стосовно всієї підросійської України упродовж XIX і поч. XX ст. "Малоросія" виведено від назви "Мала Русь", якою у ХIV ст. візантійці називали Західноукраїнські землі (Галицько-волинське князівство) через створення в межах загальноруської мітрополії власної мітрополії: Київську митрополію називали Велика Русь ( в грецькій огласовці — Росія), Галицьку – Мала Русь.
Малоросійська колегія - колегія Російської імперії, утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.
Козацьке бароко - назва архітектурного стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII—XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.