III. Особистісно-орієнтована виховна система

Чому важливий системний підхід?

Досвід кращих шкіл України дає переконливі підстави для необхідності збереження і дальшого розвитку системного підходу до виховання. Мова йде про створення в кожній школі спеціальної виховної системи, яка органічно пов'язана з навчальним процесом, але має свої специфічні функції і структуру. Не випадково в державній національній Програмі "Освіта" створення в кожній школі власної виховної системи розглядається як один з "основних шляхів реформування виховання" (1, 61).

Чому ставиться питання про необхідність виховної системи в школі? Можливо, це данина якійсь моді чи тимчасовій кон'юктурі? Ні. Для такої постановки питання є досить серйозні резони. Розглянемо їх.

Під цілісною системою розуміють таку сукупність закономірно побудованих, динамічно пов'язаних компонентів, взаємодія яких породжує нову (системну) якість.

Системність — одна із загальних закономірностей природи, суспільства і людського мислення. Разом з тим ця закономірність по-різному виявляється у механічних, біологічних і соціальних системах. Якщо у механічній системі щось "барахлить", не працює, вона виходить з ладу.

Педагогічний процес — соціальна система. Вона часто "працює" і тоді, коли системи фактично немає, тобто коли немає необхідної і достатньої кількості частин (компонентів), коли далеко не все правильно побудовано, коли окремі елементи взагалі відмовляють. Чому ж створюється така ілюзія? Та тому, що в цей час здійснюється певна діяльність, що розглядається як виховна робота. Результат цієї діяльності може бути і позитивним, і негативним, але частіше

41

реальна ефективність виховної системи у школі зовсім не аналізується.

Для розуміння необхідності створення в школі активно діючої виховної системи важливе значення має фундаментальне положення, яке висловив А.СМакаренко:

«У нас серед педагогічних мислителів нашого часу та організаторів нашої педагогічної роботи є переконання, що ніякої особливої виховної роботи не потрібно, що методика викладання, методика навчального предмета повинна включати в себе і всю виховну думку. Я з цим не згоден. Я вважаю, що виховна галузь — галузь чистого виховання — є в деяких випадках окрема галузь, яка відмінна від методики викладання" (8, 99).

Навчання і виховання практично складають єдиний процес, але його діалектика така, що саме для повної єдності і взаємодоповнення навчання і виховання необхідне більш глибоке організаційне їх розділення як двох автономних систем із своїми специфічними функціями.

Ідея створення виховної системи вже давно цікавить теоретиків і практиків педагогіки. Ще Й. Гербард вважав необхідним випрацювати наукову педагогічну систему на грунті етики і психології. Можна без перебільшення говорити про виховну систему С.Т.Шацького, яку він реалізував у створеній ним дитячій літній колонії "Бодрая жизнь" — це була своєрідна дитяча республіка. На грі, довірі, праці і високій духовності грунтувалася виховна система В.Н.Сороки-Росинського у школі ім. Ф.М.Достоєвського. Змістом виховної системи в Одеській школі-комуні була ідея її керівників С.М.Рівеса і М.М.Шульмана — організація дитячої радості.

Безсистемності, однобічності, примітивізму і компанійщині протистояв весь досвід А.С.Макаренка. Він не випадково критикував логіку ізольованого засобу в організації навчально-виховного процесу. Істотні наслідки у вихованні може дати лише система. Послідовник А.С.Макаренка — директор 58-ої середньої школи м.Краснодара Ф.Ф.Брюховецький у післявоєнні роки створив виховну систему, яка базувалася на стійких моральних традиціях, самоуправлінні, серйозній трудовій діяльності, великих шкільних справах, на дійсному демократизмі. У 50-х роках директор ленінградської школи, потім відомий вчений Т.Ю.Коннікова створила і теоретично обгрунтувала виховну систему в дусі макаренківських ідей і високого інтелектуалізму.

Особливе місце в історії науки і практики виховання як системи

42

займають погляди і досвід В.О.Сухомлинського. Він побудував систему, яка грунтувалася на цінностях добра, доброзичливості, поваги до гідності дитини. її сміливо можна назвати Палацом Любові. Сьогодні діє виховна система Лисичанської школи-гімназії Луганської області, яка грунтується на створенні в школі дбайливого колективу вчителів та учнів, де дитина почуває себе як у рідній сім'ї. Суть цієї системи — "Школа — рідний дім".

Свою модель виховної системи пропонує І.Осадчий, директор Ясенівської неповної середньої школи Ставищенського району Київської області. Змістом виховання в школі

...є створююча духовна і матеріальна діяльність дитини, яка сприяє виробленню в неї необхідних моральних рис як людини, члена сім'ї, учня школи, жителя села, Київщини, громадянина України, жителя планети. (11,27).

Істотний внесок у 60-80-ті роки в розробку теоретичних основ виховної системи школи зробили відомі російські вчені — Л.І.Но-вікова, А.Т.Куракін, Х.Й.Лійметс, А.В.Мудрик, В.А.Караковський, Л.І.Сєліванова та інші. Оригінальна система, яка грунтується на колективній творчій діяльності і технології великих загальношкільних справ, створена у 825-ій школі Москви В.А.Караковським.

Що таке виховна система школи (класу)? Це — складний комплекс компонентів, який підпорядкований певним цілям і забезпечує у процесі свого функціонування досягнення певних виховних цілей щодо кожної особистості і всього дитячого колективу.

Це — комплекс умов, які з найбільшою ефективністю сприяють розвитку в учнів кращих моральних рис не шляхом прямого впливу, а в процесі повсякденних "вправ" дитини у виборі моральних рішень і дій.

У цьому розділі ми намагаємося розкрити модель особистісно-орієнтованої виховної системи, яка охоплює головні, найбільш суттєві компоненти та зв'язки між ними, які властиві різним виховним системам. Це — вихідна концепція, певний орієнтир для створення конкретної системи в конкретних умовах будь-якої школи (класу).

43

Модель виховної системи відбиває розуміння виховання не як штучно видуманої "роботи" (певної кількості заходів), а як спосіб життя класного, шкільного колективів, з певними законами, традиціями, з чітко окресленою структурою прав і обов'язків (див. схему с. 44-45).

Особистісно- орієнтована виховна система школи

(модель)

44

"Закінчення моделі особистісно-орієнтованої виховної системи школи.

45

Наведена модель дає можливість побачити структуру Виховної системи, зрозуміти сутність і призначення кожного елементу, визначити поступові дії організації виховного процесу і керування Системою.

Систематизуючим фактором, який визначає і цементує виховну систему школи, є конкретизовані цілі і завдання.

З ними узгоджуються дії учителів та учнів, зміст, методи, організація виховної роботи й інші її компоненти. Саме єдність, наступність, взаємозв'язок усіх цих компонентів і складають систему.

і Як здійснювати системний підхід

до виховання

і Отже, розглянемо кожний елемент Системи і разом з цим!

послідовність і логіку системного підходу до організації виховного^: процесу в класі, в школі.

1. Моральні цінності суспільства як загальні цілі виховання.

Це — найважливіший компонент будь-якої системи, що визначає загальні уявлення суспільства про ідеальну людину та зумовлює характер системи, головний сенс її функціонування. Виховна система школи може плідно виконувати свою функцію, коли педагогічний колектив, керівництво школи глибоко розуміють пріоритетні цінності виховання молоді в даному суспільстві, володіють необхідними етичними знаннями.

Слід також мати на увазі, що не всі моральні і культурні цінності, які проголошуються в суспільстві, є в сучасних умовах діючими цінностями. З тих чи інших причин вони фактично є цінностями майбутнього, ідеалами, до яких лише прагне суспільство. Саме тому і важлива соціальна роль школи — зробити своїх вихованців носіями таких цінностей. Школа повинна виховувати дітей не тільки на тих цінностях, які панують в суспільстві сьогодні, але і на тих ідеалах, які ще не реалізовані. Наприклад, ідеали спільності, побудованої на засадах гармонії, доброти, любові, ще не реалізовані в світі, але створення такої спільності в школі має важливе значення для майбутнього. *

Отже, керівництво школи разом з педагогічним та учнівським колективом має зробити свій вибір провідних цінностей виховання відповідно до особливостей регіону, соціального і національного складу населення і, головним чином, враховуючи проблеми і домінуючі моральні цінності самих учнів.

46

«в*