Тестові завдання

1. Заповніть таблицю:

	Буття	Бог	Приро-да	Людина	Діяль-ність
Релігія
Наука
Філо-софія

Буття: 1) єдина реальність; 2) Бог; 3) сукупність чуттєво сприймаємих об’єктів.

Бог: 1) абсолютний розум; 2) абсолютне буття; 3) гіпотеза.

Природа: 1) багатоманіття проявів буття; 2) світ істот; 3) єдиний об’єкт вивчення.

Людина: 1) істота; 2) частка природи; 3) свідомість; 4) особистість.

Діяльність: 1) служіння особистості; 2) спосіб відношення людини та світу; 3) практична діяльність.

2. Укажіть, які ознаки притаманні також і філософії (якої якості вони набувають у філософії):

Наука	Мистецтво	Релігія
Аргументованість	Особистнісний харак-тер	Вимагає відданості та служіння
Система доказів та обгрунтувань	Висловлюється художніми образами	Надає певну картину світу і вибудовує етичні норми відносин між людьми та людиною і світом
Експериментальне доведення	Перевага емоційності над раціональністю	Перше та останнє слово залишається за «Вірую...»
Практичне застосування результатів	Апелює більше до підсвідомості	Вимагає моральної відповідальності
Еволюційність розвитку	Велику вагу має манера та стиль висловлювання	Надає людині певних духовних засад для її існування
Відповідає на питання “чому” і “як”?	Тісно пов’язане з певною епохою	Вимагає єдності «слова і справи».
Не залежить від особистих якостей науковця та не бере до уваги моральні (етичні) критерії	Розраховане на масовий вплив і передбачає миттєву емоційну реакцію	Має набір певних норм, правил та дог-матів, обов’язкових щодо виконання

3. Розташуйте в хронологічному порядку наступні етапи становлення філософської думки: стоїцизм, емпіризм, міфи стародавньої Греції, даосизм, філософія Платона, схоластика, екзистенціалізм, ведійська філософія, аналітична філософія, брахманізм, постмодернізм, марксизм, конфуціанство, атомізм, філософія Аристотеля, німецька класична філософія, філософія Г. Сковороди, неоплатонізм, раціоналізм, феноменологія, прагматизм.

4. До яких сфер людського духу (міф, наука, мистецтво, філософія, релігія) належать наступні уривки, чому:

а) «Чули ви, що сказано: «Люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. Я ж кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, робіть добро тим, котрі ненавидять вас, і моліться за тих, хто кривдить і переслідує вас, щоб бути вам синами Отця вашого Небесного, бо він наказує сонцю Своєму сходити над лихими і над добрими, і Він посилає дощ на праведних і неправедних...»;

б) «Наука не хоче нічого знати про Ніщо...Що є Ніщо? Уже перший підступ до цього питання виявляє щось незвичне. Ставлячи таке питання, ми заздалегіть припускаємо Ніщо як щось, яке тим або іншим чином «є» як деяке суще. Проте якраз від сущого Ніщо абсолютно відрізняється. Наше питання про Ніщо – чим воно є – перевертає предмет питання на свою протилежність. Питання само себе позбавляє власного предмета...»;

в) «Деякі давні пам’ятки, а їх немало, згадують різних наших стародавніх богів. Так, у договорі князя Олега з греками 907-го року згаданий Перун і Велес; у договорі 944 р. Ігоря з греками згадується Перун, а в договорі з ними ж князя Святослава 971 р. – знову Перун і Волос. Під 980 р. Початковий літопис розповідає, що князь київський Володимир, почавши княжити, поставив у Києві на холмі поза своєю палатою ідоли богів: Перуна, Хорса, Даждьбога, Стрибога, Симаргла і Мокош, – це вже київський Олімп...»;

г) «Ми пізнаємо кохання лише на відстані невдачі. До невдачі пізнання не існує: пізнання завжди приходить лише після того, як скуштуєш плід. У кожному коханні оживає знову смак раю і смак втрати раю. Ми пізнаємо кохання лише тоді, коли стаємо вигнанцями з повноти життя, яку воно дає».

5. Які риси, притаманні філософії, мистецтву, релігії, науці, можно виокремити у фрагменті, що поданий у завданні 4-г?

6. У наступному уривку визначте, якому віку та який світогляд більш притаманний (міфологічний, релігійний, філософський, науковий), чому?

“Кожному вікові людини відповідає відома філософія. Дитина є реалістом: вона також переконана в існуванні груш і яблук, які і в своєму власному. Юнак, збентежений внутрішніми пристрастями, повинен стежити за собою. Забігаючи зі своїм почуттям уперед, він перетворюється на ідеаліста. Навпаки, у зрілого чоловіка є всі підстави стати скептиком. Він добре робить, коли сумнівається, чи належний засіб було обрано для досягнення своєї мети... Старий же завжди буде прагнути до містицизму. Він бачить, як багато речей залежить від випадку: нерозумне вдається, розумне йде прахом, щастя і нещастя несподівано врівноважують один одного. Так є, так було...” (Цит. за: Гете И.В. Избранные философские произведения. – М.: Наука, 1964. – С. 369.).

7. У чому, на думку М. Бердяєва, полягає трагічність філософа? Поясніть, чи згодні ви з цим?

“Положення філософа стало трагічним, так воно може бути трагічним за сутністю, не тимчасово трагічним, а вічно трагічним. Трагічний стан філософа невіруючого і трагічний стан філософа віруючого. Філософ невіруючий є істота з дуже звуженим досвідом і обрієм, свідомість його закрита для цілих світів. Філософське пізнання його дуже збіднене, він приймає власні межі за кордони буття... Свобода невіруючого філософа є його рабство. Під вірою же ми розуміємо розкриття свідомості для інших світів, для змісту буття... Віруючий філософ теж хоче бути вільним у своєму пізнанні. І він зіштовхується з соціальною об’єктивацією своєї віри (авторитет церковної ієрархії, авторитет теології, котра його тримає під підозрою, обмежує, обвинувачує в єресях і переслідує)... Але щонайглибший трагізм не в цьому... У вільному своєму пізнанні, що не допускає ніяких зовнішніх обмежень або заборон, філософ не може забути своєї віри, забути те, що у вірі йому відкрилося... Філософ пізнає так, начебто б ніякої віри немає...(Цит. за: Бердяєв Н.А. О назначении человека. Опыт парадоксальной этики. В кн. Мир философии: Книга для чтения. В 2-х ч. Ч. 1. – М.: Политиздат, 1991. – 627 с.).

8. У чому М. Бердяєв вбачає головну відмінність між наукою та філософією? Чи згодні Ви з цим?

“Головна ознака, що відрізняє філософське пізнання від наукового потрібно бачити в тім, що філософія пізнає буття з людини і через людину, в людині бачить розгадку сенсу, наука ж пізнає буття ніби поза людиною, відчужено від людини. Тому для філософії буття є дух, для науки ж буття є природа. Це розходження духу і природи, звичайно, нічого загального не має з розрізненням психічного та фізичного. Філософія зрештою неминуче стає філософією духу і тільки в такій своїй якості вона не залежить від науки”. (Цит за: Бердяєв Н.А. О назначении человека. Опыт парадок-сальной этики. В кн. Мир философии: Книга для чтения. В 2-х ч. Ч. 1. – М.: Политиздат, 1991. – 627 с.).

9. Назвіть основні питання філософії, які з них є спільними з питаннями науки, мистецтва, релігії, міфології?

Література: [4; 17; 19; 23; 44; 87; 96; 97; 116; 130; 131; 132; 134].

Тема 2. Стародавня філософія

Заговори, щоб я тебе побачив

Сократ

Не золото потрібно передавати

в спадок дітям, а найбільшу сумлінність

Платон

План семінарського заняття

1. Особливості виникнення та розвитку філософії на Стародавньому Сході.

2. Специфіка й основні етапи розвитку античної філософії.

3. Сократ та його місце в історії філософії.

4. Об’єктивний ідеалізм Платона.

5. Філософська система Аристотеля.

Питання до самостійної роботи студентів

1. Наведіть чотири – п’ять рис, що визначають особливості філософських систем Стародавнього Сходу.

2. Чому процес інституціоналізації філософії так і не був завершений на Близькому Сході?

3. Які ключові передумови виникнення неортодоксальних шкіл у філософській системі Стародавньої Індії?

4. Чому статус офіційної ідеологїі у Стародавньому Китаї одержало конфуціанство?

5. Чому жодна з філософських течій у Стародавній Індії не набула статусу панування в державі, як, наприклад, конфуціанство в Китаї?

6. У чому полягає космоцентричний характер античної філософії?

7. Як ви розумієте висловлювання Геракліта: “В ту саму річку входимо і не виходимо. Існуємо і не існуємо”?

8. У чому ви вбачаєте сучасне значення вислову, який викарбувано при вході до храму Аполлона: “Пізнай самого себе”?

9. У чому полягає протилежність філософських систем Демокріта і Платона?

10. У чому принципова різниця між змістом філософських теорій і принципами філософствування представників Стародавнього Заходу і Сходу ?