Тема 3. Філософія середньовіччя та епохи Відродження

У питаннях віри будь-яка стара знає більше всіх філософів, тому що яка стара не знає, що душа є безсмертною.

Ф. Аквінський

Мені говорять про те, що я своїми ствердженнями хочу перевернути світ уверх дном, але чи погано було б перевернути перевернутий світ?

Дж. Бруно

План семінарського заняття

1. Соціальні умови становлення та особливості розвитку філософії середньовіччя. Патристика як історична форма філософствування.

2. Схоластика: суперечка номіналізму та реалізму. Ф. Аквінський систематизатор схоластики.

3. Соціально-історичні передумови зміни духовної атмосфери Західної Європи в ХІV – ХVІ ст.

4. Натурфілософія епохи Відродження.

5. Соціальна філософія епохи Відродження.

Питання до самостійної роботи студентів

1. Що послужило концептуальним завершенням формування середньовічної філософської думки?

2. Яким чином знаходить своє рішення проблема розуму та віри у філософії середньовіччя?

3. Чому ідеї Аристотеля одержали широке розповсюдження в ранній період середньовічної філософії?

4. Висловіть своє відношення до суперечки між номіналістами та реалістами. Дайте пояснення своїй позиції.

5. Спробуйте заперечити Ф. Аквінському: “Все, що рухається, має причиною свого руху дещо інше… Отже, необхідно дійти до якогось першодвигуна… Бога”.

6. Чому епоха Відродження одержала саме таку назву? Яким чином це відображається на еволюції філософського знання?

7. З яких причин даний період історичного розвитку суспільства можна характеризувати як гуманістичний?

8. Що мав на увазі Н. Кузанський, говорячи: “В дійсності через те, що бог є все, то він також і ніщо”?

9. Що можна вважати лейтмотивом соціальних теорій епохи Відродження?

10. Дайте порівняльну характеристику трьом вивченим періодам в історії філософської думки: античності, середньовіччя, Відродження. Позначте критерії порівняння.

Тематика наукових робіт, рефератів та повідомлень

1. Теоцентризм як основний принцип середньовічної філософії.

2. Проблема розуму та віри у філософії середньовіччя.

3. Філософія середньовіччя: вчення про свободу, волю та самосвідомість.

4. Проблема буття та сутності в філософії Боеція.

5. Естетика Аврелія Августіна.

6. Філософія Відродження, ії антропоцентризм та гуманізм.

7. М. Кузанський: платонівська традиція в онтологічному осмисленні ренесансного гуманізму.

8. Пантеїстична філософія Дж. Бруно.

9. Проблема індивідуальності та особистості в філософії Ренесанса.

10. Соціальні погляди Т. Мора та Т. Кампанелли.

Дискусія “Схоластика: суперечка номіналізму та реалізму”

Обгрунтування. Одним із найбільш цікавих періодів у розвитку схоластики був період суперечки між двома напрямками суспільної думки цього часу – номіналізмом (від лат. nomen – ім’я) та реалізмом (від лат. realis – реальный). Сперечання було відносно проблеми всезагального, або універсального. Філософська основа спору – відношення загального та одиничного. Представники реалізму (Ансельм Кентерберійський, Іоганн Скотт Еріугена та ін.) приписували існування лише загальному. Радикальні теоретики цього напрямку стверджували, що загальне існувало до одиничних речей і може існувати поза ними (наприклад ідея). Їх методологічною основою було вчення Платона. Помірні реалісти, базуючись на ідеях Аристотеля, вказували, що загальне реально існує в речах, але ніяк не поза ними. Представники номіналізму (Росцеллін, Іоганн Дунс Скот, Уільям Оккам), напроти, не допускали реального існування універсалій, проголосивши, що загальне існує лише після речей. Радикальні номіналісти називали загальні поняття умовними знаками, ілюзією, продуктом людської уяви. Помірні представники цього напрямку розглядали загальні поняття не як самостійні речі, а як думки, слова, окремі поняття, що створюються свідомістю людини.

Завдання. Опанувавши рекомендовану літературу, враховуючу власну позицію у відповідності до середньовічної ситуації, необхідно висловити думку до суперечки двох напрямків: номіналізму та реалізму. Свою позицію необхідно підкріпити доказами та проілюструвати прикладами світоглядної побудови картини світу. Зробити це необхідно, умовно перебуваючи у середньовічній епосі.

Форма проведення. Публічна дискусія з розмежуванням на табори прибічників того чи іншого напрямку, відокремлення експертів, що виступають від імені Ф. Аквінського як мислителя, який знайшов консенсус і створив єдину концепцію.

Одним із завдань семінарського заняття може бути написання творів та темами, що детерміновані специфікою та подіями епох, які вивчаються. Написання твору слід починати після опанування рекомендованої літератури. Основна вимога до написання твору – авторський текст; бажано, щоб він був обгрунтованим, демонстрував не просто життєву позицію, а власні світоглядні настанови.