
- •3. Закони Хаммурапі
- •4.Державний лад Стародавнього в.
- •5.Сусп.Лад Ст. В.
- •6.Правове становище вільних л. За з. Хам.
- •7. Правове становище рабів за законами Хамурапі
- •8. Купівля - продаж
- •9. Підвалини для розлучення за законами Хамурапі
- •14. Закони Ману. Структура
- •18. Реформи Солона.
- •19. Реформи Клісфена:
- •20. Реформи Ефіальта
- •21. Публічні органи влади в Афінах.
- •23)Державний лад Спарти
- •24)Суспільний лад Спарти
- •25)Періодизація історії Римської держави
- •26 Періодизація історії римського права
- •27.Патриції та плебеї в Римі
- •29.Римські магістратури.
- •30.Джерела римського права давнього періоду.
- •31.Джерела римського права класичного періоду.
- •32)Джерела римського права пост класичного періоду
- •33. Манципація за законами 12 таблиць
1. Предмет ІДПЗК – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку, зміни типів і форм держави і права, державних органів і правових інститутів окремих країн в конкретний історичний період в хронологічній послідовності.
2.Східна деспотія – політичний режим стародавніх країн сходу.
Риси:
1. необмежена влада правителя 2. обожествління царя, беззаререче виконання його волі 3. світська і церковна влада об'єднані в одній особі - царі 4. наявність багаточисельного бюрократичного апарату 5. придушення особи, відсутність прав і свобод 6. панування общинних відносин
3. Закони Хаммурапі
В 1901-2 р., розкпючи м. Сузи (Іран), французька археологічна експедиція знайшла чорний базальтовий товп, вкритий з усіх боків вибитим клинописом на класичному вавилонському діалекті аккадської мови.
Це був законник Хаммурапі, складений в 18 ст. до н.е.
Структура
1. пролог – не має юр. значення, про божественність влади Х., його благодіяння для міст. Зображення Х. на колінах перед осідаючим на троні богом сонця – Шамашем.
2. 282 статті, що регламентують усі аспекти життя. 35 з них не дійшли.
3. епілог – не має юр.значення, вказує на цілі і призначення судебника.
Структура ст.1-5 — суд та судочинство; спрямовані проти сваволі та тяганини у судах, встановлюється відповідальність недобросовісних суддів; ст.6-126 — питання власності, її захист, встановлюється покарання за посягання на неї; ст.127-195 — шлюб, сім'я, спадкування. Розглядаються питання про форми й умови укладання шлюбу, можливі умови багатоженства, розлучення, майнові та особисті відносини подружжя, передбачені різні злочини проти сім'ї, врегульовуються питання спадкування майна померлих; ст.196-214 — злочини проти особи, її життя, честі і гідності; ст.215-282 — норми щодо праці.
4.Державний лад Стародавнього в.
Форма правління – рабовласницька монархія.Політичний режим – східн деспотія.
5.Сусп.Лад Ст. В.
Вільні:
1. авілуми – вільні повноправні-вільні общинники, які мали своє майно, свою земельну ділянку і несли повинності на користь держ.
2. мушкенуми- вільні неповноправні- економ. залежні, які втратили зв*язок з общиною, не мали своєї землі, майна, змушені ставати орендарями
3. тамкари-це торговці, купці, лихварі, кредитори
4. шамалуми – помічники тамкарів
5. воїни: редуми(важкоозброєні) і баїруми(легкоозброєні)
Раби(вардуми)
Джерела: військовий полон, народження від рабині (є виключення), продаж дітей у рабство, рабство як міра покарання.
6.Правове становище вільних л. За з. Хам.
Авілуми та мушкенуми рівноправні у майнових відносинах (власне майно м. оцінювалося дешевше для крадія), не рівноправні при тілесних пошкодженнях (До авілума у разі заподіяння ним тілесних ушкоджень мушкенуму таліон не застосовується).
За правовим статусом тамкари і селянини стояли поруч. Гарантія повернення грошей тамкарові з одночасним обмеженням боргової кабали. Захист селянина через встановлення мах % ха договором позики.
Законодавеь турбувався про армію. Воїни знали, що якщо вони потраплять у полон, їх майно чекатиме на них, потрібно лише повернутися додому. Закони захищали воїнів від зловживань з боку військових начальників. Смертна кара за втечу.
У зв`язку з цим можна стверджувати,що незважаючи на те, що Хаммурапі обіцяв захищати слабкого від посягнень сильного, він робив це диференційовано.
7. Правове становище рабів за законами Хамурапі
Найприниженіше становище мали раби (вардум). Вони поділялися на царських, общинних та приватновласницьких.
Значний обсяг прав рабів авілумів.
Раб мав невелике майно, міг ним розпоряджатися, але після його смерті воно ставало власністю господаря.
Рабиню, яка народила своєму господарю дітей, після його смерті належало відпустити на волю разом з дітьми, навіть якщо вони не були офіційно визнані батьком.Можливість претендуват на садок, якщо визнані.
Рабів заборонялося тримати в ланцюгах. Кайдани і шийні колоди на рабів одягалися при їх перевезенні в інше місце або для продажу на ринок.