Характеристики світлопропускання вікон

Загальний коефіцієнт світлопропускання вікон визначається за формулою

(6)

де τ₁ — коефіцієнт світлопропускання матеріалу вікон (за табл. 17);

τ ₂ — коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконній рамі (за табл. 18);

τ₃ — коефіцієнт, що враховує втрати світла у сонцезахисних при­строях (табл. 19).

Таблиця 17

Значення коефіцієнта τ ₁

Вид світлопропускаючого матеріалу		Значення τ 1
Скло віконне листове	одинарне	0,9
	подвійне	0,8
	потрійне	0,73
Скло листове	армоване	0,6
	з візерунком	0,65
	сонцезахисне	0,65
Порожнисті скляні бло­ки	світлорозсіювальні	0,5
	прозорі	0,55

Таблиця 18

Значення коефіцієнта τ₂

Вид віконних рам		Значення τ 2
Дерев’яні	одинарні	0,75
	спарені	0,7
	подвійні окремі	0,6
Металеві	одинарні (відчиняються)	0,75
	одинарні (глухі)	0,9
	подвійні (відчиняються)	0,6
	подвійні (глухі)	0,8

Таблиця 19

Значення коефіцієнта τ ₃

Сонцезахисні пристрої	Значення τ 3
Регульовані жалюзі та штори (внутрішні, зовнішні)	1,0
Стаціонарні жалюзі та екран із захисним кутом до 45°:
• горизонтальні	0,65
• вертикальні	0,75
Горизонтальні козирки:
• із захисним кутом до 30°	0,8
• із захисним кутом 15-45° (багатоступінчасті)	0,6-0,9

Фактичні розміри світлових прорізів не повинні відрізнятися більше як на ±10 % від розрахункових розмірів.

Приклади розрахунків Метод відносної площі світлових прорізів

Приклад 1

Умова. Встановити, якого розряду зорову роботу можна виконува­ти у виробничому приміщенні з однобічним природним освітленням, якщо відомі такі його параметри: площа приміщення — 60 м²; 3 вікна розміром 2×1,5 м кожне. Які найменші розміри повинен мати об'єкт розрізнення при зоровій роботі у приміщенні?

Розв'язання.

1. Визначаємо сумарну площу вікон (світлових прорізів):

S _вік. = 3 × 2 × 1,5 = 9 м².

15