Критерії визначення клієнтів

Клієнтами Служби є:

• діти, які визначені як жертви насильства в сім’ї відповідно до здійсненого оцінювання працівниками Служби, якщо інформація надійшла від самої дитини чи членів її сім’ї;

• діти, які визначені як жертви насильства в сім’ї відповідно до висновку служби швидкого реагування, яка здійснила первинне оцінювання та визначила наявність ознак насильства;

• батьки дитини, яка стала жертвою насильства в сім’ї (або особи, які їх замінюють).

У випадку, якщо дитина не була вилучена з сім’ї:

• дитина та її батьки (або особи, які їх замінюють) отримують послуги після підписання договору про співпрацю між батьками дитини (або особами, які їх замінюють) та Службою

У випадку, якщо дитина була вилучена з сім’ї:

• дитина отримує послуги одразу після влаштування на тимчасове проживання у безпечному місці;

• батьки дитини (або особи, які їх замінюють) отримують послуги після підписання договору про співпрацю зі Службою

Клієнти отримують послуги за місцем фактичного проживання.

Рекомендації для соціальних працівників з вивчення ситуації в сім’ї

Розширене вивчення ситуації передбачає збір додаткової інформації про стосунки в сім’ї та ставлення батьків (або осіб, які їх замінюють) до задоволення потреб дитини, стиль виховання. Збір інформації здійснюється шляхом спостереження, опитування та аналізу документів.

Спостереження проводиться в помешканні дитини, в приміщенні Служби або поза нею. При здійсненні спостереження важливо звернути увагу на наступні питання:

• в помешканні дитини:

• умови, в яких проживає дитина, чи відповідають наявні речі та меблі віку та рівню її розвитку;

• наскільки рівними є умови проживання всіх дітей в сім’ї;

• наскільки рівними є умови проживання дітей та батьків (осіб, які їх замінюють);

• які пріоритети у задоволенні потреб дитини мають батьки (особи, які їх замінюють).

• в помешканні дитини, в приміщенні Служби та поза нею:

• стиль спілкування батьків (або осіб, які їх замінюють) з дитиною (також порівняння зі стилем спілкування батьків (або осіб, які їх замінюють) з іншими дітьми;

• ставлення до дитини, стосовно якої чиниться насильство, з боку інших членів сім’ї (чи не є дитина об’єктом насильства з боку інших),

• якими способами батьки (особи, які їх замінюють) переконують дитину, схиляють до виконання необхідних дій, реагують на капризи, непослух тощо;

• наскільки батьки (особи, які їх замінюють) застерігають дитину від вчинення небезпечних дій (при переході вулиці, намаганні взяти небезпечну річ тощо)

Опитування (інтерв’ювання) проводиться в приміщенні Служби, за місцем проживання або на робочих місцях осіб, які можуть надати інформацію (вчителі та вихователі дитини, сусіди, дільничний педіатр, інші лікарі, родичі, сама дитина тощо).

Опитування (інтерв’ювання) дитини при підозрі на випадки сексуального насильства є обов’язковим, оскільки найчастіше такі акти відбуваються без свідків. Крім того такі дії є кримінальним злочином та передбачають кримінальну відповідальність.

На початку інтерв’ювання дитини важливо:

• визначити рівень розвитку дитини, щоб обрати відповідні методики інтерв’ювання (цей рівень може не співпадати з біологічним віком);

• допомогти дитині почуватися затишно та розслаблено, пояснити дитині причину проведення інтерв’ю;

• дати можливість роздивитися кімнату;

• задати дитині кілька простих запитань «для розігріву»;

• пояснити свою роль (для маленьких дітей-малюнками на дошці);

• запропонувати дитині ігри або спільну діяльність для встановлення довірливих стосунків;

• заохочувати дитину задавати питання.

При цьому варто дотримуватися наступної схеми:

• Знайомство

Представитися: «Мене звати…Я працюю…»

• Я можу задати деякі запитання двічі (якщо не зрозумію тебе)

• Говори мені, якщо не зрозумієш запитання...

• Скажи мені, якщо не знаєш відповіді…

• Скажи мені, якщо не впевнений/на у відповіді….

• Виправ мене, якщо я неправильно тебе зрозумію...

• З’ясування здатності дитини розуміти дорослого

Розуміння:

• часу (Скажи мені, який сьогодні день тижня, місяць, пора року);

• кольору;

• більше ніж, менше ніж...;

• сухий - мокрий, твердий – м’який, до - після;

• зверху - знизу, всередині - зовні, спереду - ззаду;

• «Доторкнися до свого носа...»

• «Назви частини свого тіла...»

  • Розмова по основній темі

Познайомте дитину з темою сьогоднішньої розмови, уникаючи по можливості слів, які наштовхують на очікування інтерв’юера (на зразок «страшний», «жорстокий», «насильство» тощо)

• Послідовність бесіди:

• Повсякденне життя дитини: («Як тебе звати, скільки тобі років, коли в тебе день народження? Де ти живеш? Хто живе разом з тобою?»)

• Школа та друзі («В якій школі ти вчишся? Як звати твою вчительку? Що тобі більше всього подобається в школі? Чи є в тебе найкращий друг?

• Вільна розповідь дитини про насильство.

Підтримуйте дитину вільно розповісти про те, що сталося, використовуючи коментарі з відкритим закінченням, наприклад: «І тоді...», «Розкажи мені про це більше...». Можна використовувати інші звертання: «Твоя мама розповіла мені, що ти сказав /ла їй…», «Я чув/ла, що з тобою щось трапилося...»), Розкажи мені про це».

• Уточнюючі запитання працівника під час бесіди.

Розглядайте необхідні теми в тому порядку, в якому дитина їх згадує, щоб уникнути зміни теми в ході інтерв’ю. З’ясуйте найважливіші терміни та описи подій, у випадку, якщо вони недостатні, важливо з’ясувати: де це сталося, в який час доби, в яку пору року (ранок, день, вечір, ніч, на вулиці було темно чи світло, до чи після Нового року, твого дня народження)

При інтерв’юванні та консультуванні дитини варто:

• ставити відкриті запитання (без закінчення). Діти повинні мати можливість самостійно вибирати опис ситуації та висловлюючись у власному стилі;

• пам’ятати, що діти молодшого віку вживають слова в прямому значенні;

• не поєднувати одночасно декілька думок, дітям важко стежити за ними паралельно;

• знати, що суперечливість у твердженнях дитини є нормальною;

• використовувати мову зрозумілу дитині (варто також запитати у батьків, як дитина називає членів родини);

• ініціювати виникнення запитань у дитини, діти люблять почуватися контролером ситуації;

• якщо дитина не відповідає на запитання чи не розуміє його, краще переформулювати його, а не повторювати ще раз (у дітей виникає відчуття, що їхня відповідь була неправильна і вони починають намагатися «вгадати» правильну відповідь);

• замість запитань «Ти зрозумів запитання/завдання?», попросити дитину повторити сказане працівником;

• не задавати кілька запитань підряд;

• запитати дитину, чи не хотіла б вона залишити деякі свої відповіді в секреті від батьків (осіб, які їх замінюють);

• трактувати сказане дитиною через розуміння її психологічного стану та поведінкових особливостей.

Рекомендованими методами інтерв’ювання та консультування дітей до 13 років є малювання (проективні методики), гра (рольові ігри, спостереження за грою та ставленням дитини до іграшок, які означають її батьків чи членів сім’ї, ігри-фантазії для моделювання ситуацій).

При роботі з дитиною можуть бути присутні члени її сім’ї, за умови, що це не впливає на відвертість дитини при наданні інформації щодо випадків насильства (присутній член сім’ї не тисне на дитину, не відповідає замість неї, тощо). Не може бути присутнім член сім’ї, який є насильником.

Аналіз документів передбачає аналіз висновків експертів щодо фізичного, психічного стану дитини, акут обстеження житлово-побутових умов, форми оцінки жорстокого поводження з дитиною, заповненої при здійсненні первинного оцінювання тощо.