Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Философия_(уч._пособие)[1].doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.05 Mб
Скачать

Плани семінарських занять (структура, питання до самостійної роботи, тематика наукових робіт, рефератів та повідомлень, творчі завдання)

Тема 1. Філософія, її призначення, зміст та функції в культурі

В розряд богів недозволено перейти нікому, хто не був філософом і не очистився до кінця, нікому, хто не прагнув до пізнання.

Платон

Філософія є дочка твого мислення і всього всесвіту і живе в тобі самому, правда, ще не в ясній формі, подібно матерії всесвіту в період її без формового початку.

Т. Гоббс

План семінарського заняття

1. Специфіка філософського знання. Місце філософії в культурі та житті людини й суспільства.

2. Різноманіття філософських знань.

3. Поняття, категорії та функції філософії.

4. Історичні типи філософії.

Питання до самостійної роботи студентів

1. У чому полягає вічність ключових філософських проблем?

2. Чому вивчення філософії необхідне спеціалістам різних галузей?

3. Яке співвідношення світогляду та філософії?

4. Визначте коло найбільш важливих проблем, котрих торкається філософія.

5. Які форми пізнання світу передували філософії?

Тематика наукових робіт, рефератів та доповідей

1. Філософія як синтетична форма суспільної свідомості.

2. Якою повинна бути людина, щоб бути людиною?

3. Роздуми про призначення філософії.

4. Значення філософії для практичної діяльності економіста.

5. Філософія і міфологія.

6. Філософія та релігія.

7. Виникнення філософії, її місце в скарбниці людського знання.

Дискусія

“Про сутність філософії”

Ті форми сприймання життя і світу, які ми називаємо “філософськими”, є витвором двох чинників: перший – це успадковані нами релігійні та етичні концепції; а другий – щось ніби дослідження, яке можна назвати “науковим”, уживаючи це слово в його щонайширшому розумінні. Кількісне співвідношення цих двох чинників у різних філософських системах коливається в дуже широких межах, проте наявність обох їх до певної міри визначає філософію як таку.

У моєму розумінні філософія є щось проміжне між теологією і наукою. Подібно до теології, вона містить міркування, роздуми щодо предметів, точне знання яких поки що не досягнуте й не піддається доведенню; проте, подібно до науки, вона апелює скоріше до людського розуму, ніж до авторитету, – авторитету чи то традиції, чи то одкровення, але між теологією і наукою є Нічия Земля, на яку проводяться наскоки з обох боків; оця Нічия Земля і є філософія. Майже всі питання, що становлять найбільший інтерес для умоглядних натур, такі, на які наука неспроможна відповісти; а самовпевнені відповіді теологів уже не здаються такими переконливими, як вони здавалися в минулі сторіччя. Чи поділяється світ на дух і матерію, а коли так, то що таке дух і що таке матерія? Чи дух підпорядкований матерії, а чи він наділений якимись незалежними силами? Чи має всесвіт якусь єдність або якусь мету існування? Чи він розвивається до якоїсь визначеної форми? Чи закони природи справді існують, а чи ми віримо в них тільки з властивої нам любові до впорядкованості? Чи людина – це те, чим вона видається астрономові, тобто грудочка з засміченого вуглецю та води, яка безсило повзає по невеликій і незначущій планеті? А чи вона – те, чим видається Гамлетові? А може, вона – і те, й те водночас? Чи існує один спосіб життя – шляхетний і другий – нищий, а чи всі способи життя просто марні? Якщо шляхетний спосіб життя справді існує, то в чому він полягає і як його досягти? Чи добро має бути вічним, щоб варто було шанувати його, чи його варто шукати навіть і тоді, коли всесвіт невідворотно прямує до загибелі? Чи справді існує така річ, як мудрість, а чи те, що здається мудрим, є тільки до краю витонченим безумством? На такі запитання знайти відповідь у лабораторії неможливо...

Ви можете спитати: навіщо ж марнувати час на такі нерозв’язні проблеми? На це запитання хтось може відповісти як історик, а хтось – як людина, що стала віч-на-віч перед страхіттям всесвітньої самотності. (Рассел Бертран. Історія західної філософії / Пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Та-ращука. – К.: Основи, 1995. – С. 5 – 6.)

Завдання дискусії. У чому, на думку Б. Рассела, полягає сутність філософії? Що спільного, та що відмінного між філософією, наукою і релігією? У чому полягає особливість питань, на які намагається відповісти філософія?

Форма дискусії – публічне обговорення.

Завдання до опанування теми.

Спростуйте чи підтвердіть наступні визначення філософії, які наводить І. Гарін у своїй книзі «Що таке філософія?». Які вам більш до вподоби, чому? Визначіть з цими висловами предмет та функції філософії (Цит. за: Гарин И.И. Что такое философия? Запад и Восток. Что такое истина? – М.: ТЕРРА – Книжный клуб, 2001 – 752 с.).

Філософія – міркування про можливість помислити про початок буття;

культура мислення про буття, форма міркування про Початок;

культура загального взаємозв’язку думки і буття;

теорія, яка побиває себе зсередини та доводить себе до свого подолання;

вірознання епохи;

словесна інтелектуальна гра;

переживання, страждання, самопожертва в ім’я людства;

рефлексія про загальне;

свідомість іншого;

ностальгія по тому, як бути всюди вдома;

спрямованість до таємного змісту буття;

відчуття, що все не так, як воно себе показує;

індивідуальна здатність сприймати і відчувати биття пульсу космічного життя;

раціональне подолання обмеженості раціональної думки (С. Франк);

пошук фундаментальних істин людського існування, вибір вищих цілей і цінностей;

постійне обгрунтування життя, підготовка до нього, духовне керівництво щодо «створення самого себе»;

спроба виразити невимовне за допомогою слів і понять;

здатність людини розширювати кордони свого існування, бути плідним;

дослідження того, як життя може вийти за свої межі, вільний вибір життя з багатьох можливостей;

додавання змісту існуванню, сенсовитворення, переосмислення, причому метою подібного переосмислення є не виявлення іншого сенсу, а постійне перебування на межі;

особлива форма духовної діяльності, пошук персональної істини, вільної від практичних цілей, користі та вигоди;

небезпечна та філософія, що прагне зберегти за собою останнє слово.