Тематика наукових робіт та рефератів

1. Поняття “природа”. Форми сприйняття природи в історії людства.

2. Філософія та біологія про пізнання живого.

3. Екологічні аспекти економіки сучасного виробництва.

4. Сутність людини як суспільно-історичної істоти. Єдність біологічного та соціального.

5. Проблема відношення людини до живого. Життя як цінність.

6. Людина та суспільство. Проблеми гуманізму.

7. Я та моя свобода: свобода вибору та вільний вибір.

8. Філософська антропологія в структурі філософського знання.

9. Генезис практики.

10. Інтегративні функції практики.

Твір-міркування за темою “Філософія про сенс та призначення людського життя”

Одним із засобів опанування цієї теми може бути може бути написання твору на основі історико-філософського матеріалу, перш за все першоджерел, та формулювання і висловлювання власної позиції.

Обґрунтування теми. Проблема сенсу людського життя, його цінності, смерті та безсмертя займає значне місце у філософських дослідженнях. Людину відрізняє орієнтація на досягнення конкретної мети, здобувши яку вона знову ставить перед собою певні завдання. Вона не задовольняється ситуацією, коли живе заради життя. Подібна незадоволеність акумулює в собі спонукальні причини творчої діяльності, виробляє здатність до активних дій, обумовлює включеність людини до відповідних їй інтересам, прагненням соціальних процесів. Однак все це глибоко особисте. Міркування про сенс та призначення власного життя, роздуми про здобуті досягнення та невикористані можливості супроводжують людину все життя. «Наступає день, коли людина помічає, що їй вже тридцять. Тим самим вона усвідомлює свою молодість і водночас відчуває плин часу і своє місце в ньому, визнаючи, що знаходиться у певному пункті. Вона усвідомлює, що належить часу і час є її найлютіший ворог. Вона мріяла про день майбутній, а тепер розуміє, що від нього необхідно відмовитися», – писав А. Камю.

Проблема сенсу людського життя залишається загадкою, тайною навіть і сьогодні, коли існує розуміння того, що його необхідно не стільки “шукати”, скільки “робити”, створювати самому для себе та для інших. Сенс людського життя реалізується через суспільство, певні соціальні умови, які створені, наприклад, для розвитку особистих якостей людини. Тобто єдність, збігання особистого та суспільного (загального), точніше, міра цієї єдності, до речі, неоднакова на різних етапах історії у різних соціально-економічних формаціях, і визначає цінність людського життя. Подібна міра не є надособистою або надсуспільною, вона діалектично об’єднує мету й сенс життя особистості та суспільства, які можуть знаходитись у стані суперечності в суспільно-економічних умовах, що обумовлюють відчуженість людини, а можуть збігатись у побудові нового суспільства. Таким чином, розуміння цінності та сенсу людського життя пов’язані з дослідженням соціальної сутності людини. Історія філософії накопичила величезний матеріал роздумів мислителів з цього приводу.

Антропологізація філософії ХХ ст. сприяла виникненню багатьох ідей, теорій, які змістовно аналізують поданий спектр проблем у контексті сучасної світової філософської думки. Так, екзістенціалісти, надаючи опис духовної кризи, в якій у знеособленої людини виникає гостре відчуття неправильності, безглуздості, недостойності свого буття, закликають до найскорішого “стрибка” у царство свободи, який необхідно здійснити свідомо, тобто створити умови для творчої, активної життєдіяльності. Категорія свободи набуває певної значущості у визначенні способу життя людини у філософських ідеях Е. Фромма. Для нього свобода – це результат людської еволюціі, феномен індивідуального розвитку, з яким пов’язується відчуття людиною свого “Я”. Однак у деяких випадках, перш за все, у прагненні людини не відповідати за свої вчинки, вона стає небажаною для неї, чим робить з свого життя існування, подібне тваринному світу. Високоморальні принципи людського життя, пов’язані зі створенням не лише власного блага, а й з прагненням робити добро людям, допомогати їм скільки є сил, відбиваються в літературній спадщині Л. Толстого. Серед його роздумів – думка про неминучість біологічної смерті людини та її діяння, які стверджують моральне й духовне безсмерття. Слід зазначити, що практично кожна філософська проблема тим чи іншим чином пов’язана з питанням про сенс та призначення людського життя, тому не дивним є те, що подібна проблематика зустрічається у багатьох авторів.

Література: [4; 17; 60; 65; 68; 96; 126; 127; 128; 129; 130; 131].