3.Підготовка обєктів транспортної інфраструктури до масових перевезень .

На основі завдань штабу ЦЗ міста (района ) автотранспортна служба визначає кількість населення, що треба вивезти автотранспортом по кожному ЗЕП і ППЕ, кількість виділяємих автомобільних колон та кількість автомобілів у них, автогосподарства, що виділяють автомобільні колони, на які ЗЕП та ППЕ, для якого підприємства та в який час подаються автоколони, час їх відправлення та прибуття на місце висадки.

Вивіз населення планується безпосередньо в місця його примісь­кого розміщення.

Для виконання перевезень для розсредження та евакуації планується використання всіх автомобілів, на які покладене перевезення населення і, в першу чергу, автобусів, вантажних, бортових автомобілей і фургонів, обладнаних сидіннями, а також легкових автомобілей. В разі недостатньої кількості машин планується використання сідельних тягачів з напівпричіпами та самоскидів, які повинні мати пристрої проти самоперекидання кузовів.

Для евакуації медичних установ передбачається використання ав­тобусів та вантажних автомобілів з тентами.

Одладнання вантажних автомобілів, фургонів, сідельних тягачів напівпричепами та самоскидів для перевезення, посадки та висадки лю­дей виготовляється та накопичується в автогосподарствах, автомобілі яких залучаються до евакоперевезень.

Легкові автомобілі індивідуальних власників залучаються, як правило, для вивозу сімей власників. З цією метою вони прибувають на збірні пункти підприємств. Автомобілі зводяться в колони, забезпечу­ються перепустками визначенного зразка і виводяться на маршрути згідно із загальним планом автотранспортної служби.

Крім обладнання автотранспорта для перевезення населення необ­хідно також виконати спеціальну підготовку пунктів посадки (висадки). Пункт посадки людей на автомобілі повинен вибиратися близько сіл ЗЕП на вихідних магістралях із міста і забезпечувати одночасну по­садку на всі машини автомобільної колони.

Час на посадку (висадку) однієї автомобільної колони повинен складати 25-30 хвилин.

Для розсредження та евакуації населення використовується автотранспорт тих міст, з яких відбувається перевезення, при недос­татності транспорту рішенням начальника ЦЗ області залучаються автомобілі найближчих сільських районів.

Вивіз населення з проміжних пунктів евакуації планується ав­тотранспортом сільських районів. Після закінчення перевезень для розсредження та евакуації з цією метою може залучатися авто­транспорт великих міст. Вивіз населення від залізничних станцій та причалів висадки до місць розміщення здійснюється транспортом сіль­ських районів.

ВИСНОВКИ

Правильне і ефективне використання автомобільного транспорту для цілей ЦЗ може бути досягнуто тільки при наявності своєчасно розроблених, реальних планів перевезень як в місті (районі), так і в автогосподарствах.

Від керівників автогосподарства вимагається правильне розташовування транспортних сил і засобів для ефективного їх використання при виконанні завдань ЦЗ. При рішенні питань транспортного забезпечення необхідно передбачати гнучке маневрування і надійне управління роботою транспорту

Л.5.СПЕЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (транспорту)

1.Види розвідки її завдання і способи ведення.

Види розвідки поділяються на радіаційну , хімічну та бактеріологічну.

Радіаційна розвідка призначена для виявлення і оцінки радіаційної обстановки .Для своєчасного визначення рівнів радіації організується і безперервно ведеться радіаційна розвідка та моніторинг ,які проводяться на суші (наземна), на воді (річна, морська) і у повітрі (повітряна ).

На об’єктах радіаційна розвідка ведеться формуваннями ЦЗ, які готуються службами протирадіаційного і протихімічного захисту (ПР і ПХЗ) об’єкта та формуваннями ЦЗ , які діють у відриві від своїх об’єктів .

До цих формувань належать :

- пости радіаційного і хімічного нагляду (спостереження)РХН;

- ланки і групи радіаційної і хімічної розвідки (РХР).

Пост РХН включає трьох осіб (начальника поста ,розвідника-хіміка , розвідника-дозиметриста) .На кожному об’єкті встановлюється один або декілька постів ,в залежності від площі території об’єкта .Пост підпорядковується начальнику служби ПР і ПХЗ або начальнику штабу ЦЗ об’єкта (там де немає служби ПР і ПХЗ ).

Пост розгортається поблизу штабу ЦЗ або пункту управління

(ПУ) . В районі поста викладається коло з розміткою < Північ>, <Південь >, < Схід>, < Захід > і стрілками ,які вказують напрямки на великі міста , розміщені на відстані від 25.км до 100км . Для особового складу поста будується перекрита щілина (бліндаж).

Пост забезпечується вимірювальними приладами ,біноклем, секундомірами ,захисними окулярами і ЗІЗ. У разі виявлення наявності отруйних речовин (ОР),або радіоактивних речовин (РР), розвідник подає сигнал < хімічна або радіаційна небезпека >,і начальник поста доповідає керівнику на ПУ .

На території об’єкта розвідка ведеться групами радіаційної і хімічної розвідки .

Група РХР складається з чотирьох осіб .Оснащується крім того ,що було перелічено для поста ,радіостанцією ,автомобілем для пересування по території підприємства з метою її обстеження .

Розвідка ведеться за заданими маршрутами .Виміри робляться в місцях розміщення людей (цех ,сховище ,ПРУ і т. ін.)

Одержані штабом ЦЗ данні радіаційної розвідки обробляються і використовуються для виявлення радіаційної обстановки ,результати якої наносяться на карту чи схему.

Виявлення радіаційної обстановки включає :

- збір даних про рівні радіації на місцевості (Р /год);

- приведення рівнів радіації до одного терміну;

- нанесення зон радіоактивного зараження на карту (схему).

Хімічна розвідка призначена для виявлення і оцінки хімічної обстановки.

Виявлення хімічної обстановки включає

- визначення глибини зони хімічного зараження (ЗХЗ) по кількості СДОР ,швидкості вітру і його напрямку;

- визначення ширини ЗХЗ (по таблицям) ;

- визначення площі ЗХЗ (як S трикутника);- нанесення ЗХЗ на карту (схему).

Бактеріологічна розвідка призначена для виявлення і оцінки бактеріологічної обстановки.

- кордони зони бактеріологічного зараження ( ЗБЗ) і осередка

бактеріологічного ураження (ОБЗ) визначаються протиепідемічними установами медслужбами ,службами захисту тварин і рослин ЦЗ на основі повідомлень постів спостережень та санепідемстанцій .

2.Основні фактори ,які впливають на стійку роботу об’єктів автотранспорту у НС.

Під стійкістю ,або надійністю роботи підприємства розуміють здатність протистояти аваріям та стихійним лихам , випускати продукцію у запланованому об’ємі ,а при пошкодженні інженерно - технічного комплексу (ІТК) і часткового порушення системи постачання та зв’язків по кооперуванню відновляти своє виробництво у максимально короткі терміни .

Стійкість роботи об’єктів автотранспорту залежить від комплексу факторів ,що пов’язані з географічним розміщенням об’єкта ,так і з особливостями технологічного процесу ,системами управління ,продукції тощо.

Велика кількість виробничих зв’язків ,необхідність для виробництва чисельних комплектуючих ,складний технологічний процес ,особливо при використанні агресивних і отруйних речовин, та інші вказані нижче фактори знижують стійкість підприємства :

- район розміщення об’єкта ;

- виробничі зв’язки ;

- системи енергопостачання ;

- внутрішнє планування та забудова території ;

- система управління ;

- технологічний процес ;

- підготовленість до відновлення виробництва.

Підвищення стійкості роботи підприємства в умовах НС досягається:

- моніторингом зовнішніх та внутрішніх небезпечних факторів для підприємства;

- підвищенням надійності роботи та створенням дублюючих джерел енерго - ,газо - та водопостачання, а також створенням запасів сировини ,палива ,комплектуючих деталей , обладнання і матеріалів ;

- вдосконаленням технологічних процесів виробництва, забезпеченням автоматичного відключення при виході з ладу установок ;

- забезпеченням співробітників підприємства ЗІЗ;

- підготовкою в заміській зоні баз для розміщення невиробничих підрозділів підприємства ;

- постійною готовністю аварійно-рятувальних формувань до проведення РіНР ;

- будівництвом та обладнанням ЗС на підприємствах для робітників і службовців та ПУ ;

- проведенням організаційних та інженерно-технічних заходів щодо підготовки підприємства до режиму роботи у НС.