Завдання для організації самостійної, індивідуальної та практичної роботи

Реферати:

1. Тлумачення норм права як елемент право реалізаційного процесу.

2. Тлумачення Конституції України та інших законів Конституційним Судом.

3. Співвідношення офіційного та неофіційного видів тлумачення норм права.

4. Порівняльна характеристика способів тлумачення.

Завдання до самостійної роботи:

1. Які цілі тлумачення норм права?

2. З яких процесів складається тлумачення норм права?

3. Чим зумовлена необхідність тлумачення?

4. Що таке юридична колізія?

Практичні завдання:

1. В чому відмінність між нормативно-правовим актом та актом тлумачення норм права. Підготуйте порівняльну таблицю.

2. Зобразіть схематично класифікацію тлумачення норм права за суб’єктами.

3. Визначте, яким видом тлумачення норм права є роз’яснення указу, виданого Президентом України, що здійснюється самим Президентом України.

4. Охарактеризуйте тлумачення за обсягом. Наведіть приклади обмежувального тлумачення в конспекті.

Модуль 3. Правова соціалізація особи змістовий модуль № 3.1. Особа та право: аспекти взаємодії Тема 3.1.1. Правова культура та правова свідомість

Семінарське заняття – 2 години

ПЛАН

1. Правова культура суспільства та правова культура працівників міліції: взаємовплив і взаємодія.

2. Поняття та структура правосвідомості.

3. Форми та методи правового виховання працівників міліції.

4. Особливості правової просвіти та її роль у подоланні правового нігілізму.

Література до теми:

[13, 26, 30, 31, 41, 51, 59, 61, 77, 85, 98, 100, 104, 105, 107, 124, 134- 139, 154, 157, 169, 177-179, 184, 185, 191, 196-198,218, 243, 267, 268, 271, 292, 294, 315, 320, 324, 325, 361, 368, 385, 406, 409, 410, 436, 465, 466, 488, 489, 499-501, 514, 548, 553, 555, 556, 587, 595, 599, 611-616, 623, 626, 630, 631, 659, 666, 720]

Основні поняття та категорії: правова культура, правова культура суспільства, правова культура професійної групи, правова культура особи, правосвідомість, суспільна правосвідомість, групова правосвідомість, індивідуальна правосвідомість, теоретична (наукова) правосвідомість, професійна правосвідомість, буденна правосвідомість, правова ідеологія, правова психіка, деформація правосвідомості, правове виховання, правова освіта, правова просвіта, правовий нігілізм.

Методичні вказівки

До першого питання. У відповіді на перше питання повинно бути сформульовано визначення правової культури, а саме: правова культура – це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства. Курсант має розуміти, що правова культура є особливою складовою духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових ідеалів і цінностей у житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері захищеності прав і свобод людини.

Виділяючи три види правової культури, варто пам’ятати, що в реальному житті вони тісно переплетені: правова культура, як соціальне явище, єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особистості, групи); вона є умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

До другого питання. Відповідь на друге питання полягає насамперед у визначенні правосвідомості як форма суспільної свідомості, яка відображає ставлення соціальних суб’єктів до чинних норм права та правових явищ.

Курсанти мають знати структурні елементи правової свідомості до яких відносяться: правова ідеологія – це сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, що в концептуальному, систематизованому вигляді відображають і оцінюють правову реальність та правова психіка – відповідає практичному, буденному рівню суспільної свідомості, що формується в результаті повсякденної людської практики як окремих людей, так і соціальних груп. Необхідним елементом відповіді має бути характеристика видів правової свідомості за рівнем (буденна, професійна, наукова) і за ступенем узагальнення (суспільна, групова, індивідуальна).

Співробітники міліції є носіями професійної правосвідомості, оскільки вони професійно, в межах своєї компетенції, займаються юридичною діяльністю, що потребує спеціальної освітньої підготовки, характеризується єдністю соціальних завдань, форм і методів роботи.

До третього питання. При відповіді на третє питання курсант має розкрити особливе місце правового виховання в системі правової культури. Необхідно висвітлити критерії правового виховання до яких відносяться глибина та міцність правових знань, повага до права, переконаність і впевненість у їх дієвості, значущості та справедливості, інтерес до вивчення права, непримиренність до правопорушень і правопорушників, готовність особи до корисної діяльності в сфері правової діяльності.

Слід виділити три етапи діяльності, що спрямована на формування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності: 1) формування системи правових знань (найближча мета); 2) формування правового переконання (проміжна мета); 3) формування мотивів і звичок, правомірної, соціально-активної поведінки (кінцева мета).

Потрібно охарактеризувати суб’єктів, об’єкти, принципи, функції, правового виховання. Окрему увагу слід приділити формам та методам правового виховання працівників міліції з метою розвитку в них належних правових якостей.

До четвертого питання. При висвітленні четвертого питання курсантам слід приділити увагу особливостям правової просвіти та висвітлити її роль у подоланні правового нігілізму. Правова просвіта, як і правове виховання, являє собою процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужо­го ставлення до порушень законності і правопорядку. Правова просвіта – необхідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи. На всіх рівнях освіти повинно проводитися правове навчання.

Однією з цілей правової освіти є подолання правового нігі­лізму – антипода правової культури. Правовий нігілізм – це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим став­ленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Ігнорування закону зі злочинною метою – самостійна фор­ма деформації правосвідомості. Разом з тим, правовий нігілізм породжує правопорушення, в тому числі злочини.