Яким же повинен бути сертифікований вогнегасник? На що звертати увагу при покупці вогнегасника? Які де правильно його зберігати та розташовувати? і де правильно його зберігати та розташовувати?

Перед придбанням вогнегасники повинні пройти первинний огляд. Під час його проведення встановлюється, що:

- вогнегасники мають сертифікат відповідності;

- на кожний вогнегасник є паспорт;

- пломби на вогнегасниках не порушені;

- вогнегасники не мають видимих зовнішніх пошкоджень;

- стрілки індикаторів тиску закачаних вогнегасників перебувають у межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора) залежно від температури експлуатації;

на маркуванні кожного вогнегасника і в його паспорті вказано виробника та пункт технічного обслуговування вогнегасників, які мають право проводити його технічне обслуговування, дату виготовлення (продажу) та дату проведення технічного обслуговування.

Після проведення первинного огляду вогнегасникам присвоюються облікові (інвентарні) номери.

На кожному вогнегаснику повинні бути: сертифікат якості; інструкція, в якій вказується, коли, де і як користуватися вогнегасником, і для гасіння якої категорії пожежі його можна застосовувати; дата виготовлення; дата технічного обслуговування; адреса заводу, який виготовив.

Що ж стосується зберігання та розташування вогнегасників, то їх слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях, а також поблизу місць, де найбільш ймовірна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на їхню працездатність

Спроба ліквідувати загоряння несправним вогнегасником може коштувати дуже дорого. Тому краще купити вогнегасник за більшу ціну, але сертифікований, аніж дешевший, у якого вже закінчився термін придатності

Переносні вогнегасники навішують за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції не вище півтора метра від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення, або встановлюють у шафи пожежних кранів, на пожежні щити чи стенди, підставки чи спеціальні тумби.

Вогнегасники повинні розміщуватися з урахуванням зручності їх обслуговування, огляду, користування, а також досягнення найкращої видимості з різних точок. Підходи до місця розташування вогнегасників повинні бути завжди вільними.

Автомобільні вогнегасники повинні знаходитися під або біля водійського крісла, а не в багажнику, де вони, зазвичай, зберігаються.

Щомісяця вогнегасники потрібно оглядати, а щороку - перезаряджати. Для цього є спеціальні фірми, які власне цим і займаються. Звичайно, одними рейдовими перевірками не можна ліквідувати всі несанкціоновані місця продажу несертифікованих вогнегасників, проте є надія, що в майбутньому люди звертатимуть увагу на те, який вогнегасник вони купують. А купуватимуть не "для когось", аби лише не сплачувати штраф, а задля своєї ж безпеки. Бо всім відомо: береженого Бог береже.

Вогнегасник — це технічний засіб, призначений для припинення горіння шляхом подачі у вогнище пожежі вогнегасної речовини, яка міститься в його корпусі.

Вогнегасники поділяються на переносні та пересувні. Переносний вогнегасник — вогнегасник, за масою й конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною. Маса спорядженого переносного вогнегасника не перевищує 20 кг.

Пересувний вогнегасник — вогнегасник, змонтований на колесах чи візку, придатний для переміщення та застосування людиною. Маса спорядженого пересувного вогнегасника не перевищує 450 кг.

Вогнегасники розміщують у легкодоступних і помітних місцях, а також там, де ймовірна поява вогнищ пожежі. При цьому слід забезпечити їх захист від дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на їхню працездатність.

Вогнегасники, розміщені всередині будинків і приміщень, біля входів або виходів із них, у коридорах тощо, не повинні створювати перешкод під час евакуації людей.

Проходи до місць установлення вогнегасників не слід захаращувати.

Що стосується внутрішніх пожежних кранів-комплектів, то це обладнання за належних умов є ефективним засобом пожежегасіння з джерелом постійного водопостачання. Вони особливо важливі на початковій стадії пожежі.

Ручний пожежний кран-комплект — це протипожежний пристрій, що складається з котушки, трубопроводу, який забезпечує постачання води, ручного вхідного запірного вентиля, приєднаного до котушки, напівжорсткого рукава, перекривального ствола й, за потреби, спрямовуючого рукава.

Звичайно, підходи до місць установлення пожежних кранів-комплектів повинні бути вільні, а самі крани-комплекти мають перебувати у працездатному стані.

На багатьох об'єктах як первинний засіб пожежегасіння використовують діжки з водою та ящики з піском. Кількість діжок у приміщеннях визначається з розрахунку встановлення однієї діжки на 250—300 м² завищуваної площі. Діжки повинні мати ємність не менше 0,2 м3, при кожній має стояти пожежне відро ємністю не менше 0,008 м3. Ящики для піску бувають ємністю 0,5; 1,0 або 3,0 м3 та обов'язково укомплектовуються совковою лопатою.

До стаціонарних належать установки водяного та пінного пожежегасіння, а також установки газового й порошкового пожежегасіння.

До основних елементів таких установок належать спринклерні зрошувачі, водяні дренчерні зрошувачі, зрошувачі пінні дренчерні, генератори піни середньої кратності, що утворюють повітряно-механічну піну, розпилювачі

вогнегасного порошку.

Забороняється використовувати трубопроводи автоматичних установок пожежегасіння для підвішування або кріплення будь-якого устаткування, приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення таких установок тощо.

Велике значення має пожежна сигналізація. До неї відносять пожежні ручні сповіщувачі, призначені для ручного подавання сигналу тривоги; автоматичну пожежну сигналізацію, до якої входять різноманітні сповіщувачі, які реагують на теплове випромінювання, дим, світло полум'я; диференційні комбіновані тощо, які через шлейфи сигналізації з відповідним обладнанням передають сигнали про пожежу або фактори, котрі її супроводжують, а також несправності на пожежні приймально-контрольні прилади.

Повідомлення про пожежу можна також подавати з використанням різноманітних звукових сигналів (найпростіші предмети для створення звуків — шматок рейки, буфер, порожній газовий балон, дзвін тощо), за допомогою сирен, гучномовців, світлових приладів, телефонів та ін. На кожному підприємстві мусить бути система оповіщення про пожежу та розроблений порядок дій персоналу, ДПД, робітників, службовців у разі виявлення пожежі або ознак горіння.

Типи вогнегасників

ВОДОПІЙНІ ПОРОШКОВІ ВУГЛЕКИСЛОТНІ

Для гасіння пожеж Для гасіння пожеж Для гасіння пожеж

класів класів класів

А та В А, В,С та (D, Е) В та (D, Е)