Завдання для організації самостійної, індивідуальної та практичної роботи:

Реферати:

1. Загальнотеоретична характеристика правового статусу працівника міліції України.

2. Місце міліції в механізмі гарантій прав та людини і громадянина.

3. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина України.

4. Проблеми реалізації прав та свобод людини і громадянина в Україні

Завдання для самостійної роботи:

1. Назвіть спільні та відмінні риси правового статусу особи та правового статусу громадянина.

2. Визначте статус фізичних та юридичних осіб; статус іноземців, осіб без громадянства; осіб з подвійним громадянством; біженців.

3. З’ясуйте в чому особливість категорії законний інтерес.

4. До особистих прав-гарантій відносяться? Перерахуйте та дайте їх характеристику.

5. Межі втручання працівниками міліції в особисте життя людини та громадянина.

6. Проаналізуйте тенденції захисту прав та свобод людини і громадянина в сучасній Україні.

Практичне завдання:

1. Порівняйте основні підходи щодо змісту правового статусу в різни країнах світу.

2. Висвітліть в конспекті погляди різних вчених на елементний склад правового статусу особи. Обґрунтуйте власну позицію.

3. Законспектуйте статті Конституції України, що закріплюють особисті, політичні, соціально-економічні, культурні та інші права та свободи громадян, а також обов’язки, які їм відповідають.

4. Проаналізуйте зміст соціальних та правових гарантій здійснення професійної діяльності працівниками міліції.

5. Визначте пріоритетні напрями забезпечення прав та свобод людини і громадянина в Україні.

МОДУЛЬ 4. ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ У ОСНОВНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ СУЧАСНОСТІ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № 4.1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ У ОСНОВНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ СУЧАСНОСТІ

Тема 4.1.1. Правове регулювання та його механізм

Семінарське заняття – 2 години

ПЛАН

1. Правове регулювання: поняття, предмет, методи, способи, типи.

2. Стадії правового регулювання та його механізм.

3. Нормативне та індивідуальне правове регулювання: аспекти взаємодії.

4. Особливості діяльності міліції в процесі правового регулювання.

Література до теми:

[4, 30, 44, 56, 78, 96, 119, 120, 125, 152, 212, 254, 329, 346-350, 435, 437, 472, 477, 602, 606, 618, 626, 724, 750]

Основні поняття та категорії: правове регулювання, предмет правового регулювання, метод правового регулювання, тип правового регулювання, спосіб правового регулювання, стадії правового регулювання, механізм правового регулювання, елементи механізму правового регулювання, нормативне правове регулювання, індивідуальне правове регулювання, юридична практична діяльність міліції.

Методичні вказівки

До першого питання. При відповіді на перше питання курсант повинен знати і розуміти суть поняття правового регулювання. Правове регулювання за визначенням, яке найбільш поширене в юридичній літературі це здійснюване громадянським суспільством або державою за допомогою правових засобів упорядкування, охорона та розвиток суспільних відносин.

Курсант має чітко знати способи правового регулювання, якими є дозвіл, зобов’язування і заборона. Від цих способів слід відрізняти методи правового регулювання, до яких відносять: імперативний – владні приписи, субординації, засновані на заборонах, обов’язках, покаранні; диспозитивний – передбачає рівноправність сторін, координацію на основі дозволу; заохочувальний – реалізується шляхом винагороди за відповідні дії, поведінку; рекомендаційний – виражається у порадах здійснити суспільно-корисні ідеї.

Щодо основних принципів правового регулювання слід назвати і охарактеризувати такі загальнолюдські принципи як: захист прав і свобод людини, рівність громадян перед законом, єдність прав і обов’язків і т.д. Галузеві принципи – зокрема диспозитивність у цивільному праві; міжгалузеві – принципи судочинства, державна українська мова, гласність.

До другого питання. Розгляд другого питання має включати характеристику стадій правового регулювання: 1) моделювання (регламентування) суспільних відносин; 2) виникнення у суб’єктів права суб’єктивних прав та юридичних обов’язків (правовідносин); 3) реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. За П.М. Рабіновичем можуть бути ще і факультативні стадії: 1) офіційне тлумачення правової норми; 2) застосування правової норми. Крім того, слід дати визначення механізму правового регулювання під яким слід розуміти узяту в єдності систему правових засобів, способів, форм, за допомогою яких здійснюється результативне врегулювання суспільних відносин, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»). Він включає норми права, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. А також факультативні: інтерпретаційно-правові акти, акти застосування норм права.

Розуміння механізму правового регулювання, його елементів дозволяє з’ясувати, якою мірою здійснюється юридичне забезпечення, ефективність впливу права на суспільні відносини.

До третього питання. При висвітленні третього питання слід дати характеристику нормативного та індивідуального регулювання: а) нормативне (загальне) – це впорядкування поведінки людей за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове використання за наявності передбачених ними обставин. Тобто обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним; б) індивідуальне регулювання – це впорядкування поведінки людей за допомогою правозастосовних актів, тобто індивідуальних рішень, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну особу (наприклад, наказ ректора університету про призначення підвищеної стипендії певному курсанту).

Нормативне та індивідуальне правове регулювання як два види правового регулювання не слід протиставляти один одному. Тільки при їх взаємодії і взаємозв’язку забезпечується ефективний вплив права на суспільні відносини. Перехід від нормативного до індивідуального правового регулювання незалежно від форми відбувається в межах масштабного процесу, що називається «індивідуалізація у праві».

До четвертого питання. При відповіді на четверте питання слід звернути увагу на те, що соціальні суб’єкти, які беруть участь в процесі правового регулювання поділяються на суб’єктів юридичної діяльності та суб’єктів правореалізації. Працівники міліції в процесі правового регулювання в більшості випадків виступають суб’єктами правоохоронної системи – носіями державно-владних повноважень. У той же час вони є учасниками внутрішньоорганізаційних трудових і службових правовідносин, а тому виступають суб’єктами правореалізації.

Діяльність міліції – державно-владна діяльність служб та підрозділів міліції, що спрямована на виконання завдань і функцій покладених на них суспільством. У процесі діяльності міліції має місце складне переплетення різних видів юридичної діяльності, а також взаємні переходи з однієї форми в іншу (з організаційно-розпорядчої в контрольну, з контрольної – в правозастосовну, з адміністративно-юрисдикційної – в кримінально-процесуальну і тому подібне).