1) Характеристика зон радіоактивного забруднення .

Під час вибуху ядерного боєприпасу або аварії на АЕС радіоактивні продукти піднімаються вгору і під дією вітру переносяться на великі відстані . При переміщенні хмари всі ці частки випадають на місцевості ,утворюючи радіаційний слід ,який на місцевості має форму витягнутого еліпса .Він умовно поділяється на чотири зони зараження :

- помірного(А);

- сильного (Б);

- небезпечного (В);

- надзвичайно небезпечного (Г) .

На схемах і картах зовнішні межі зон радіоактивного зараження наносяться різними кольорами :зона А – синім, зона Б –зеленим ,

зона В – коричневим , зона Г – чорним.

З часом , внаслідок природного розпаду радіоактивних речовин ,рівень радіації у зоні радіоактивного зараження зменшується за такою залежністю:

-1,2

Р=Р1 * t

Де Р- рівень радіації на визначений час;

Р1- потужність дози на першу годину після вибуху ;

t – час ,що минув після вибуху ,год.

Місцевість вважається зараженою ,якщо потужність дози радіації становить 0,5 Рад/год і більше .

- Зона А-8 Р/ год –помірного зараження;

- Зона Б- 80 Р/ год – сильного зараження;

- Зона В- 240 Р/ год –небезпечного зараження;

- Зона Г- 800 Р г/од –надзвичайно небезпечного зараження.

Для визначення зон радіаційного зараження розвідники –дозиметристи з допомогою приладів рентгенометрів-радіометрів визначають (заміряють) рівні радіації на місцевості на різних маршрутах в точках ,які потім можна знайти на карті .Записують в журнал рівні радіації ,час заміру і місце заміру .Потім ці данні з допомогою таблиць переводять на 1 годину після вибуху і наносять на карту . Далі всі ті величини рівнів радіації ,що близьки до 8 Р/год

з’єднують блакитною лінією. Це буде зовнішня межа зони А , ті що близьки до 80 Р/ год з’єднують зеленою лінією то межа зони Б ,ті що близьки до 240 Р/ год з’єднують коричневою лінією то межа зони В,ті що близьки до 800 Р/год з’єднують чорною лінієюто межа зони Г .Так на карті з”являється виявлена радіаційна обстановка .

Проникаюча радіація, чи радіаційне випромінювання це L (ядра гелію з + зарядом ),b (електрони з – зарядом), g (електромагнітне випромінювання ) та n (нейтронний потік з 0 зарядом ) потік .

Проникаюча радіація характеризується Д- дозою опромінення :

- поглинута доза – Грей (Гр.) =100Рад

- потужність поглинутої дози – Гр/с =100Рад/c

- еквівалентна доза – Зіверт (Зв) =100Бер

- потужність еквівалентної дози Зв /с =100Бер/ с

- експозиційна доза –Кулон на кг (Кн./ кг ),Рентген(Р)

- потужність експозиційної дози – (Кн./ кг.с),Рентген /с.

Оцінка радіаційної обстановки складається з рішення задач.

- Визначення можливих доз опромінення (Д).

- Визначення допустимого терміну перебування на зараженій місцевості (Т).

- Визначення режимів захисту (N).

- Визначення можливих радіаційних втрат (П).

2)Характеристика зони хімічного зараження

Зоною хімічного зараження( ЗХЗ) називається територія ,над якою розповсюдилася хмара зараженого повітря з вражаючими концентраціями сильнодіючої отруйної речовини (СДОР)

В зоні хімічного зараження можуть виникнути один або декілька осередків хімічного ураження (ОХУ)

Осередком хімічного ураження називається територія в межах якої в результаті дії СДОР постраждали люди, тварини і рослини .

Оцінка хімічної обстановки проводиться методом прогнозування або за даними розвідки .В основу прогнозу хімічної обстановки беруть випадок одночасного викиду всього запасу СДОР, що знаходиться в ємкостях .

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- тип і кількість СДОР

- місце викиду (аварії) отруйних речовин

- час викиду (аварії) СДОР

- ступінь захищеності людей

- топографічні умови місцевості (відкрита ,напіввідкрита, закрита )

- метеорологічні умови (швидкість і напрямок приземного шару повітря ,температура грунту і повітря ,ступінь вертикальної стійкості повітря .

Вертикальна стійкість повітря .

- Інверсія це така вертикальна стійкість повітря ,при якій нижні приземні шари холодніші за верхні .

- Ізотермія це така вертикальна стійкість повітря при якій нижні приземні шари мають однакову температуру з верхніми .

- конвекція це така вертикальна стійкість повітря при якій нижні приземні шари повітря нагріті значно більше ніж верхні .

Оцінка хімічної обстановки складається з рішення задач :

- визначення розмірів зон зараження: глибина та ширина(Г та Ш);

- визначення площі ЗХЗ ;

- визначення терміну підходу зараженого повітря до підприємства

(селища);

- визначення терміну вражаючої дії СДОР;

- визначення можливих втрат людей .