6. Договір перевезення пасажира і багажу

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Договір перевезення пасажира укладається усно (при попередньому продажі квитків) або шляхом здійснення конклюдентних дій (подача міського транспорту до зупинки, посадка пасажирів у транспорт). Доказом висновку договору є пасажирський квиток. Його, однак, не можна розглядати як письмову форму договору, оскільки він не підписується сторонами.

Найчастіше квитки видаються без вказівки імені пасажира. Іменними є квитки на літак та поїзди.

Конкретний договір перевезення вважається укладеним у момент посадки пасажира на транспорт – реальний договір.

Пасажир має право:

1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;

3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;

6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

Пасажир може мати також інші права, встановлені Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пасажир потяга, судна, автобуса (крім міського і приміського сполучення) має право вимагати надання йому визначеного, позначеного в квитку місця. При користуванні міськими видами транспорту, а також у приміському сполученні пасажир вправі зайняти будь-як вільне місце.

Якщо зазначене в квитку місце зайняте іншою особою, пасажир має право зажадати надання йому іншого місця, хоча б і більш високої категорії, без додаткової оплати. При наданні за згодою пасажира місця більш низкою, у порівнянні з зазначеної в квитку, категорії йому повертається різниця у вартості квитка.

Пасажир може безкоштовно провезти із собою однієї дитини у віці до п'яти років (міськими видами транспорту — до семи років, на повітряному судні до двох років), якщо він не займає окремого місця.

Безкоштовно провозиться пасажиром ручна поклажа, тобто речі, по своїх розмірах не стискують інших пасажирів і не більш установленої ваги (на залізничному транспорті, наприклад, до 36 кг). Не допускається .перевезення предметів, що забруднюють транспорт і одяг пасажирів, а також таких, котрі створюють погрозу безпеки руху і здоров'ю пасажирів (вогненебезпечні, вибухові речовини).

На повітряному транспорті з метою забезпечення безпеки польотів встановлений огляд пасажирів, ручної поклажі, багажу. Він здійснюється в аеропорті, а при необхідності — на повітряному судні, що знаходиться в польоті.

Правам пасажирів відповідають обов'язку транспортних підприємств. Вони зобов'язані забезпечити безпечні умови при перевезеннях, піклуватися про пасажирів, створювати для них максимум зручностей.

Транспортні підприємства несуть відповідальність за шкоду, заподіяна здоров'ю пасажирів.

За правилами позадоговірної відповідальності за заподіяння шкоди відшкодовується шкода, заподіяний майну пасажира, не зданому їм як багаж, а також шкода, заподіяна пасажиром транспортному підприємству псуванням, ушкодженням устаткування й іншого майна перевізника, коли транспортним законодавством така відповідальність не передбачена.

Відповідальність повітряного перевізника за несхоронність речей, що знаходилися при пасажирі, конструюється як відповідальність за договором. Він несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування, ушкодження речей, що знаходилися при пасажирі, відбулися внаслідок обставин, що перевізник не міг запобігти й усунення яких від нього не залежало, або наміру пасажира. Провина перевізника презюмируется, при цьому наявність провини самого пасажира у формі необережності не знімає з повітряного перевізника відповідальності за несхоронність речей, що знаходяться при пасажирі.

Формулюючи викладене правило, закон виходить з того, що в повітряного перевізника маються всі можливості (при необхідності — застосовується відповідне вплив до порушників правил польотів, авіаційної безпеки), щоб забезпечити безпека польотів пасажирів, перевезень багажу, а також схоронність речей, що знаходяться при пасажирі.

Багаж — речі пасажира, прийняті до перевезення в багажному вагоні (багажному відділенні судна, літака, автомобіля) по проїзному квитку, що по розмірах і властивостям можуть бути предметом перевезення, не заподіюючи шкоди транспорту і багажу інших пасажирів.

Документом, що засвідчує висновок даного договору, є багажна квитанція. На міських видах транспорту в момент посадки пасажира з багажем в автобус, трамвай тощо, договір перевезення пасажира і його багажу вважається укладеним, і перевізник зобов'язаний перевезти пасажира і його багаж, а пасажир, крім проїзду, зобов'язаний оплатити і провіз багажу. Сплата за перевезення багажу підтверджується квитком на багаж.

Перевізник зобов'язаний доставити багаж у термін, що визначається часом руху потяга, теплохода, автомобіля до пункту призначення. Після закінчення 10 доби з моменту, коли багаж повинний прибути до пункту призначення, пасажир вправі вважати його втраченим і вимагати відшкодування вартості (ст. 101 ТУЖД, ст. 139 УАТ). За прострочення в доставці багажу перевізник сплачує пасажиру штраф у розмірі від 10 до 50% провізної плати (ст. 138 УАТ). На повітряному транспорті розмір штрафу аналогічний штрафу за прострочення доставки вантажу, на залізничному — стягуються пени в розмірі трьох відсотків за кожну добу прострочення, але в межах плати за проїзд (ст. 127 ТУЖД).

Відповідальність за несхоронність багажу, як і за несхоронність вантажу, обмежена його вартістю.

Розмір відповідальності перевізника за втрату і недостачу багажу залежить від того, чи була оголошена його цінність. Транспортне підприємство відшкодує збитки в розмірі оголошеної цінності багажу. Якщо ж цінність не була оголошена, збиток відшкодовується в розмірі, що відповідає його дійсної вартості. За перевезення з оголошеною цінністю на повітряному транспорті стягується додаткова плата.

Відповідно, вартість багажу визначається виходячи з його ціни, зазначеної в рахунку продавця, а при відсутності рахунка продавця — виходячи з ринкової ціни аналогічного товару (ст. 126 ТУЖД).

Крім вартості втраченого багажу, перевізник повертає пасажиру плату, отриману за перевезення не доставленого в пункт призначення багажу. У випадку псування, ушкодження багажу збитки відшкодовуються в розмірі суми, на яку понизилася його вартість.