Розділ II експериментальне вивчення особливостей юнацької самотності

2.1. Опис та обґрунтування методик виявлення стану одинокості та рівня соціального розвитку в юнацькому віці.

В результаті встановлення, у теоретичній частині дослідження, того факту, що юнаки, які переживають гостре відчуття одинокості - гірше соціалізуються у суспільстві та мають ускладнення у сфері спілкуванні та встановленні контактів, ніж їх однолітки з більш низьким рівнем одинокості. Ми намірені підтвердити цю гіпотезу практичним шляхом. З метою діагностики рівня суб’єктивного відчуття одинокості, рівня соціального розвитку та компонентів соціалізації ми зробили підбір та обґрунтування необхідних методик дослідження та провели психодіагностичне дослідження особистості старшокласників.

Мета експериментального дослідження полягає в дослідженні рівня самотності, рівня соціального розвитку особистості юнацького віку.

Дослідження проводилось на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Красилова. Виборка складає 40 осіб (20 хлопців та 20 дівчат).У дослідженні брали участь 4 класи (10-А, 10-Б, 11-А, 11-Б).

Експериментальне дослідження проходило в два етапи:

1. Підготовчий етап: бесіда з вчителями, психологом та учнями , що вчаться в школі, підбір методик, формування первинної виборки.

2. Констатуючий етап: підготовка до діагностичного обстеження, обробка результатів, аналіз і обговорення результатів, опис психологічних особливостей особистості юнаків.

Для діагностики психологічних особливостей особистості юнаків була використана методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та І. Фергюсона. Для діагностики рівня соціалізації використана методика соціометрії, а для діагностики компонентів соціалізації методика шкала самоповаги Л.Розенберга.

2.2. Дослідження стану самотності та рівня соціалізації в юнацькому віці.

На першому етапі в дослідженні взяли участь 40 школярів віком 16-17 років (учні 10-11 класів). Всі вони є учнями старшої ланки ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 міста Красилова. Потім випадковим чином була сформована експериментальна група, яка складається з 20 чоловік: учні – 10-Б та 11-Б класу та контрольна група, яка складається з 20 чоловік: учні - 10-А класу та 11- А класу.

Після проведення діагностики були отриманні наступні результати, які були систематизовані, співставленні один з одним за рівнями та показниками та викладені в процентному співвідношенні. Порівняння показників відбувається таким чином, щоб можна було б прослідкувати залежність між рівнем суб’єктивного відчуття самотності та рівнями самоповаги та рівнями соціального статусу у групі. Для підтвердження гіпотези треба довести, що рівень соціального статусу групою залежить зворотньопропорційно від рівня суб’єктивного відчуття одинокості.

За результатами методики діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела І. Фергюсона отримані наступні результати у експериментальній та контрольній групах (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Результати дослідження суб’єктивного рівня відчуття самотності (порівняння отриманих результатів в контрольній та експериментальній групі).

Рівні суб’єктивного відчуття самотності	Групи юнаків
	Експериментальна група учні 10-Б та 11-Б класів	Контрольна група учні 10-А та 11-А класів
Високий	13 %	8 %
Середній	30 %	32 %
Низький	57 %	60 %

За результатами дослідження встановлено, що рівень суб’єктивного відчуття самотності в експериментальній та контрольній групі майже однаковий з незначним переважанням негативних результатів в експериментальній групі. Високий рівень відчуття самотності в експериментальній групі 13% та в контрольній групі 8% підтверджує, що в експериментальній та контрольній групі у майже однаковій кількості наявні молодші юнаки, які гостро переживають стан самотності.

Результати діагностики за тестом «Шкала самоповаги Розенберга» у експериментальній та контрольній групі.

Таблиця 1.2.

Результати діагностики рівня самоповаги (порівняння отриманих результатів в контрольній та експериментальній групі).

Рівні самоповаги	Групи юнаків
	Експериментальна група	Контрольна група
Високий	10 %	14 %
Середній	77 %	80 %
Низький	13 %	6 %

Дослідження у експериментальній та контрольній групі виявило, що у більшості досліджуваних середній рівень самоповаги, що вказує на те, що молодші юнаки адекватно сприймають себе. Показники у обох групах майже однакові з незначним переважанням кращих показників у контрольній групі, що вказує на те, що юнаки оцінюють себе як унікальних та самодостатніх особистостей, але процент низької самооцінки (схильності до самоприниження) також присутній у експериментальній та контрольній групах і має вагомий відсоток, що вказує на те, що в обох групах є юнаки, які недооцінюють свої можливості та здібності, їх поведінка відрізняється невпевненістю, замкненістю, яка згодом, як правило, може заважати інтегруватися у суспільстві.

Результати дослідження міжособистісних стосунків в учнівській групі за допомогою соціометричної методики Дж. Морено в експериментальній та контрольній групах.

- юнаки з високим рівнем соціального статусу у групі (лідери) – 33% (10 осіб) - це члени групи, за якими усі інші визнають право приймати рішення в значимих для них ситуаціях, тобто найбільш авторитетні особистості, які реально відіграють значну роль в організації сумісної діяльності та в регулюванні взаємовідносин у групі;

- юнаки з середнім рівнем соціального статусу у групі (прийняті, типові учасники групи) – 50% (15 осіб) – це юнаки, яким віддає перевагу незначна кількість членів у групі, але ця кількість достатня для комфортного перебування у групі;

- юнаки з нейтральним рівнем соціального статусу (ізольовані) – 17% (5 осіб) – юнаки, які нечинять впливу на психологічний клімат групи.

- юнаки з низьким рівнем соціального статусу (відторгнуті) – 17% (5 осіб) – юнаки, які відторгнуті більшістю групи та не можуть встановити жодних соціальних зв’язків з іншими.

В результаті обробки даних соціометричного тесту в контрольній групі виявлено:

- юнаки з високим рівнем соціального статусу у групі (лідери) – 35% (12 осіб) – юнаки займають провідну роль у групі на їх думку і вчинки рівняються інші члени групи;

- юнаки з середнім рівнем соціального статусу у групі (прийняті) – 57% (20 осіб) – це юнаки займають значне місце у групі, що дозволяє їм успішно адаптуватись у групі;

- юнаки з низьким рівнем соціального статусу у групі (ізольовані) – 8% (3 особи) – юнаки повністю відторгнуті групою.

Таблиця 1.3.

Рівні соціального прийняття (порівняння отриманих результатів в контрольній та експериментальній групі).

Pівні соціального прийняття	Групи юнаків
	Експериментальна група	Контрольна група
Високий (лідери)	33 %	35 %
Середній (прийняті)	50 %	50 %
Низький (ізольовані)	10 %	5 %
Незадовільний (відторгнуті)	7%	4%

В контрольній та експериментальній групах майже однакова кількість осіб з середнім, високим, низьким та незадовільним рівнем соціального прийняття групою.

Зробивши підсумки попереднього дослідження в експериментальній та контрольній групах можна зробити припущення, що чим вищий рівень самотності тим нижчий їх соціальний рівень прийняття групою і навпаки. Співставленні рівні суб’єктивного відчуття самотності та рівні соціального прийняття групою в Таблиці 1.4.

Також можна прослідкувати залежність між рівнем суб’єктивного відчуття самотності та рівнями самоповаги. Співставлення рівня суб’єктивного відчуття самотності і рівнів самоповаги зафіксовані у Таблиці 1.5.

Таблиця 1.4.

Порівняння рівня суб’єктивного відчуття самотності та рівня соціального прийняття групою в експериментальній та контрольній групах.

		Рівні суб’єктивного відчуття самотності в експериментальній групі			Рівні суб’єктивного відчуття самотності в контрольній групі
		Високий	Середній	Низький	Високий	Середній	Низький
Рівні соціального прийняття	Високий (лідери)	-	12 %	53 %	-	5%	57 %
	Середній (прийняті)	-	88 %	41 %	-	88 %	43 %
	Низький (ізольовані)	88 %	-	4 %	88 %	-	-
	Незадовіль-ний (відторгнуті)	12%	-	2%	12 %	-	-

В результаті дослідження взаємозв'язку відчуття суб’єктивного рівня самотності з рівнем соціального прийняття групою ми прийшли до наступних умовисновків: тривожність викликана переживанням одинокості і рівень соціального прийняття групою взаємопов’язані між собою. Таким чином, чим вищий рівень суб’єктивного переживання самотності юнака в цілому тим нижчий його рівень соціального прийняття групою.

В результаті дослідження зв'язку відчуття суб’єктивного рівня самотності з рівнем самоповаги ми прийшли до наступних висновків: тривожний стан викликаний невмінням проживати період самотності і рівень самоповаги - взаємопов’язані. Чим вищий рівень суб’єктивного переживання самотності юнака , тим нижчий рівень його самоповаги.

Таблиця 1.5.

Порівняння рівнів суб’єктивного відчуття самотності та рівнів самоповаги в експериментальній та контрольній групах.

		Рівні суб’єктивного відчуття самотності в експериментальній групі			Рівні суб’єктивного відчуття самотності в контрольній групі
		Високий	Середній	Низький	Високий	Середній	Низький
Рівні самоповаги	Високий	-	11 %	12 %	-	-	24 %
	Середній	25 %	78 %	88 %	34 %	100 %	76 %
	Низький	75 %	11 %	-	67 %	-	-

Отже, результати вивчення особливостей юнацької одинокості показали наступне:

• у більшості досліджуваних середній рівень самоповаги, що вказує на те, що молодші юнаки адекватно сприймають себе, юнаки оцінюють себе як унікальних та самодостатніх особистостей, але процент низької самооцінки (схильності до самоприниження) також присутній і має вагомий відсоток, що вказує на те, що є юнаки, які недооцінюють свої можливості та здібності, їх поведінка відрізняється невпевненістю, замкненістю, яка згодом, як правило, може заважати інтегруватися у суспільстві;

• чим вищий рівень самотності тим нижчий їх соціальний рівень прийняття групою і навпаки.

• ми прийшли до наступних умовисновків: тривожність викликана переживанням одинокості і рівень соціального прийняття групою взаємопов’язані між собою. Таким чином, чим вищий рівень суб’єктивного переживання самотності юнака в цілому тим нижчий його рівень соціального прийняття групою.

Для підтвердження гіпотези було доведено, що рівень соціального статусу групою залежить зворотньопропорційно від рівня суб’єктивного відчуття одинокості.