3.3 Надзвичайні ситуації екологічного характеру

Екологічна надзвичайна ситуація – обстановка на певній території або акваторії, яка призвела до гострих несприятливих змін у середовищі проживання людей і, як правило, до масової загибелі живих організмів.

Класифікація надзвичайних ситуацій екологічного характеру:

• надзвичайні ситуації, пов’язані зі зміною стану (грунтів, надр, ландшафту);

Катастрофічні осідання, зсуви, обвали земної поверхні через вироблення надр при видобутку корисних копалин та іншої діяльності людини.

Наявність важких металів (у тому числі радіактивних) та інших шкідливих речовин у грунті, запустелювання на великих територіях через ерозію, заболочування тощо.

Кризові ситуації, пов’язані з виснаженням невідновних природних копалин.

Критичні ситуації у зв’язку з переповненням сховищ (смітників) промисловими і побутовими відходами і забруднення середовища ними.

• надзвичайні ситуації, пов’язані зі зміною складу і властивостей атмосфери (повітряного середовища);

Різкі зміни погоди чи клімату в результаті антропогенної діяльності людини.

Підвищення гранично припустимих концентрацій шкідливих домішок в атмосфері.

Температурні інверсії над містами.

Гострий і кисневий «голод» у містах.

Значні перевиження гранично припустимого рівня виробничого і міського шуму.

Утворення великої зони кислотних опадів.

Руйнування озонного шару атмосфери.

Значна зміна прозорості атмосфери.

• надзвичайні ситуації, пов’язані зі змінами стану біосфери:

Зникнення окремих видів тварин і рослин у результаті зміни середовища життя.

Масова загибель тварин.

Загибель рослинності на великій території.

Різка зміна здатності біосфери до відтворення відновлюваних ресурсів.

Тема 2.

1. Надзвичайні ситуації воєнного часу

До сучасних засобів ураження відносяться ядерна зброя, хімічна, бактеріологічна, нові розроблювані види зброї.

1. Ядерна зброя – заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, яка виділяється при ланцюгових ядерних реакціях поділу ядер деяких важких елементів (ізотопів урану, плутонію й інших трансуранових ізотопів) чи при реакціях синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію, тритію, літію).

В залежності від типу заряду зброя поділяється на: атомну, термоядерну, комбіновану, нейтронну.

Розрізняють ядерну, термоядерну і комбіновану зброю.

В ядерних боєприпасах застосовується реакція поділу ядер важких елементів (уран-235, 233, плутоній-239), які легко поділяються при захопленні нейтронів будь-якої енергії.

Найменша кількість ядерного палива, в якій може проходити ланцюгова реакція ділення – критична маса (для урану-233 і плутонію-239 – при чистоті 93,5% становить 17кг., для урану-235 – 48кг.). Вона залежить від природи розщеплюваної речовини, щільності й ступеня чистоти. Також від матеріалу, який її оточує, що є відбивачем нейтронів (рефлектор). (Так , критична маса для плутонію в металевій фазі рівна близько 11 кг, а при хорошому рефлекторі зменшується до 5 кг.).

Є два способи здійснення ядерного вибуху. Перший полягає у швидкому з’єднанні окремих частин ядерної речовини до утворення критичної маси, та ініціювання реакції за рахунок джерела нейтронів (рис.1).

Другий спосіб полягає у сильному стисканні до критичної маси ядерної речовини за допомогою вибуху звичайної вибухівки, що оточує заряд, це підвищує густину речовини заряду і переводить систему в надкритичний стан (рис.2.).

Рис. 1 Ядерний заряд ділення гарматного типу.

Рис. 2 Ядерний заряд ділення імплозивного типу.

У термоядерній зброї застосовують ядерні реакції, які проходять одна за одною: поділ ядер урану-235, або плутонію -239 і з’єднання легких ядер атомів у більш важкі. Як ядерне паливо застосовують ізотопи водню: важкий водень-дейтерій, надважкий-тритій і дейтерид літію. Ядерний заряд є запалом у термоядерному боєприпасі. Термоядерний заряд ґрунтується на реакції «ділення-синтез».

У комбінованих боєприпасах застосовують три ядерних реакції, які проходять одна за одною: поділ ядер урану-235 або плутонію-239, з’єднання атомів легких елементів, поділ урану-235, за рахунок виділення значної кількості нейтронів, за принципом «ділення-синтез-ділення».

Під час ядерного вибуху температура підвищується до 10 млн. градусів, а при температурі, до кількох десятків мільйонів градусів. Порівняно недавно винайдена нейтронна зброя, що належать до термоядерної зброї малої потужності, її особливістю є перерозподіл вихідної енергії на користь нейтронного випромінювання.

Вибухи ядерної зброї поділяються на висотні, повітряні, наземні, підземні, надводні і підводні.

Висотний вибух – це вибух вище границі тропосфери (більше 10км.). призначений для ушкодження повітряних та космічних цілей.

Повітряний вибух, пр. якому вогняна куля не торкається поверхні землі і має форму сфери. Призначений для руйнування наземних об’єктів та ураження людей за рахунок ударної хвилі, проникаючої радіації та світлового випромінювання. Радіоактивне зараження практично відсутнє.

Наземний – вибух на поверхні землі, або на такій висоті, коли вогняна куля торкається поверхні землі. Застосовується для руйнування споруд високої міцності і радіоактивного зараження місцевості.

Підземний – вибух, проведений під землею. Вражаючі фактори – радіоактивне зараження і хвиля стиснення, що супроводжується в грунті.

Надводний – вибух на поверхні води. Основні вражаючі фактори – повітряна ударна хвиля і водяні хвилі. Дія світлового випромінювання та проникаючої радіації послаблена.

Підводний – вибух під водою. Основні вражаючі фактори – ударна хвиля в воді. Світлове випромінювання та радіація поглинаються водою.

Енергія, що виділяється при повітряному ядерному вибуху розподіляється на такі: ударна хвиля – 50%, світлове випромінювання – 35%, радіоактивне забруднення – 10%; проникаюча радіація та електромагнітний імпульс – 5%. Для нейтронного боєприпаси: ударна хвиля – 40%; світлове випромінювання – 25%; радіоактивне забруднення – 5%; проникаюча радіація – 30% та електромагнітний імпульс – 1%.

Осередок ядерного ураження – територія, на якій під впливом ядерного вибуху виникли руйнування будівель і споруд, пожежі, радіоактивне забруднення місцевості і ураження людей та тварин.

З метою визначення характеру руйнувань і встановлення об’єму РіНР, залежно від надмірного тиску у фронті ударної хвилі розрізняють чотири зони.

1. Зона повних руйнувань – при надмірному тиску у фронті ударної хвилі більше 50кПа. Сильне руйнування та деформація всіх несучих конструкцій і елементів споруди, утворення суцільних завалів. Підземні частини споруд руйнуються менше. Повністю руйнуються житлові, тваринницькі та інші виробничі споруди, ПРУ, герметичні сховища поблизу місця вибуху. До 75% герметичних сховищ та 50% підземних комунально-енергетичних мереж зберігаються.

2. Зона сильних руйнувань – при надмірному тиску у фронті ударної хвилі 25-50 кПа. Більшість несучих конструкцій зберігаються, лише частково деформується. Зберігається основна частина стін з можливими тріщинами в зовнішніх стінах і провалинами в окремих місцях, але при цьому другорядні і частина несучих конструкцій можуть бути зруйновані повністю. Герметичні сховища і частина ПРУ не пошкоджується.

3. Зона середніх руйнувань – при надмірному тиску у фронті ударної хвилі 10-30 кПа. На комунально-енергетичній мережі деформуються і руйнуються окремі опори ліній електропередач, пошкоджуються технологічні трубопроводи.

4. Зона слабких руйнувань - при надмірному тиску у фронті ударної хвилі 7-20 кПа. Руйнуються вікна, двері, легкі перегородки, з’являються тріщини в стінах. Підвали й нижні поверхи зберігаються.

Вражаючі фактори ядерного вибуху характеризуються наступними характеристиками:

Ударна хвиля - ділянка стисненого повітря, розігрітого до декількох мільйонів градусів, що поширюється з надзвуковою швидкістю в усі сторони від центра вибуху. Вона складається із зони стиснення (де тиск вище атмосферного) і зони розрідження (де тиск нижче атмосферного). Тривалість дії ударної хвилі вимірюється секундами. Ураження виникають внаслідок дії надмірного тиску швидкісного напору повітря, вона охоплює людину з усіх боків. Її дія відчувається як удар. Залежно від надмірного тиску та швидкісного напору повітря виникають пошкодження легкого (20-40 кПа), середнього (40-60 кПа), важкого (60-100 кПа) та дуже важкого ступеня (більше 100 кПа).

Світлове випромінювання ядерного вибуху - потік променистої енергії, який включає ультрафіолетові, інфрачервоні і видимі промені. Джерелом світлового випромінювання є світна сфера, яка складається з повітря та розжарених продуктів вибуху. Температура на її поверхні близько 8000-10000 °С. Триває від кількох секунд до десятків секунд. Радіус ураження максимальний при повітряному вибуху. Наслідками є опіки та тимчасове осліплення, значні пожежі.

Проникаюча радіація - потік гамма-випромінювань та нейтронів, які утворюються при ядерному вибуху. Час дії близько 10-15 с. їх характерною особливістю є значна проникаюча здатність.

Радіоактивне забруднення - радіоактивні продукти ядерного заряду та частина ядерного палива, яка не вступила з ланцюгову реакцію і штучні радіоактивні ізотопи.

Електромагнітний імпульс — потужні електромагнітні поля з частотою від десятків до кількох сотень мегагерц. Здатні пошкоджувати апаратуру і уражати людей за рахунок поширення по проводах ЛЕП.

2. Хімічна зброя - її дія заснована на використанні бойових токсичних хімічних речовин і токсинів, які уражають організм людини чи тварини, а також фітотоксикантів — для ураження різного виду рослин.

22 квітня 1918 р. у районі містечка Іпр німецькі війська провели першу газобалонну атаку (використовуючи для цієї мети хлор), у результаті якої в і: перші години загинуло близько 6 тис. чол.,> 15 тис. одержали ураження різного ступеня складності.

За тактичним призначенням ОР поділяються на: смертельні, тимчасові,

І подразливі.

ОР смертельної дії:

- нервово-паралітичні (ві-ікс, зарин, зоман);

• шкірно-наривної дії (іприт, азотистий іприт);

• загальоотруйні ОР (синильна кислота, хлор-ціан);

• задушливі ОР (фосген);

• ОР, які тимчасово виводять з ладу (Бі-зет);

• подразливі ОР (хлорацетофенон, адамсит, Сі-Ес).

Вогнище хімічного ураження - це територія, у межах якої в результаті впливу хімічної зброї противника чи СДОР, що розлилася, відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин. В залежності від масштабу ураження в зоні зараження може бути одне чи кілька вогнищ хімічного ураження (ВХП). Захист від впливу хімічних засобів ураження досягається використанням колективних та індивідуальних засобів захисту.

1.3 Біологічна зброя - вражаюча дія заснована на використанні хвороботворних властивостей деяких мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Використовуються патологічні мікроорганізми — збудники інфекційних захворювань. В залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей поділяються на:

• бактерії (чума, сибірська виразка, сап та ін.);рикетсії — клітини, палички (висипний тиф, плямиста лихоманка та ін.);

• грибки — мікроорганізми рослинного походження;

• віруси — велика група біологічних організмів, які не мають клітинної структури, здатних розвиватися і розмножуватися тільки в живих клітинах (натуральна віспа, тропічна лихоманка, ящур та ін.).

Вогнище бактеріального ураження - територія, у межах якої в результаті застосування БЗ відбулись масові ураження людей і сільськогосподарських тварин. Межі вогнища ураження встановлюються протиепідемічними установами медичної служби ЦЗ.