Висновки

Отже, державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Система державної служби складається з інституційних (правових, організаційних) і процесуальних структур, а також державних службовців - осіб, які спеціально підготовлені і професійно зайняті у системі державних органів.

Організація праці передбачає розподіл і кооперацію праці державних службовців, вибір раціональної системи і методів праці працівників, добір та розстановку кадрів, організацію робочих місць та створення нормальних умов праці, автоматизацію управлінських робіт.

Розподіл праці здійснюється за такими категоріями працівників: керівник та його заступники, головні спеціалісти, спеціалісти за категоріями, технічні службовці.

Виникнення трудових відносин з державними службовцями мають свої особливості, зумовлені особливим характером умов та підстав їх виникнення. Під умовами та підставами виникнення трудових правовідносин з державними службовцями розуміється комплекс різних за характером правових явищ, взаємодія яких тягне за собою виникнення згаданих правовідносин.

Підставами виникнення трудових правовідносин є передбачені нормами трудового права та законодавства про державну службу ті юридичні факти, що безпосередньо обумовлюють виникнення вказаних правовідносин. До них відносять: акт призначення, акт виборів та трудовий договір (контракт). До юридичних умов виникнення трудових правовідносин належать: рішення конкурсної комісії щодо переможця конкурсу; рішення уповноваженого органу (посадової особи) про результати проходження претендентом на посаду до органів державної служби стажування; рішення уповноваженого органу (посадової особи) про результати проходження претендентом підготовки у кадровому резерві державної служби.

Для державних службовців характерні загальні підстави для звільнення, передбачені ст. 36 КЗпП України. Проте припинення трудових правовідносин з державними службовцями має деякі особливості. Підставами припинення державної служби є: втрата права на державну службу або його обмеження; закінчення строку призначення; ініціатива державного службовця; ініціатива суб'єкта призначення; настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін; незгода державного службовця на проходження державної служби у разі зміни її істотних умов; досягнення державним службовцем шістдесятип'ятирічного віку; визнання державного службовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим згідно з рішенням суду, що набрало законної сили; смерть державного службовця. Державна служба припиняється також з інших підстав, передбачених законом.

Тривалість та режим роботи, час відпочинку державного службовця визначаються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про державну службу». Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Для виконання невідкладних і непередбачених завдань державні службовці можуть залучатися до служби за письмовим розпорядженням керівника державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією роботи відповідно до закону.

Державному службовцю надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.