Структура короткотривалого спостереження

1. Цілі спостереження.

2. План спостереження.

За явищами природи	За рослинами	За тваринами
1. Цілісне естетичне сприймання.	1. Цілісне сприймання зовнішнього вигляду.	1. Цілісне сприймання зовнішнього вигляду
2. Зв’язок з об’єктами.	2. Будова рослини.	2. Спостереження за поведінкою.
		3. Будова тварини.
3. Причини явища.	3. Умови життя.	4. Умови життя.
4. Значення для природи та людини.	4. Значення для природи та людини.	5. Значення для природи та людини.

3. Безпосереднє сприймання об’єктів і явищ природи.

4. Висновки спостережень.

5. Фіксація результатів.

Засоби фіксації:

• малюнки;

• фотографії;

• записи в зошитах;

• складання таблиць;

• створення схем;

• моделювання;

• написання творів-описів.

3. Словесні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ”.

Під час використання словесних методів у процесі навчання джерелом знань виступає слово. Усі словесні методи можна розподілити на монологічні (розповідь, робота з текстами книг) та діалогічні (бесіда, полілог).

3.1. Розповідь є способом організації взаємозв’язаної діяльності учителя і учнів, в якій учитель виконує функції джерела навчального змісту й суб’єкта керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів (за Т.Байбарою [4]).

Можливості використання розповіді у викладанні освітньої галузі „Людина і світ” досить широкі: у процесі підготовки до спостереження, проведення досліду, під час екскурсії, прогулянки, під час пояснення нового матеріалу на уроці тощо.

У структурі розповіді можна виділити три частини:

1. Вступна (створення проблемної ситуації – зав’язки).

2. Основна (розкриття основного змісту – кульмінація).

3. Заключна (розв’язання проблеми – розв’язка).

До використання методу розповіді висуваються певні вимоги:

• тривалість 5-7 хвилин у 1-2 класах, 7-15 хвилин – у 3-4 класах.;

• науковість та доступність;

• виховний характер;

• емоційність викладання.

Види розповіді за характером викладення основного матеріалу:

• Розповідь-опис будується на змісті, який містить інформацію про зовнішній вигляд конкретного предмета, явища або групи предметів й передбачає формування уявлень.

• Розповідь-оповідання являє собою повідомлення відомостей від особи очевидця.

• Розповідь-пояснення будується на матеріалі, який містить теоретичні положення про суть предметів і явищ, внутрішні взаємозв’язки й залежності між ними.

• Розповідь-міркування – послідовний розвиток положень та доказів, що призводять до висновків.

Види розповіді за рівнем пізнавальної самостійності учнів:

• Репродуктивна розповідь організовує сприймання та усвідомлення учнями готової емпіричної або теоретичної інформації

• Проблемний виклад передбачає створення проблемної ситуації, формулювання проблеми та її розв'язання вчителем.

Очевидно, що проблемним викладом можуть бути тільки розповідь-пояснення або розповідь міркування.

3.2. Робота з текстами книг є методом навчання, в якому основним джерелом навчання виступає друковане слово.

До роботи з текстами книг відносять:

• роботу з підручником;

• роботу з енциклопедією;

• роботу з віршованими текстами;

• роботу із загадками;

• роботу з художніми тексами природознавчого змісту;

• роботу з екологічними казками.

Робота з текстами книг може бути організована як:

• репродуктивна (читання та переказ, відповіді на питання);

• частково-пошукова (пошук відповідей на питання, визначень термінів, додаткової інформації);

• творча (доповнення, перетворення, ілюстрування текстів).

Учні мають оволодіти певними прийомами роботи з підручником курсу „Я і Україна”:

1. орієнтування (знаходження певного тексту, завдання, ілюстрації);

2. роботи з текстом (пояснювальне та вибіркове читання, зіставлення текстової інформації, знаходження понять, узагальнення необхідної інформації та формулювання висновків, виділення логічних частин);

3. роботи з ілюстрованим матеріалом (порівняння ілюстрацій, їх співвіднесення з текстовою інформацією, читання плану та карти, складання розповіді-опису за малюнком);

4. роботи з навчальними завданнями та питаннями;

5. комбінованої роботи – із кількома компонентами (текстами та таблицею, схемами, картою).

Технологія навчання прийомам роботи з підручником (за Є.Козиною):

1. уведення прийому (пояснення його значення, ознайомлення із сутністю, показ зразка виконання);

2. засвоєння (виконання низки завдань на використання прийому з постійним контролем із боку вчителя);

3. закріплення (самостійне застосування учнями прийому на виконання спочатку аналогічних завдань, потім – складніших, у новій ситуації).

Специфічна система роботи з підручником існує у системі Д.Ельконіна – В.Давидова. Вона передбачає виконання наступних навчальних дій:

1. коротко розповісти, про що цей текст;

2. відповісти на 1-2 змістових питання;

3. придумати та записати назву тексту;

4. виділити маркером головні слова;

5. розбити текст на смислові частини;

6. для кожної частини тексту намалювати малюнок або символ, який допоможе пригадати її зміст;

7. пригадати та розповісти текст сусіду, спираючись на символи та ключові слова;

8. виділити маркером незрозумілі та незнайому слова, спробувати зрозуміти їх сенс із контексту;

9. скласти свій текст за підказками;

10. розбити готовий текст на абзаци, переставити їх місцями, обговорити зміни смислу та виразності тексту [24].

3.3. Бесіда є діалогом між учителем і учнем, який організується за допомогою ретельно продуманої системи запитань, що підводять учнів до засвоєння нового матеріалу.

У ході застосування методу бесіди використовуються такі прийоми: постановка запитань, обговорення відповідей та думок учнів, коригування відповідей учнів, формулювання у висновків.