IV. Блок особистісного зростання

	Результати активності особистості
	Фізичні	Соціально-моральні	Пізнавальні	Мовленнєві	Ціннісні	Художні	Творчі
Досягнення особистості

Наведіть список використаних літературних джерел

Матеріал для створення уроків філософії з деяких тем

Тема: Розмовляємо.

Ключові ідеї. Дуже часто в школі діти чують, що розмовляти – це погано (на уроці). Проте розмови є дуже корисними: вони вчать пізнавати, формулювати свої думки. А організований діалог буде дуже корисним навіть на уроці. Отже, з’ясовуємо, коли розмовляти не треба, а коли – навпаки.

Обладнання: два шарфи для зав’язування очей, аркуші паперу формату А4 для створення інтелектуальних карт.

Питання для обговорення.

- Навіщо люди розмовляють?

- Чим корисні розмови?

- Коли розмови можуть заважати?

- Коли розмови ображають?

- У яких випадках важко розмовляти?

Ігри та вправи до заняття.

Вправа „Інтерв’ю” (за технологією „броунівський рух”)

Діти отримують завдання: рухаючись класом, запитати про будь-що якомога більшу кількість учнів. На папірці записати перші букви імен тих, із ким встиг поговорити.

На виконання вправи – 5 хвилин. За умовним сигналом діти мають зайняти свої місця.

Нехай діти підрахують кількість учнів, із якими вдалося поговорити. З’ясуйте, хто виявився чемпіоном по розмовах. Спитайте в них, про що він розмовляв, чи дізнався він про щось нове в розмові.

Гра „Однакові скульптури”

Два учні виходять до дошки. Їм зав’язують очі. Один із них приймає якусь позу, а потім за допомогою словесних інструкцій допомагає іншому зайняти таку саму позу.

Практична діяльність.

Робота в групах (створення інтелектуальних карт)

Кожна група отримує аркуш, у центрі якого написане слово „розмови”. Навколо нього 3 стрілки зі словами: корисні, шкодять, неприпустимі. Кожна група має записати ситуації для всіх трьох варіантів.

Варіант організації роботи: одна група записує ситуації тільки для одного варіанту.

Складання та інсценізація діалогів

- троянди та кактусу;

- кішки та собаки;

- старого капелюха та пальто;

- багатоповерхового будинку та Палацу культури;

- дубу та берізки;

- телевізора та дивана.

Тема: Хочу й можу.

Ключові ідеї. „Хочу” – це моя мета та мої мрії. „Можу” – те, що можу зробити зараз. Щоб цілі досягалися необхідно розуміти різницю між „хочу” й „можу” та робити все, щоб її подолати.

Обладнання: аркушики та коробка, паперові ланцюжки, паперові кола, різні за величиною.

Питання для обговорення.

Мрія й ціль – це одне й теж саме?

Для чого людині ціль, а для чого мрії?

У чому різниця між мрією й ціллю?

Що робити, щоб мрія перетворилася на ціль?

Вправи та ігри до заняття.

Психологічна гра „Я не можу”

Діти стоять у колі. Кожен по черзі говорить, чого він не може зробити. Наприклад: Я не можу кататися на ковзанах; я не можу розв’язувати задачі; Я не можу працювати за комп’ютером. А інша дитина намагається дати їй пораду: А ти спробуй...

Розпочинає вчитель, а також допомагає в разі утруднення.

Ігрова вправа „Мрія чи ціль?”

Діти пишуть на аркушиках, про що вони мріють, а потім кладуть аркушики в одну коробку. Ведучий перемішує їх, а потім підносить коробку до кожного учня. Учень виймає аркушик, читає чиюсь мрію і висловлює думку про те, чи може ця мрія стати ціллю за таким алгоритмом:

Я вважаю...

Тому що...

Якщо група погоджується з думкою учня, піднімають зелений олівець, якщо не погоджується - червоний.

Прослухавши думку учнів, кожен учень формулює свою мрію у вигляді цілі на окремому аркушику. Ділить аркуш навпіл. На одному боці пише, що в мене вже є для досягнення цілі, на іншому – що мені треба зробити.

Робота з текстом