Тема 12. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності

У мудрого познание не сокрушит веры в величие мира и целесообразности его законов, которые так хорошо чувствуют поэты и художники. Глупец лишится вообще всякой веры и скатится в черную яму животного существования.

И. Ефремов

Кто мыслит абстрактно? Необразованный человек, а вовсе не просвещенный. В приличном обществе не мыслят абстрактно потому, что это слишком просто, слишком неблагородно...

Г. В. Ф. Гегель

План семінарського заняття

1. Пізнання як предмет філософського аналізу.

2. Чуттєве, раціональне та ірраціональне в пізнанні.

3. Пізнання та практика.

4. Абсолютні й відносні характеристики істини.

Питання до самостійної роботи студентів

1. Порівняйте поняття “об’єкт пізнання” та “об’єктивна реальність”.

2. Як розвязується протиріччя між розумінням істини як знання, зміст якого не залежить ні від людини, ні від людства, і тим, що істину добуває людина?

3. Чому основою найважливіших форм практики в процесі пізнання виступає перетворювальна діяльність?

4. Наведіть приклади форм взаємодії теорії, науки та практики.

Тематика наукових робіт, рефератів та повідомлень

1. Що є істина? Філософська постановка та вирішення проблеми.

2. Системний підхід у науковому пізнанні.

3. Специфіка соціального пізнання.

Завдання до опанування теми

1. Поясніть, який сенс мають і на яких підвалинах грунтуються основні принципи гносеології:

1) тотожність мислення та буття (принцип відкритості світу для пізнання);

2) діалектика процесу пізнання;

3) суспільна практика (основа пізнання, критерій істинності, мета піз-нання та його рушійна сила).

2. Заповніть таблицю: 1) сіє сумління в існуванні зовнішнього світу; 2) відкидає можливість пізнання світу; 3) відкидає абсолютну істину; 3) сумління у можливості пізнання світу; 4) обмежує роль науки пізнанням явищ; 5) сумління – принцип пізнання; 6) сумління – загальний метод; 7) відкидає можливість пізнання сутності предметов ті закономірностей розвитку дійсності.

Скептицизм	Агностицизм

3. Заповніть таблицю: Д. Берклі, Епікур, І. Кант, Б. Спіноза, Сократ, Платон, Г. В. Ф. Гегель, І. Г. Фіхте, Г. Лейбніц, Р. Декарт, Д. Юм, Дж. Локк, Л. Фейербах, Ф. Бекон, П. Гольбах, Ж. Ламерті.

Раціоналісти	Сенсуалісти

4. Проаналізуйте наведений нище уривок з Гегеля. Як ви розумієте викладений у ньому гносеологічний «парадокс Мідаса»?

«Якщо пізнання є знаряддя для оволодіння абсолютною сутністю, то відразу ж кидається в очі, що застосуання знаряддя до якоїсь речі не залишає її в тому вигляді, у якому вона є для себе, а, навпаки, формує й змінює її. Або, якщо пізнання не є знаряддя нашої діяльності, а ніби пасивне середовище, через яке проникає до нас світло істини, то і в цьому випадку ми одержуємо істину не в тому вигляді, в якому вона є для себе, а в тому, в якому вона є завдяки цьому середовищу. В обох випадках ми пускаємо у хід засіб, яким безпосередньо породжується те, що протилежне його меті...»(Цит. за: Гегель. Феноменология духа // Сочинения. – М.: Наука, 1959. – Т.4. – С. 41 – 50).

5. Як ви розумієте вислів французького філософа Ж. Батая: «Той, хто знає, не може вийти за небокрай того, що він знає»?

6. У чому, на вашу думку, полягає різниця між понятійно-абстрактним пізнанням та співчуттєвим порозумінням?

7. Проаналізуйте, які види знання подані у наступних реченнях:

Я знаю, як грати на гітарі.

Я знаю, як полагодити цей автомобіль.

Я знаю Іванова десять років.

Я добре знаю Київ.

Я знаю, що сума кутів трикутника дорівнює двом прямим кутам.

Я знаю, що кит – це ссавець.

8. Чому свідомість, маючи справу в емпірії виключно з кінцевим та конкретним, разом з цим оперує такими поняттями, як «нескінченне», «абсолютне», «єдине» та ін.?

9. Як, на вашу думку, чи можна розв’язати (і яким чином) протиріччя нашої свідомості, яке викладене в наступному фрагменті?

«Якщо розглядати розвиток свідомості зовнішнім, емпіричним способом, то залежність його від фізіологічних умов, від нервів та мозку не підлягає ніякому сумніву. А втім фізіолог назавжди, безумовно, позбавлений можливості чимось заповнити безодню, що розділяє явища матеріального, фізичного порядку від найпростіших явищ психічного порядку... При всій безсумнівності того інтимного причинного зв’язку, який існує між мозковими відправленнями та психічними явищами, свідомість, як така, не може бути з’ясована з чогось матеріального. З другого боку, розглядаючи свідомість у ньому самому, в його логічних функціях, в його духовній природі, ми без сумніву приходимо до припущення абсолютних, ідеальних норм, універсальних засад, – словом, до ідеї вселенської свідомості» (Цит. за: Трубецкой С.Н. О природе человеческого сознания // Вопросы философии и психологии. – 1891. – №2. – С. 132 –149).

Література: [1; 5; 23; 29; 30; 45; 74; 80; 88; 95; 104; 109; 130;133].