Тема 6. Екологічна освіта молодших школярів на уроках курсу „я і Україна”

Ключові поняття: екологія, екологічна освіта, екологічна культура, екологічні відносини.

Актуалізація опорних знань:

1. Що вивчає наука „екологія”?

2. Назвіть елементи змісту освіти.

3. Перерахуйте специфічні принципи викладання освітньої галузі „Людина і світ”.

4. Згідно якого принципу у процесі викладання освітньої галузі „Людина і світ” має здійснюватись екологічна освіта?

Основні питання теми

1. Зміст екологічної освіти молодших школярів.

2. Формування екологічної культури молодших школярів.

3. Формування моральних та екологічних відносин у молодших школярів.

4. Дослідницькі домашні завдання екологічного змісту

1. Зміст екологічної освіти молодших школярів.

На сучасному етапі екологічні проблеми людства набули статусу глобальних. Через це одним із напрямком реформування освіти визначено екологізацію. Одним із головних принципів викладання курсу „Я і Україна” є принцип природоохоронності, згідно з яким кожен розділ навчальної програми містить екологічну складову.

Перш, ніж перейти до характеристики екологічної освіти, з’ясуємо значення терміну „екологія”. Згідно визначення Є.Козиної, екологія – універсальна, комплексна наука, що вивчає цілісність соціально-природничого середовища як простір життєдіяльності людини [24].

Екологія заснована на низці принципових положень:

• єдність системи „природа-суспільство-людина”;

• люди – є частиною природи; їх розвиток є чинником змін останньої;

• історія людства – це частина історії природи;

• розвиток нової екологічної культури людства.

Під екологічною освітою розуміють безперервний процес навчання, виховання та розвитку особистості, спрямований на формування системи наукових та практичних знань та вмінь, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, що забезпечують відповідальне ставлення до навколишнього соціоприродного середовища та здоров’я (І. Звєрєв, А. Захлєбний).

Зміст екологічної освіти можна відобразити у чотирьох аспектах (за Н. Мамедовим):

1. Пізнавальний забезпечує розвиток пізнавального ставлення до навколишнього середовища; містить природно-наукові, соціологічні, технологічні закономірності, поняття про природу, людину, суспільство та виробництво в їх взаємозв’язку.

2. Ціннісний формує систему цінностей учнів: 1) життя як найвища цінність; 2) людина як компонент складної системи, що вивчається екологією; 3) універсальні цінності природи; 4) відповідальність за розвиток біосфери та суспільства.

3. Нормативний орієнтований на систему норм та правил екологічного характеру.

4. Діяльнісний формує пізнавальні, практичні та творчі уміння екологічного характеру, розвиває вольові якості учнів, учить виявляти активність у рішенні екологічних проблем.

Відповідно до змісту, формулюються такі завдання екологічної освіти визначено такі:

• засвоєння учнями провідних ідей, основних понять, на основі яких визначається оптимальний вплив людини на природу та навпаки;

• розуміння різнобічної цінності природи як витоку матеріального та духовного розвитку суспільства;

• оволодіння прикладними знаннями, практичними уміннями та навичками раціонального природокористування, розвиток здібності оцінювати стан природного середовища, приймати правильні рішення стосовно його покращення;

• формування умінь передбачати можливі наслідки своєї діяльності у природі;

• формування розуміння взаємозв’язків у природі;

• розвиток духовної потреби у спілкуванні з природою;

• формування прагнення активної діяльності з удосконалення та збереження середовища.

Виховний аспект екологічної освіти полягає у формуванні екологічної культури та екологічних відносин у молодших школярів. Методику їх формування розглянемо більш докладно у наступних параграфах.