Гра „Відгадай квітку”
Дидактична мета: закріпити знання про різновиди квітів, їх зовнішні ознаки та характерні особливості.
Тип гри: словесна; на закріплення вивчених понять.
Хід гри
Діти стають у коло. Один із них – ведучий, інші – маленькі бджілки. Кожна бджілка загадує якусь квітку, яка їй найбільше подобається. Потім ведучий задає кожній бджілці три питання про її улюблену квітку. Наприклад: якого вона кольору, у якому місяці квітне, де росте тощо. Бджілка відповідає на ці питання, не називаючи свою квітку. Якщо за відповідями бджілки ведучий угадує квітку, він отримує очко. Якщо квітку не вгадали, ведучим стає та бджілка, чию квітку не вгадали. Перемагає той, хто найдовше пробуде ведучим.
4.3. Дослідно-експериментальна робота є найбільш дієвим та ефективним методом формування природничих понять.
З’ясуємо сутність понять „дослід” та „експеримент”. Більшість вчених (Т. Байбара, Є. Козина, Л. Нарочна) розглядають ці методи як тотожні. Ми ж скористаємось визначенням Г. Біленької, Н. Под’якова, які розрізняють ці поняття. Згідно їхньої інтерпретації, експеримент є більш простим видом діяльності, його природа – це маніпуляції з предметами. Г. Біленька зазначає, що для експериментальної діяльності найбільш сенситивним віком є вік 3-5 років, коли дитина активно експериментує, пізнаючи світ. Ключовою відмінністю досліду від експерименту є наявність гіпотези в досліді, тобто вихідного припущення, яке ми перевіряємо шляхом експериментування.
Надамо визначення та структуру експерименту та досліду.
Експеримент передбачає маніпулятивну діяльність учня, спрямовану на вивчення властивостей об’єкту.
Дослід – це спосіб вивчення об’єктів та явищ природи, що полягає як у їх штучному відтворенні, так і в теоретико-практичному перетворенні умов перебігу з метою доведення певного положення (за Є. Козиною [24]).
Порівняймо структуру експерименту та досліду:
С мотивація Сенсорні дії Висунення гіпотези труктура експерименту Структура досліду
Постановка проблеми
Перевірка гіпотези експериментальним
шляхом
Словесний коментар
Інтерпретація результатів
Рис. 10. Структура експерименту та досліду
Очевидно, що структура досліду є більш складною та наближеною до наукового дослідження.
За об’єктами експериментування вирізняються такі види дослідно-експериментальної роботи:
з неживою природою (експериментальне дослідження властивостей води, повітря, ґрунту, корисних копалин; штучне створення веселки, сонячного зайчика тощо);
з рослинами (вивчення умов життя рослин – вплив води, ґрунту, повітря сонячного світла на ріст і розвиток). Такі досліди зазвичай проводяться у живому кутку або на навчально-дослідній ділянці та є довготривалими;
з тваринами (на вироблення умовних рефлексів);
сенсорні (експерименти на з’ясування можливостей органів чуття – з’ясуй на дотик, про що можна дізнатися за допомогою очей тощо).
Проілюструємо структуру дослідної роботи на прикладах:
Дослід із повітряними кульками
Мета: переконатися, що повітря має вагу.
Обладнання: дві однакові повітряні кульки, аптечні терези.
Хід досліду
Проблемна ситуація
Дітям демонструються дві однакові кульки, одна з яких наповнена повітрям.
Питання: Яка кулька легша?
Гіпотетичні припущення дітей.
Перевірка (зважування кульок на терезах).
Формулювання висновку: кулька з повітрям важча, бо повітря також має вагу.
Дослід „Сонячний зайчик”
Мета: дослідити здатність дзеркала і паперу пропускати сонячне світло.
Обладнання: дзеркальце, зайчик, вирізаний з паперу.
Хід досліду
Проблемна ситуація
Учитель відображує дзеркалом світло, пускаючи „сонячних зайчиків”
Питання: Як зміниться „зайчик”, якщо на дзеркальце наклеїти паперового зайця?
Гіпотетичні припущення дітей.
Перевірка (пускання „зайчиків” із наклеєним зайцем).
Формулювання висновку: дзеркало відображує сонячне світло, а папір - ні.
Дослід „Помідор у цяточку”
Мета: дослідити, яке значення має сонячне світло для розвитку плодів.
Обладнання: плід томату, що виріс, але ще не визрів на навчально-дослідній ділянці; кружечки, вирізані з пластиру.
Хід досліду
Проблемна ситуація
Учитель демонструє червоний помідор у зелену цяточку.
Питання: Як можна виростити такий помідор?
2. Гіпотетичні припущення дітей.
3. Перевірка (наклеювання на зелений помідор, що росте на ділянці, кружечків із пластиру).
4. Формулювання висновку: помідор визріває під впливом сонця; місця, на які не потрапляли сонячні промені, залишились зеленими.
Дослід із гілкою, що поставлена у зафарбовану воду
Мета: дослідити, яким чином вода рухається органами рослин.
Обладнання: зрізана гілка, харчові барвники, вода.
Хід досліду
Проблемна ситуація
Спостереження з политими рослинами
Питання: Чи може вода підніматися вгору по стеблу?
2. Гіпотетичні припущення дітей.
3. Перевірка (поставити зрізану гілку у підфарбовану воду).
4. Формулювання висновку: вода із ґрунту піднімається по стеблу та досягає листя.
4.4. Моделювання – система дій з побудови, перетворення та використання моделі, елементи і відношення якої подібні до елементів і відношень реального об’єкту чи системи (за Є.Козиною [24]).
Моделі можуть бути: матеріальними, із використанням предметів-замінників (модель екосистеми „ліс”, пустелі, легенів людини тощо), та ідеальними – побудованими за допомогою схем, графіків, формул, символів (модель кругообігу води в природі, ланцюги живлення, руху повітря тощо).
Цікавим є метод моделювання маленькими чоловічками, що запозичений з ТРВЗ-технології та застосовується у навчанні природознавства під час знайомства з молекулярною будовою тіл. Сутність цього методу полягає в тому, що дитина має уявити, що всі речовини, предмети, об’єкти, явища складаються з безлічі живих, мислячих, маленьких чоловічків. Так, чоловічки твердих тіл стоять близько один до одного, тримаючись за руки. Чоловічки рідини не тримаються за руки та стоять трохи далі один до одного. Чоловічки газу знаходяться у постійному русі та знаходяться далеко один від одного.
Різновидом моделювання є складання інтелектуальних карт – структурно-логічних схем змістовно-процесуальних аспектів вивчення певної теми, у якій у радіальній формі відбиваються зв’язки ключового поняття, що розташовується в центрі, з іншими поняттями цієї теми та складає з ними нерозривну єдність (визначення Н. Гавриш [12]).
Така карта дає можливість відобразити зв’язки та відносини вивчає мого об’єкта з іншими об’єктами. Створювати інтелектуальні карти можна колективно під час вивчення нового матеріалу, або надавати можливість складати такі схеми на етапі систематизації та узагальнення знань у груповій або парній роботі.
Наведемо приклад такої карти із ключовим поняттям „зірка” (рис. 11).
квазари
червоні
Рис. 11. Приклад інтелектуальної карти
Використання методу моделювання передбачає дотримання послідовних етапів (за Є.Козиною):
підготовчий етап (визначення вчителем можливості, мети, часу та місця використання даного методу на уроці, приблизного ходу роботи та кінцевого результату);
основний етап:
постановка мети та мотивація учнів;
попередній аналіз навчального матеріалу;
переклад текстової інформації та мову знаків на матеріальному або графічному рівні;
застосування моделі у практичній діяльності.
3) підсумковий етап (співвіднесення результатів, отриманих у процесі моделювання, із реальністю) [24].
4.5. Проектування передбачає створення учнями навчальних проектів, під якими ми розуміємо особистий чи колективний продукт спеціально організованої дослідно-творчої діяльності, в основі якої лежить суб’єкт-суб’єктна взаємодія учасників педагогічного процесу.
Ознаками проекту є:
наявність проблеми, ключового питання;
наявність дослідно-творчої діяльності;
отримання творчого продукту, значущого для учнів;
кінцева презентація творчого продукту.
Проекти можуть здійснюватись учнями як протягом одного уроку (мікропроекти), так і протягом тижня, семестру, або, навіть, навчального року (макропроекти).
У процесі створення проекту можна виокремити 3 етапи (табл. 9).
Таблиця 9