Переваги мультимедійних засобів.
Оскільки мультимедійні засоби є аудіовізуальними, то, як зазначалося вище, мають відповідно високу глибину і тривалість засвоєння навчального матеріалу. Також, ці засоби мають значну інформативність, наочність, посилюють зацікавленість учнів у навчанні, дозволяють здійснювати тестовий контроль знань і самостійне вивчення навчального матеріалу, зокрема дистанційне навчання. Значною перевагою мультимедійних засобів є те, що вони дають можливість здійснити індивідуальний підхід до учнів у навчанні.
Одним із різновидів мультимедійних засобів, який зараз активно розвивається, є інтерактивні засоби навчання. Досить поширеним на даний час в освітянському середовищі представником нових інформаційних технологій є програмно-технологічний навчальний комплекс на основі SMART Board, який відомий під назвою “інтерактивна дошка”. До складу комплексу входять: чутливий до дотику екран SMART Board, власне програмне забезпечення, персональний комп’ютер, мультимедійний проектор і комунікаційне обладнання.
Реалізуються мультимедійні програми з допомогою комп’ютерної техніки. Слід також зазначити, що комп’ютерна техніка полегшує планування роботи вчителя.
Питання для самоконтролю
Що повинен знати студент в результаті вивчення курсу „Нові інформаційні технології і технічні засоби навчання”?
Які навички повинен отримати студент в результаті вивчення курсу „Нові інформаційні технології і технічні засоби навчання”
Назвіть носії інформації і їх характеристики.
Які основні компоненти освіти?
У чому полягають переваги мультимедійних засобів навчання?
Яким чином застосувати мультимедійну програму?
Який технічний засіб (комплекс) дає можливість застосування інтерактивних методик навчання, його складові?
Лекція № 2.
План лекції:
Звукові коливання та їх характеристики.
Основні способи зберігання і відтворення звуку (інформації).
Види статичної проекції, проектовані об’єкти та їх характеристики.
Схема здійснення діапроекції.
Типи проекційних апаратів і їх характеристики.
Тема 1.2. Апаратура статичної проекції, аудіо та відеоапаратура.
Звукові коливання та їх характеристики.
Звуком називаються коливання частотою від 20 Гц до 20 кГц.
Основними характеристиками звуку є:
висота (тональність) звуку визначається його частотою (чим більше частота,тим вище ми чуємо звук). Зокрема голос людини відтворює звуки частотою від 100 Гц (бас) до 8 кГц (сопрано);
гучність, або сила звуку визначається інтенсивністю звукової хвилі. Суб’єктивне сприйняття інтенсивності звуку слуховим апаратом людини має нелінійний характер і вимірюється в децибелах (дБ).
Гучність змінюється в межах від мінімальної, яка називається межею чутливості до максимальної – больова межа. Больова межа становить 110 – 120 дБ і є дуже шкідливою для здоров’я людини.
Ще однією характеристикою звуку є його тембр, який визначається спектральним складом звуку (набором частот). Наприклад, голосні звуки відрізняються один від одного своїм спектральним складом. Голос кожної людини має свій тембр.
Основні способи зберігання і відтворення звуку (інформації).
На сьогодні в інформаційних технологіях використовують 4 способи запису зберігання і відтворення звуку: механічний, магнітний, оптичний і електричний. Окрім механічного, решту способів застосовують для зберігання також інших видів інформації (відео, текстова інформація тощо). Схема зберігання і відтворення звуку (інформації) різними способами представлена на Рис. 1 (запис інформації пропонуємо вивчити самостійно).
Механічний спосіб найдавніший, на сьогодні вважається морально застарілим, використовувався лише для звукової інформації. Носієм є грамплатівка, тобто вініловий диск, на якому механічно відображені звукові
Рис. 1. Блок- схема зберігання і відтворення звуку (інформації).
коливання. Вони діють на голку звукознімача, який перетворює механічні коливання голки в електричні.
Одним із найбільш поширених, на сьогодні, є магнітний спосіб, який дозволяє зберігати будь-яку інформацію. Магнітофільм – це сюжетно завершена програма записана на феромагнітному диску, або плівці. Магнітна голівка перетворює коливання магнітного поля в електричні. Назва універсальна відображає той факт, що магнітна голівка здатна як відтворювати, так записувати інформацію магнітним способом.
При оптичному способі, звукові коливання відображаються коливаннями світлового потоку, який відбивається від поверхні оптичного диска (CD, DVD, blue-ray), або проходить крізь прозору плівку із затемненнями (останній спосіб морально застарілий і використовується лише в навчальних кінофільмах). Фотодіод перетворює коливання світлового потоку в електричні коливання.
Найбільш новим є електричний спосіб, в якому носієм є флеш-картка, а замість перетворювача використовується схема зчитування інформації з картки – картрідер.
Наступні елементи схеми: підсилювач, який підсилює потужність електричних коливань до необхідної величини і гучномовець (акустична система) – перетворює електричні коливання в акустичні. У випадку збереження і відтворення інших видів інформації, наприклад, візуальної, замість гучномовця на виході застосовують дисплей (монітор), мультимедійний проектор тощо.
Слід також зазначити, що при механічному способі інформація записується. зберігається і відтворюється в аналоговій формі, при магнітному і оптичному способах – як в аналоговій, так і в цифровій формі, при електричному – лише в цифровій формі.
Види статичної проекції, проектовані об’єкти та їх характеристики.
Світловою проекцією називається отримання на екрані збільшеного зображення проектованого об’єкта за допомогою джерела світла і оптичної системи проекційного апарата. Статичною проекцією називається світлова проекція нерухомих об’єктів. У свою чергу, статична проекція поділяється на 2 види:
діапроекція (від грецького діа- крізь) – це проекція прозорих об’єктів;
епіпрекція (від грецького епі- від) – це проекція непрозорих об’єктів.
Об’єктами діапроекції є діапозитиви, діафільми і кодограми. До об’єктів епіпроекції належать малюнки, листівки, фотознімки та інші непрозорі об’єкти.
Схема здійснення діапроекції.
Схема діапроекції зображена на Рис. 2. Складові елементи схеми мають наступне призначення: рефлектор (сферичне дзеркало) – відбиває світло, яке випромінює проекційна лампа, у бік об’єкта. Конденсор (система лінз) призначений для концентрації світлового потоку – він формує паралельний пучок світла. Тепловий фільтр поглинає теплове (інфрачервоне)
Рис. 2 Схема діапроекції.
1 – джерело світла (проекційна лампа); 2 – рефлектор; 3 – конденсор;
4 – тепловий фільтр; 5 – об’єкт діапроекції; 6 – об’єктив; 7 – екран;
8 – зображення. Пунктирними лінями показано хід світлових променів.
випромінювання і пропускає видиме світло. Об’єктив (система лінз) – формує на екрані пряме дійсне збільшене чітке зображення об’єкта. Екран призначений для збільшення яскравості зображення.
Як видно з малюнка, збільшення об’єкта γ можна визначити за формулою: γ = L/F, де L – відстань від об’єктива до екрана, F – фокусна відстань об’єктива (одна з його головних характеристик). Ця формула також визначає збільшення у випадку епіпроекції, схему якої пропонуємо вивчити самостійно. Оскільки об’єктив є одним із найбільш важливих і найдорожчих елементів більшості оптичних приладів, слід зазначити, що крім фокусної відстані він характеризується також відносним отвором, який дорівнює відношенню діаметра об’єктива D до його фокусної відстані F. В техніці відносний отвір позначають наступним чином – D/F = 1 : F/D. Фокусна відстань і відносний отвір дають можливість визначити інші характеристики об’єктива – оптичну силу, світлосилу тощо.
Типи проекційних апаратів і їх характеристики.
Основними характеристиками проекційних апаратів є:
функціональне призначення;
світловий потік;
спосіб керування.
За функціональним призначенням проекційні апарати поділяються на:
діапроектори – призначені для демонстрування діапозитивів і (або) діафільмів;
графопроектори (кодоскопи) –можуть використовуватися для демонстрування кодограм, або як оптична дошка;
епіпроектори – призначені для здійснення епіпроекції;
епідіаіпроектори (епідіаскопи) – призначені для здійснення епіпроекції та демонстрування діапозитивів.
цифрові (мультимедійні) проектори призначені для демонстрування відеосигнала комп’ютера на великий екран.
Світловий потік вимірюється в люменах (лм) – він визначає максимально допустимий розмір аудиторії. Так світловий потік діапроектора „Этюд” 90 лм розрахований на аудиторію 30 – 40 осіб за умови повного затемнення, а світловий потік графопроектора „лектор 2000”, який становить 2000 лм, розрахований на аудиторію 250 осіб в лекційних аудиторіях з частковим затемненням. Світловий потік прямо пропорційний потужності проекційної лампи (Вт). Слабкий світловий потік є головним недоліком епіпроекції. Так у епіпроектора „ЭП” за потужності проекційної лампи 1000 Вт (таку ж потужність має лампа кодоскопа) світловий потік становить 35 лм, що дозволяє використовувати його в аудиторіях 10- 15 осіб із повним затемненням
З точки зору методики проведення заняття важливе значення має також спосіб керування. Існує усього 4 способи керування проекційними апаратами:
ручний;
напівавтоматичнй;
дистанційний;
автоматичний.