3. Евакуація робітників, службовців і населення

Суть евакуаційних заходів та їх організація.

Основні заходи:

• розосередження;

• евакуація;

Розосередження - організований вивіз з категорійованих міст та важливих ОНГ і розміщення в заміській зоні вільні від роботи зміни персоналу ОНГ, які продовжують працювати у воєнний час. До категорії розосередження відноситься персонал ОНГ, які забезпечують життєдіяльність міста (працівники міліції, зв’язку, комунального господарства).

Робітники і службовці, які відносяться до категорії розосередження після їх вивозу і розселення в запланованій зоні позмінно виїзджають в місто для роботи на своїх об’єктах, а після роботи повертаються в заміську зону на відпочинок.

Евакуація - організоване вивезення (виведення) робітників та службовців підприємств, організацій і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у виробництві населення із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташованих поза цими містами. Екстрена евакуація населення здійснюється за рішенням начальника ЦЗ відповідного рівня з зон радіоактивного і хімічного зараження, із зон масових пожеж, а також з районів можливого затоплення.

Заміська зона - територія, яка знаходиться за межами можливих руйнувань, небезпечного радіаційного і хімічного зараження і придатна для життєдіяльності місцевого та евакуйованого населення.

У максимально короткий термін евакуацію здійснюють комбінованим способом, який полягає в тому, що масове виведення населення з міст пішки поєднується з вивозом певних категорій населення усіма видами наявного транспорту.

Транспортом вивозяться робочі зміни (на час відпочинку) підприємств, що продовжують виробничу діяльність у містах, о. с. формувань ЦЗ (щоб підтримувати їх у готовності до негайного ведення РІНР в осередках ураження), населення, якому дуже важко пересуватися пішки на великі відстані (старі, інваліди, хворі, вагітні, жінки з дітьми до 10-річного віку).

Пішки виводяться робітники та службовці некатегорійованих підприємств, організацій і установ відповідно до розроблених на цих об'єктах планів евакуації і населення, незайняте у сфері виробництва (непрацюючі члени родин робітників та службовців, учні вищих і середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ та ін.).

Евакуація населення комбінованим способом здійснюється за територіально-виробничим принципом. Це значить, що виведення у заміську зону більшої частини населення організовується через підприємства, установи і навчальні заклади. Інші евакуюються, як правило, через ЖЕКи і домоуправління за місцем проживання.

Райони розселення евакуйованих у заміській зоні і порядок їх виведення і вивезення визначаються адміністрацією міста.

При розподілі заміської зони враховується те, що райони розселення робітників та службовців підприємств, які продовжують виробничу діяльність у місті, повинні бути на такій відстані, щоб загальний час переїзду в місто на роботу і назад у заміську зону становив не більше 4-5 год. Враховується також і те, що розосереджені робітники та службовці являють собою не тільки відпочиваючу зміну, вони є бійцями формувань ЦЗ, призначених для ведення РІНР на своїх підприємствах.

Розселення робітників та службовців і їхніх родин у районах евакуації здійснюється за виробничим принципом. З цією метою кожному категорійованому об'єкту виділяють один або кілька розташованих близько один від одного населених пунктів (у залежності від кількості тих, хто розселяється, і наявності житлової площі).

Евакуація населення, не зв'язаного з підприємствами, установами і навчальними закладами, проводиться за територіальним принципом; населення одного міського району розселяється на території одного чи декількох дотичних сільських районів.

Для розселення евакуйованих планується використовувати будинки місцевих жителів, а для розміщення установ — туристичні і спортивні бази, школи, клуби, будинки відпочинку, санаторії і пансіонати, розташовані в заміській зоні.

Тих, хто залишився цілком, забезпечується захисними спорудами.

Планування та організація евакозаходів

Планування евакуації — одне з найважливіших завдань штабів ЦЗ всіх ступенів. У масштабі міста проведення евакозаходів планується штабом ЦЗ міста.

У містах на ОНГ створюються евакуаційні комісії, а в сільській місцевості, при сільрадах, - евакоприймальні комісії.

Об'єктова евакуаційна комісія створюється за рішенням начальника ЦЗ об'єкта. До її складу включаються представники відділу кадрів, штабу і служб

ЦЗ об'єкта, начальники цехів; головою призначається один із заступників керівника об'єкта.

Евакоприймальна комісія веде підготовку до прийому і розміщення евакуйованого населення, підприємств і установ, організовує постачання продовольством, предметами першої необхідності, медичне й інше обслуговування та забезпечення.

Роззосередження й евакуація проводиться через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП).

Для безпосереднього прийому евакуйованих районні евакоприймальні комісії створюють прийомні евакопункти (ПЕП) поблизу станцій (пунктів) висадки.

Для забезпечення безперебійного руху на шляхах розосередження й евакуації на кожен маршрут призначається начальник маршруту з групою управління.

Проведення евакуації

Евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюється органами виконавчої влади. Рішення на проведення екстреної евакуації можуть прийняти начальники ЦЗ об'єкта, району, міста.

Про початок евакуації населення оповіщається через підприємства, навчальні заклади, домоуправління й органи міліції.

Ідучи на ЗЕП, кожен повинен узяти із собою паспорт, військовий квиток, документи про освіту, трудову книжку чи пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження дітей, необхідний запас продуктів (на 2-3 дні), білизну, постіль та інші необхідні речі з урахуванням тривалого перебування в заміській зоні.

Перед виходом з квартири необхідно відключити електроживлення, закрити вікна і кватирки, перекрити вентилі в системі опалення і водопостачання, відключити газ, зачинити квартиру, здати ключі представнику домоуправління.

Забезпечення евакуації

Транспортне забезпечення розосередження й евакуації включає: вивезення населення, установ і організацій у райони евакуації, вивезення матеріальних цінностей; перевезення робочих змін з районів евакуації в місто на підприємства і назад.

Перевезення автотранспортом плануються й організовуються начальником автотранспортної служби міста, який розробляє план перевезень, узгоджує його з начальником ЦЗ .

Для перевезення людей виділяються автобуси, легкові та вантажні автомашини, у тому числі і самоскиди; вантажні автомашини і самоскиди обладнуються сидіннями.

Матеріальне забезпечення включає, головним чином, постачання евакуйованого населення продовольством і предметами першої необхідності. Організація його покладається на заступника начальника об'єкта з матеріально- технічного забезпечення.

Медичне обслуговування евакуйованого населення здійснюється через існуючу мережу лікарень, поліклінік і медпунктів сільської місцевості, розширювану за рахунок міських лікувальних установ, що вивозяться. Для збільшення персоналу лікарень і поліклінік залучаються лікарі й інші медпрацівники з числа евакуйованих.

Інженерне забезпечення розосередження й евакуації включає: забезпечення утримання і ремонту доріг, бруківки дорожніх споруд, устаткування пунктів посадки і висадки, колонних шляхів на пішохідних маршрутах, побудову пішохідних переходів на водних перешкодах, обладнання укриттів для населення на шляхах евакуації й у районах розміщення. Відповідальність за стан колонних шляхів і доріг покладається на начальника ЦЗ, по території якого вони проходять.

Лекція 5

Тема:„СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ’ЄКТІВ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ”

План.

1. Основні поняття і визначення стійкості роботи ОГД;

2. Основні заходи щодо підвищення стійкості роботи промислових об’єктів;

3. Методика оцінки стійкості деревообробних підприємств.